#думкивголос — Public Fediverse posts

#думкивголос
Повертатися до своїх дитячих/підліткових захоплень - це як наново знайомитися з самим собою. Не грати роль, не робити вигляд, не надягнути маску, а саме відчути, що саме тебе тішило раніше і чи вмієш ти цим насолоджуватися зараз. Поки більшість з моїх захоплень так і залишилися моїми "безпечними острівцями", які допомогають винирнути з безодні думок про виживання, гроші та час...
#theatre #bookstodon #thoughts

"I have always believed in deeds, not words."

As the ongoing Russian attacks keep crippling our infrastructure (as seen from a cold unpowered home with a failing cell connection), I am left with few options. One of them, ruminating before sleep on a strange recurring phenomenon. If not careful, we become what we fight.

We're not infallible. It's the values we keep, the tradeoffs we make to succeed that shape us.
Be vigilant. Watch yourself.
And stay safe everyone.

#думкиВголос #війна

...вчергове згадав оцей пост. І, напевно, сформулював свою думку.

Я б хотів мати можливість кинути грошами в розробників. Але на певних умовах.
Не всередині гри.
Не після проходження.
Не через дистрибутивні платформи по типу Стіма або, вибачте, Оріджін стора.
Так, щоб 100% суми дійшло до адресата.
З двома опціями. "Кинути конкретній людині" та "Кинути команді". Причому у випадку "кинути команді" гроші б розподілялися рівномірно між розробниками, які *працювали над тайтлом*, а НЕ працівниками, які знаходяться в компанії на момент кидання.
Місце видавця, "батьківської компанії" або акціонерів в цій системі дуже чітке.
Його немає.
---
Once again remembered this post which stirred the pot back in the day.

To be honest, I would like to throw money at the devs. With certain conditions.
It should NOT be inside the game (i.e. tied to purchasing it).
It should NOT be after finishing it.
It should NOT be tied to a distribution platform like Steam or, pray tell, Origin Store and subject to their commissions.
100% of the sum should get to the target.
Just two options. "Someone specific" and "Team-wide". And in "team-wide" the money should be distributed evenly between all the developers who *worked on the game*, not the employees currently working for the company.
The place of a publisher, a parent company or shareholders in this system is crystal clear.
There is none.

#думкиВголос #gamedev

"You should have no expectations of privacy if you are running for public office."

#думкиВголос #Yarr

Sup net guys. Care to clarify one thing?
What is the point of "the wifi is free but you need to click through the greeting screen to connect"? Is there any useful (security?) function?
Beside, obviously, being fed an ad. That isn't a useful function, it's a nuisance.
(btw my 'guys' is gender neutral, gals and Apache helicopters are equally welcome)
---
Сап народ. Є одне питання.
Яку функцію виконує "безкоштовний" вайфай, де треба клікнути екран привітання, щоб тебе впустило?
Крім чергового набридливого банера, звісно.

#думкиВголос #interactive

Читаю есей Лесі Українки про Джона Мілтона і зависаю на одному абзаці. Де описується життя Мілтона після університету. Ось він:

«Батько хотів, щоб ішов служити в суд, але й се було йому не до мислі. Так він прожив собі у батька скілька літ, провадячи ще далі науку, читаючи книжки та пишучи вірші, за той час він чимало гарних пісень написав.»

І я така сиджу з книжкою в руках і думаю: ми тут любимо поговорити про сучасну інфантильну молодь, що не знає чого хоче в 20 років. Чого вже там, я сама інколи починаю читати дітям лекції про визначайся, не гай часу

А потім виявляється, що це не теперішні діти якісь особливі. Просто раніше шанс так жити мали лише діти (чоловічої статі) заможних людей. Батько Мілтона був нотаріус, середній клас сімнадцятого століття. Не аристократія, але й не ремісники. От їм і дозволялося трохи пожити в батьків, подумати про життя, почитати, повіршувати

Тож виходить не те, що нинішня молодь стала інфантильна, а те, що все більше людей нарешті отримали право на ту саму розкіш - пошук себе, а не негайний забіг за виживанням.

І в цьому, як не крути, є щось дуже приємне.
Навіть якщо батьки все ще чекають, що дитина піде «служити в суд», ну я принаймні чекаю :)

#УкрТві #Читання #думкивголос #книжки

Читаю есей Лесі Українки про Джона Мілтона і зависаю на одному абзаці. Де описується життя Мілтона після університету. Ось він:

«Батько хотів, щоб ішов служити в суд, але й се було йому не до мислі. Так він прожив собі у батька скілька літ, провадячи ще далі науку, читаючи книжки та пишучи вірші, за той час він чимало гарних пісень написав.»

