home.social

#думкивголос — Public Fediverse posts

Live and recent posts from across the Fediverse tagged #думкивголос, aggregated by home.social.

fetched live
  1. Хвилинка психологічного здоров'я.
    Пишуть, варто записувати щодня три речі, за які відчуваєш вдячність. Сьогодні нарешті є підстава. Щиро дякую хлібозаводу №3 села Крушинка Фастівського закону.

    Підробка "щиро дякую" карається законом і народним осудом.

    #MentalHealth #думкиВголос

  2. Регулярно зустрічаю практику "переусвідомив своє життя, вайпнув старі репозиторії". Особливо часто це зустрічається у творчих людей (наприклад, художників або дизайнерів), але може бути з ким завгодно — наприклад, з фірмою, яка виготовляє комп'ютерні ігри. В підсумку залишається "стерильне" портфоліо, з якого можуть бути видалені роботи, які у мене були найулюбленішими.

    Сам я ніколи цього не розумів. Ні, є деякі речі, які я сам робив і потім спалював. Є ті речі, за які буває соромно: тут видалення є цілком зрозумілим кроком. Але знесення того, що вчора виглядало хорошим, а сьогодні *недостатньо хорошим*, викликає у мене питання.

    Ви таке видаляєте? Залишаєте?
    Чому?

    #думкиВголос

  3. Схоже, мені доведеться пройти ще мінімум одне навчання — по OpenAPI. Бо тикатися наобум, по старій пам'яті, — воно, звісно, цікаво, але надто повільно. На щастя, у Linux Foundation якраз є безкоштовний курс на пару годин. Де б знайти час...

    Ну й треба вивчати Rust, бо сирі пойнтери C++ й досі іноді тригерять моє ПТСР.
    Де б знайти час x2

    On the bright side, відчув, як круто TDD працює у зв'язці з реверс-інжинірінгом з допомогою Claude. Це, напевно, той випадок, коли глибоке використання LLM, навченого на вкрадених даних, може бути ефективним і, що не менш важливо, етичним — бо допомагає повернути те, що у суспільства колись вкрали.

    Fighting fire with fire.

    #IT #думкиВголос #SkySaga

  4. No idea how to raise funds myself. One thing is clear: "big publishers" are no longer a good choice. The price of a paycheck is too high. Too many IPs stayed with the publisher and went straight into the title graveyard.

    A while ago I called it the "ecological dead zone", a devastated mid-epidemic planet from Subnautica where only the plankton (solo devs) and the leviathans (megacorps) survived. Yet even the leviathans are not immune. They merely die much slower. With lots of titles dying in their bowels.
    Maybe sustainable small to medium lean teams without overhead are the way to go. Megaprojects and reiterating old franchises ad nauseam mean megalosses and franchise degradation. The institutional knowledge lies in people. What gives me hope is that some of such indie teams use the momentum from their success and push into publishing themselves, supporting the growth of other small groups. One example that springs to mind is Coffee Stain, which branched off (leviathan) Embracer Group once again. The publishing wing of CS stood behind Iron Gate (Valheim), DRG (Ghost Ship) and Jump Space (Keepsake — currently in Beta). Maybe a less centralized network of smaller autonomous studios cooperating with each other and benefiting from each others success (not unlike a certain social network >_>) is the next step from the "leviathans" of old.

    Time will tell if such a structure proves resilient.

    "When the last leviathan is gone, darkness will fall."
    #games #думкиВголос #gamedev

  5. Кумедно.
    Я думав, катари-"ножиці" це чисто вигадка Блізів. А зараз читаю — виявляється, що ні. Менш розповсюджений варіант, але реальний. Тільки вони "розкривалися" не перед ударом, а після. Як експансивна куля.

    Національна зброя менш попсових культур здатна принести цікавий вайб у геймдизайн. Особливо якщо втілюється не поверхнево.

    #думкиВголос #gamedesign #katar

  6. Рандомна (але очевидна в ретроспективі) думка: всі промови Фролло про Есмеральду в "Соборі Паризької Богоматері" в обробці Діснея зводятся до простого "вдягнула коротку спідницю і ЗБУДЖУЄ!"