І я така сиджу з книжкою в руках і думаю: ми тут любимо поговорити про сучасну інфантильну молодь, що не знає чого хоче в 20 років. Чого вже там, я сама інколи починаю читати дітям лекції про визначайся, не гай часу

А потім виявляється, що це не теперішні діти якісь особливі. Просто раніше шанс так жити мали лише діти (чоловічої статі) заможних людей. Батько Мілтона був нотаріус, середній клас сімнадцятого століття. Не аристократія, але й не ремісники. От їм і дозволялося трохи пожити в батьків, подумати про життя, почитати, повіршувати

Тож виходить не те, що нинішня молодь стала інфантильна, а те, що все більше людей нарешті отримали право на ту саму розкіш - пошук себе, а не негайний забіг за виживанням.

І в цьому, як не крути, є щось дуже приємне.
Навіть якщо батьки все ще чекають, що дитина піде «служити в суд», ну я принаймні чекаю :)

#УкрТві #Читання #думкивголос #книжки

Читаю есей Лесі Українки про Джона Мілтона і зависаю на одному абзаці. Де описується життя Мілтона після університету. Ось він:

«Батько хотів, щоб ішов служити в суд, але й се було йому не до мислі. Так він прожив собі у батька скілька літ, провадячи ще далі науку, читаючи книжки та пишучи вірші, за той час він чимало гарних пісень написав.»

І я така сиджу з книжкою в руках і думаю: ми тут любимо поговорити про сучасну інфантильну молодь, що не знає чого хоче в 20 років. Чого вже там, я сама інколи починаю читати дітям лекції про визначайся, не гай часу

А потім виявляється, що це не теперішні діти якісь особливі. Просто раніше шанс так жити мали лише діти (чоловічої статі) заможних людей. Батько Мілтона був нотаріус, середній клас сімнадцятого століття. Не аристократія, але й не ремісники. От їм і дозволялося трохи пожити в батьків, подумати про життя, почитати, повіршувати

Тож виходить не те, що нинішня молодь стала інфантильна, а те, що все більше людей нарешті отримали право на ту саму розкіш - пошук себе, а не негайний забіг за виживанням.

І в цьому, як не крути, є щось дуже приємне.
Навіть якщо батьки все ще чекають, що дитина піде «служити в суд», ну я принаймні чекаю :)

#УкрТві #Читання #думкивголос #книжки

Читаю есей Лесі Українки про Джона Мілтона і зависаю на одному абзаці. Де описується життя Мілтона після університету. Ось він:

«Батько хотів, щоб ішов служити в суд, але й се було йому не до мислі. Так він прожив собі у батька скілька літ, провадячи ще далі науку, читаючи книжки та пишучи вірші, за той час він чимало гарних пісень написав.»

І я така сиджу з книжкою в руках і думаю: ми тут любимо поговорити про сучасну інфантильну молодь, що не знає чого хоче в 20 років. Чого вже там, я сама інколи починаю читати дітям лекції про визначайся, не гай часу

А потім виявляється, що це не теперішні діти якісь особливі. Просто раніше шанс так жити мали лише діти (чоловічої статі) заможних людей. Батько Мілтона був нотаріус, середній клас сімнадцятого століття. Не аристократія, але й не ремісники. От їм і дозволялося трохи пожити в батьків, подумати про життя, почитати, повіршувати

Тож виходить не те, що нинішня молодь стала інфантильна, а те, що все більше людей нарешті отримали право на ту саму розкіш - пошук себе, а не негайний забіг за виживанням.

І в цьому, як не крути, є щось дуже приємне.
Навіть якщо батьки все ще чекають, що дитина піде «служити в суд», ну я принаймні чекаю :)

#УкрТві #Читання #думкивголос #книжки

Читаю есей Лесі Українки про Джона Мілтона і зависаю на одному абзаці. Де описується життя Мілтона після університету. Ось він:

«Батько хотів, щоб ішов служити в суд, але й се було йому не до мислі. Так він прожив собі у батька скілька літ, провадячи ще далі науку, читаючи книжки та пишучи вірші, за той час він чимало гарних пісень написав.»

І я така сиджу з книжкою в руках і думаю: ми тут любимо поговорити про сучасну інфантильну молодь, що не знає чого хоче в 20 років. Чого вже там, я сама інколи починаю читати дітям лекції про визначайся, не гай часу

А потім виявляється, що це не теперішні діти якісь особливі. Просто раніше шанс так жити мали лише діти (чоловічої статі) заможних людей. Батько Мілтона був нотаріус, середній клас сімнадцятого століття. Не аристократія, але й не ремісники. От їм і дозволялося трохи пожити в батьків, подумати про життя, почитати, повіршувати

Тож виходить не те, що нинішня молодь стала інфантильна, а те, що все більше людей нарешті отримали право на ту саму розкіш - пошук себе, а не негайний забіг за виживанням.

І в цьому, як не крути, є щось дуже приємне.
Навіть якщо батьки все ще чекають, що дитина піде «служити в суд», ну я принаймні чекаю :)

#УкрТві #Читання #думкивголос #книжки

If you know, you know.

#думкиВголос #політика

Якщо "тато" — те, що втикають, а "мамо" — те, куди втикають, то ФтМ адаптер — це страпон.
---
If "male" is what gets plugged, and "female" is where it gets plugged into then FtM adapter is a strapon.

#думкиВголос #engineering

Hot take: "AI in everything" belongs to the same trend as using radioactive products, mercury and arsenic in skin care products instead of reactors, thermometers and chemistry.

Programmers with "mandatory workplace AI" are the new Radium girls.

#IT #думкиВголос.

#100дописівукраїнською #думкивголос

Впродовж останніх днів дуже часто буває таке, що коли надто втомлююсь від усього, то просто лягаю в куток, закриваюсь від світу й дуже довго та детально розмірковую над вигаданими драматичними й щасливими сценаріями рівня якогось аніме, які ніколи не стануться зі мною у реальному житті...

На якусь мить це дійсно допомагає трохи зняти напругу, але щоразу, як мозок знову включається у реальність, то одразу ж ловлю дуже сильне розчарування...

В такі моменти мотивація жити інколи майже зводиться на нівець... ❤️‍🩹

(розумію, що це нездорові емоції, але якось дати ради собі в цьому я, на жаль, не можу)

#100дописівукраїнською #думкивголос

Сьогодні гуляли Стамбульським Парком, Європейською та Італійською вулицями, в Українському місті, що має коріння від часів Давньої Греції...

Вважайте це за тур по Європі 🐱

#думкивголос
Моє відношення до літа майже не зрушилося з початкової точки...
З позитивного: я фільмувала, фотографувала та занотовувала все добре, що сталося за літо (майже без пропусків!). І це перетворилося в такий собі щоденник чогось гарного і прекрасного!
З негативного: я так і не навчилася сповільнюватися, не перйматися і не наводити хаос навколо себе. Над цим працюю надалі.
#summertime #photography #літнійчас #фотографія
А з вами ділюся кількома сторінками мого "Щоденника літніх пригод":

#думкивголос
Моє відношення до літа майже не зрушилося з початкової точки...
З позитивного: я фільмувала, фотографувала та занотовувала все добре, що сталося за літо (майже без пропусків!). І це перетворилося в такий собі щоденник чогось гарного і прекрасного!
З негативного: я так і не навчилася сповільнюватися, не перйматися і не наводити хаос навколо себе. Над цим працюю надалі.
#summertime #photography #літнійчас #фотографія
А з вами ділюся кількома сторінками мого "Щоденника літніх пригод":

#думкивголос
Моє відношення до літа майже не зрушилося з початкової точки...
З позитивного: я фільмувала, фотографувала та занотовувала все добре, що сталося за літо (майже без пропусків!). І це перетворилося в такий собі щоденник чогось гарного і прекрасного!
З негативного: я так і не навчилася сповільнюватися, не перйматися і не наводити хаос навколо себе. Над цим працюю надалі.
#summertime #photography #літнійчас #фотографія
А з вами ділюся кількома сторінками мого "Щоденника літніх пригод":

#думкивголос
Моє відношення до літа майже не зрушилося з початкової точки...
З позитивного: я фільмувала, фотографувала та занотовувала все добре, що сталося за літо (майже без пропусків!). І це перетворилося в такий собі щоденник чогось гарного і прекрасного!
З негативного: я так і не навчилася сповільнюватися, не перйматися і не наводити хаос навколо себе. Над цим працюю надалі.
#summertime #photography #літнійчас #фотографія
А з вами ділюся кількома сторінками мого "Щоденника літніх пригод":