    Насправді про "коротку" навіть тут брехня, вона коротка за мірками Середньовіччя. За сучасними — дуже довга, майже до колін.
    Деякі речі (і люди), на жаль, не змінюються.

    Коли наступного разу знову почуєте про коротки спідниці, "сама винна" або соски, які колють очі, тримайте в голові цю картинку.

    #думкиВголос #victimblaming

  7. kalushstalbud.com.ua/wp-conten

    Ось так, поступово перебираючи (і маплячи) об'єкти КалушСтальБуд, дійшов до TBF Group. Яка в місті Городок (sic) Львівської області.
    Якщо назва вам нічого не каже, то це виробник соку Galicia. Один з небагатьох, який мені однозначно подобається.

    Люблю такі моменти.

    #OSM #думкиВголос

  8. Колись, коли я ще починав мапити в OSM, одним з аргументів, які застосовували деякі місіонери, щоб пояснити стороннім людям, чому варто йти у відкриті проєкти, було "ці дані вам не належать, Гугл може відібрати їх та відключити доступ у будь-який момент".
    Це було зрозуміло і дієво для неофітів, але я завжди вважав саме таке формулювання дещо наїграним для хоч скільки-небудь прошареного в IT. Ну камон, це ж Гугл. Яка ймовірність, що він одного дня відключить доступ до свого найпоширенішого продукту? Це як блекаут Гітхаба. Воно буде існувати вічно.

    ...йшов 2026 рік.

    Майже кожен державний або громадський сайт в Україні, на який я заходжу, має поламану карту Гугла. В найкращому випадку просто кидає попередження про застарілу конфігурацію в консоль, як у Нової Пошти. В "середньостатистичному" поверх карти висить плашка, що модуль налаштований неправильно, і безкоштовний доступ згортається. В найгіршому — викидує повідомлення, що ключ доступу до API протух.
    А Гітхаб впав, щойно його купили мікрософти. FOSS-проєкти потрохи переїжджають — хто на Гітлаб (в тому числі на власний хост, як, наприклад, Gnome або KDE), а хтось взагалі на Codeberg.
    Цей скріншот, наприклад, — з офіційного сайту Івано-Франківського благочиния ПЦУ (pravoslavie.if.ua/map/).

    #OSM #FOSS #думкиВголос

  9. Про мертвих — або добре, або нічого, крім правди.

    Кажуть, вчора був день Конституції чи щось таке.
    Відчуття того, що гвинтівка — це свято, всьому прийшов піхвець, прийшло з фразою "Конституція на павзі". Заборону тортур або торгівлі людьми не ставлять на павзу, якщо, звісно, ви не будуєте кримінальну диктатуру на манер російської, де за читання конституції на вулиці в день Конституції тебе кидають в бобік.

    У нас з недавних пір, до речі, теж.
    Типові пости від піонерії вже не злять, як раніше. Раніше сприймав їх як частину свого народу. Але не сприймаємо ж ми партапарат часів СРСР як частину свого народу? Хоча, можливо, в цьому і проблема. Колись мені дуже подобалався український погляд на минуле. "Що часів СРСР, але не політичне — наше". Інженери наші, письменники наші, вчені наші. Апаратчики — не наші.

    Проблема цього підходу проста. Апаратчики, комсомол, гебня не з'являються з повітря і не були підкинуті з Марса. Частково, звісно, були... але місцева НКВС складалася зі злих москалів в тій же мірі, як "армія Путіна" — з Путіних. В якійсь момент варто визнати, що ракова пухлина — частина тебе. Інакше не перейти до терапії.

    Врешті решт, є маленька книжка, з якої випливає вся конструкція суспільства. Якщо хочеться зберегти країну, її не можна читати вибірково, з середини. Або ставити на павзу.

    "Воля — це здатність сказати що два плюс два дорівнює чотири. Якщо ця умова виконується, то усе решта логічно випливає з цього."

    Art by 11meister

    #думкиВголос #політика #війна

  10. Найчастіша кнопка після Next, яку я використовую під час перегляду черг на Стімових розпродажах — Ignore.

    "Іронічно, що Гугл має футпрінт смартфона, пошукову історію, вподобання ютуба, все листування Гемейл, але все ще вимагає позначити на картинках мопеди, щоб довести, що ти людина".