#думкивголос
Моє відношення до літа майже не зрушилося з початкової точки...
З позитивного: я фільмувала, фотографувала та занотовувала все добре, що сталося за літо (майже без пропусків!). І це перетворилося в такий собі щоденник чогось гарного і прекрасного!
З негативного: я так і не навчилася сповільнюватися, не перйматися і не наводити хаос навколо себе. Над цим працюю надалі.
#summertime #photography #літнійчас #фотографія
А з вами ділюся кількома сторінками мого "Щоденника літніх пригод":

#100дописівукраїнською #думкивголос @ua

Вчора, поки намагались заснути, то зловили себе на деякій рандомній думці:

Домінування, у найбільш первинному розумінні цього поняття, фактично означає бути об'єктивно та, часто, демонстративно краще за когось у чомусь. Однак зараз багато хто помилково сприймає домінування як примус та маніпуляцію над кимось...

Це багато що говорить щодо нашого суспільства, зокрема його дурну звичку докорінно змінювати й паплюжити поняття/явища...

Як гадаєте, це шиза чи дійсно логічний хід думок? 🐱

#100дописівукраїнською #думкивголос @rada @ua

Шановне панство!...

Поки дискутували на тему держави, устрою та війни, що триває, то зловили себе на думці:

Якщо вже є русоріз та шахедоріз, то може спробуємо запустити й щось на зразок КАБорізу, або одразу кремлерізу?)))

Як вам ідея?

(Стерненко, не дякуй) 🐱

#100дописівукраїнською #думкивголос #такежиття @ua

Днями зловили себе на думці, що якби я були книгою, то це була б дуже об'ємна, дуже змістовна та надзвичайно складна у читанні драма... Така, що навряд хто серед масових читачів наважився б за неї взятися... Така, яку зможуть прочитати далеко не всі, а зрозуміти — ще менше... Та навіть якщо хто і зможе сповна все осягнути, то це будуть переважно сумні враження, хай і не зовсім безнадійні... Тож цій книзі та її авторові було б дуже складно знайти свого шанувальника...

Я це все говорю до того, що мені б дуже хотілось мати у своєму житті людину, яка змогла б прочитати мене немов розгорнуту книгу, від якої я можу не переховувати свою історію, яку б моя історія дійсно захопила, і яка б не ставилась до мене із жалістю через неї, а допомогла б цій історії набути щасливого фіналу...

Кажуть, мріяти не шкідливо, але як же потім боляче буває спускатися з небес до долу...

#100дописівукраїнською #думкивголос

Короткий апдейт по ситуації з компом:

Після всіх можливих аналізів та експертиз, які я, як людина, що не дуже шарить в компах, могли провести, я дійшли висновку, що найбільш імовірно каюкнувся блок живлення, бо в мене майже щодня стаються короткі перебої з електропостачанням (дякувати ДТЕК Одеські Електромережі 😍), а інколи й по кілька раз на день. Звісно, що подібне не дуже добре впливає на техніку, тож наразі маємо, що маємо...

Вже знайшли ніби нормальний сервісний центр, тож лишається дочекатись, поки гроші будуть, і сподіватись, що ремонт не влетить мені у копійчину...

Знизу кріплю кадр з моєї останньої спроби вдихнути в нього життя, але крім як почистити, більше я нічого зробити, на жаль, не можу :'<

#100дописівукраїнською #думкивголос

Шановне панство, віднедавна задаюся для себе одним питанням...

Якщо мене з дитинства вчать якоїсь мови, окрім основної, то чи можна вважати цю мову другою рідною?

Річ у тому, що в моїй родині матір є філологинею, тож мене ще змалечку, крім "великого могучого", вчили англійської. Що іронічно, української мене взагалі не вчили аж до початкової школи, бо, бачте, "нахіба дитині знати мову якихось там селюків, живучи в Одесі?", хоча ця сама "мова селюків" і мала б бути мені рідною, якою я її й вважаю для себе зараз. Але дякувати, що навчили мене бодай одній людській мові...

Однак питання зараз не в цьому, а в тому, що я не знаю, чи можна мені вважати англійську за другу рідну. Бо з одного боку, я ще з трьох років вмію нею читати, ще до підліткового віку могли дивитися контент нею, а після повномасштабки на якийсь час саме ця мова була основною у моїй стрічці, оскільки тоді було не так багато українськомовних блогерів, а русню дивитися — себе не поважати... Але з іншого — мені майже ніколи не доводилось нею говорити чи вживати її в повсякденному мовленні, але якби я раптово опинились в англомовному середовищі, то змогли б відносно швидко до нього адаптуватись, бо розумію мову та сприймаю її на слух.

Хто що думає? 🐱

Нещодавно ніби Бог почув мої слова й у нас на районі зараз перефарбовують аж другий (ВАУ) будинок!...

#ЗробімоЛузанівкуВеликоюЗнову #думкивголос #100дописівукраїнською

#100дописівукраїнською #думкивголос @ua

Оскільки зараз стартував Літній Розпродаж у Steam, то хотіли б коротко поділитися особистими враженнями від Hotline: Miami, яку на ньому придбали й дати особисту рекомендацію, купувати чи ні.

Що ж...

Задля катсцени, зображеної на скриншоті, пішло трохи більше, ніж 7 годин мого життя, і загалом, це були доволі файні 7 годин, щоправда...
- Керування з геймпада (принаймні у мене) — фігня;
- Приціл — фігня;
- Стрільба — фігня;
Через це ігролад доволі страждає й міг би бути значно кращим, аніж є, однак сильних сторін у гри значно більше:
- Стиль — файний (хоч це й суб'єктивно);
- Левел-дизайн — крутий і пропрацьований;
- Різноманіття — потужне;
- Сюжет — під пиво піде, помірно довгий;
- Музика — здебільшого абсолютно імбова!

Коротше, як на мене, солідні 7.5/10. Можливо, якщо грати з клавомиші, то імпакт буде кращим, але в мене так. Тож поки діють знижки, то особисто можу радити взяти, кому цікаво.

Якось так 🐱

#100дописівукраїнською #думкивголос @rada @ua

Сиджу втикаю у море, тож повтикайте трохи і ви 🐱

#100дописівукраїнською #думкивголос @ua

Днями підвелося говорити з одною людиною, яка доволі категорично висловлювалася у бік українських вірян, стверджуючи, що більшість з них вірять тільки у те, що їм зручно, і враховують Закон тільки тоді, коли їм це вигідно, і це насправді змусило мене глибоко замислитись над цим...

По-перше, це так, для довідки, звернення до релігії лише в тих випадках, коли це зручно, є лицемірством, а лицемірство саме по собі є одним з великих гріхів, не усвідомлення якого може призвести до потрапляння в пекло. І я це говорю як людина, в житті якої ця релігія дійсно відіграє дуже важливу роль, хоч і з Письмом я, на жаль, знайомі доволі поверхнево...

І мене, до речі, також бісить, що більшість людей, які кличуть себе Християнами, з одного боку закликають до покірности й ненасильництва, а з іншого — гноблять усе, що хоч трохи відрізняється від "традиційного укладу життя", в їхньому суб'єктивному його розумінні. Тобто, коли як раз треба проявити терплячість, вони роблять навпаки, а коли треба дійсно проявити мужність та постояти за себе, ті діють за принципом "якщо тебе вдарили по правій щоці, підстав ліву", сприймаючи цей вислів надто буквально, хоча Біблію, в ідеалі, треба перечитати мінімум декілька разів, кожен рядок, та ретельно все обміркувати, аби розкрити те, що за цими виразами завуальовано...

Як на мене, люди просто хочуть мати причини ставити себе вище за всіх, при цьому нічого не роблячи й не працюючи над собою, тому самі створюють собі бульбашку, намагаючись обґрунтувати це релігією, замість того, аби дійсно її дослідити. І врешті це призвело до того, що релігія, замість засобу зв'язку Бога і Людини, Творця і Творіння, стала інструментом керування хитрих над тупими, через що чимало дійсно освічених людей прогресивних поглядів намагаються якомога відсторонитися від релігії, хоча особисто я вважаю, що це не зовсім коректно... Однак кожен має сам вирішувати, у що вірити і як йому/їй/їм буде найкраще...

Мені просто, як людині, що ототожнює себе з Християнством, сумно усвідомлювати те, наскільки ця релігія була спаплюжена тими, хто називає себе її "охоронцями"...

Це просто і сумно, і страшно водночас...

#думкивголос
Одне із принад літа, яке мені подобалося з часів шкільного життя - це насолода книжковим запоєм: читання до пізньої години, читання в затінку під шум дерев, спів птахів та мелодії комах, насолода усамітненням.
З виходом на роботу на певний час ця насолода зникла або втратили свою "магічність", тому моя мета повертати собі своє захоплення та насолоджуватися процесом.
#book #bookstodon #bookclub #книгиукраїнською #фотографія #photography

#думкивголос
З такою погодою як в цьому році я ще можу добре функціонувати влітку, якось навіть жити насолоджуючись її дарами та не потерпаючи від спеки. Але діставати куртку!...Я була не готова 😅
Експеримент продовжується та, якщо чесно, в мене вже на душі осінь, побачимо що буде далі...
З позитивного: підбірка фільмів, мультфільмів та книг з літньою атмосферою все зростає, тому є шанс, що ця пора мені таки почне подобатися (в правильних дозуваннях) 😉

#summertime #фотографія #photography

Хоч я вже і декілька років взагалі не вживаю м'яса, однак протягом вельми довгого часу все ніяк не могли змусити себе почати вживати більше овочів, але намагаюсь поступово виправлятись 🐱

#100дописівукраїнською #думкивголос #вегетаріанство

#100дописівукраїнською #думкивголос

Година ночі.

Зазвичай у цей час люди вже сплять...

Але я вирішили, що хочу зробити сухариків із чайочком. І зробили.

Чому?

Бо можу. Бо хочу. Бо маю повне право.

Тож тримайте муд :>

#думкивголос

Вирішили на дозвіллі трошки згадати, що це таке, грати в ігри...

На щастя, ще не всі мої навички розгубились за весь цей час 🐱

#думкивголос

До своєї подорожі в Умань світ здавався мені ну дуууже великим... Але після того, як я за день аж двічі перетнули половину України, тепер все довкілля здається мені значно меншим, ніж раніше... Так, ніби всю Землю просто взяли й стиснули...

Доволі дивне почуття, якщо чесно... Навіть дещо бентежить... Мозок досі перетравлює інформацію :'>

Сьогодні раптово зрозуміла одну штуку. Після того як я пішла з Мети - Instagram і Threads, а Facebook і так був напівживий - я стала значно менше купляти. І це мене реально здивувало.

Ні, я ж знала, що корпоративні соцмережі працюють як машини для продажів. Іноді навіть ловила себе на думці: побачила щось у рекламі, «а чому б і ні?» , і от вже нова покупка. Але от що неочікувано виявилося, що велика частина споживання була не через рекламу, а через соціальне порівняння.

Побачила, умовно, на комусь сукню і подумала: «Мені теж треба». Це ж не реклама, не посилання, просто фото. І бажання здається своїм. Наче я сама цього захотіла. Але чи було воно справді моїм?

Навіть якщо не припускати, що алгоритм міг показувати мені ту саму сукню на різних людях бозна-скільки разів, що, цілком імовірно, сам факт постійного соціального порівняння формував потребу. Яка, як виявилось, взагалі не була моєю.
А от коли я вийшла з Мети, це бажання просто зникло. І стало якось легше, і дихати, і жити.

Федіверс економить не лише нерви. Він ще й гроші береже.

#УкрФеді #УкрТві #100ДописівУкраїнською #ДумкиВголос #психологія #Цікаве

#думкивголос поки з літом дружба все така ж натягнута...але її переваги я не можу не відмітити: кольори, аромати та звук...літо прекрасно звучить (особливо якщо слухати природу)...але інколи це важко почути серед шуму натовпу, гулу машин, волаючої музики з усіх усюд...але, напевно, це бухтить моя сільська душа.
Ділюся з вами як лунає декілька хвилин затишку на околиці гамірного міста.
#photography #summertime #video #thoughts #фотографії #літнійчас

Крок 2 до дружби з літом: квіти...аромати...кольори...текстура...моє серденько тає перед цією красою...тому найбільше місця в галерея зайнято квітковим композиціям. Поступово буду влаштовувати її переїзд на цю сторінку 😅

#photography #natural #flowers #summertime #фотографії #природа #Квіти #думкивголос #літнійчас

Перший крок до дружби з літньою порою: почати бачити кольори...яскраві, хаотичні та прекрасні фарби, якими творить сама природа.
Мій фаворит - це небо та захід сонця...тому ділюся з вами цією красою та крокую далі

#думкивголос #літнійчас
#thoughts #summertime

У всіх є улюблений сезон?
У мене він кочує від одного до іншого в залежності від подій, якими насичені мої дні, від святкових клопотів та як я оточую себе тими чи іншими атрибутами цієї пори.
Але є виключення...я не люблю літо
Це важко пояснити, але по відчуттям наче тебе змушують поспішати та "відірватися на повну" поки є час..і це відчуття все тисне і тисне..
Тому моя мета знайомити себе з маленькими радощами та "потоваришувати" з літньою порою.

#думкивголос #thoughts #літнійчас #summertime