    ---
    Перс — Anko Uguisu (Kyouko Mejiro), "Call of the Night"

    #Steam #думкиВголос #kek

  11. hentaiukr.com/manga/608_Night%

    Daily reminder: Тарас писав чорнобровим "кохатися, та не з москалями".
    Про те, чи мають бути інші чорноброві чоловіками, жінками або бойовими гелікоптерами, він не вказував.

    PS. Авторка манги — Sphenodale, назва — "Ніч на Купала".

    #думкиВголос #LGBT

  12. Слово тижня: Стискфляція

    uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D

    Тепер і ви знаєте, як називається ця бісяча маркетингова тактика.
    Чому її використовують? Бо ̶х̶о̶м̶'̶я̶ч̶к̶и̶ дорогоцінні клієнти звертають увагу на цінник набагато частіше, ніж на вагу.

    А мене вона дратує, бо постійно змушує перераховувати в голові ціну на кілограм.
    Окремий фак Форі/Сільпо, які іноді вказують "ціну за 100 г".

    #думкиВголос #language #лангуаге

  13. Нарешті ніч, коли чути грім і шум дощу, а не вибухи ППО.
    Я скучив.
    ---
    At last, the night with claps of thunder and sloshing of rain, not the explosions from anti-aircraft intercepting Russian drones.
    I missed that.

    #думкиВголос #війна

  14. #думкивголос
    Повертатися до своїх дитячих/підліткових захоплень - це як наново знайомитися з самим собою. Не грати роль, не робити вигляд, не надягнути маску, а саме відчути, що саме тебе тішило раніше і чи вмієш ти цим насолоджуватися зараз. Поки більшість з моїх захоплень так і залишилися моїми "безпечними острівцями", які допомогають винирнути з безодні думок про виживання, гроші та час...
    #theatre #bookstodon #thoughts

  15. Я правильно розумію, що це те саме "пофіксив тобі малюнок, не дякуй" від ШІ-бро, але на рівні корпорації?
    ---
    Am I right thinking that's the same "fixed your art, you're welcome" from an AI bro except on a corporate level?

    youtube.com/watch?v=FzF-bV9Sigc

    #AI #AIslop #Nvidia #dlss5 #думкиВголос

  16. Грудень 2025:"нарешті цей важкий та місцями болючий рік добігає кінця...треба наповнити його хоча б трішки приємними спогадами та докласти зусиль"
    Січень 2026:"весна так ніколи й не настане..легше, щасливіше, світліше ніколи не буде.."
    1 лютого 2026:"я змогла прогулятися (хоча б декілька хвилин) по засніженому безлюдному парку, зідзвонитися з рідними, зробити подарунки близьким, помити голову та скуштувати смачненьке.Цей день поки мій фаворит..а завтра..проживемо що буде завтра"
    #думкивголос

  17. "I have always believed in deeds, not words."

    As the ongoing Russian attacks keep crippling our infrastructure (as seen from a cold unpowered home with a failing cell connection), I am left with few options. One of them, ruminating before sleep on a strange recurring phenomenon. If not careful, we become what we fight.

    We're not infallible. It's the values we keep, the tradeoffs we make to succeed that shape us.
    Be vigilant. Watch yourself.
    And stay safe everyone.

    #думкиВголос #війна

  18. ...вчергове згадав оцей пост. І, напевно, сформулював свою думку.

    Я б хотів мати можливість кинути грошами в розробників. Але на певних умовах.
    Не всередині гри.
    Не після проходження.
    Не через дистрибутивні платформи по типу Стіма або, вибачте, Оріджін стора.
    Так, щоб 100% суми дійшло до адресата.
    З двома опціями. "Кинути конкретній людині" та "Кинути команді". Причому у випадку "кинути команді" гроші б розподілялися рівномірно між розробниками, які *працювали над тайтлом*, а НЕ працівниками, які знаходяться в компанії на момент кидання.
    Місце видавця, "батьківської компанії" або акціонерів в цій системі дуже чітке.
    Його немає.
    ---
    Once again remembered this post which stirred the pot back in the day.

    To be honest, I would like to throw money at the devs. With certain conditions.
    It should NOT be inside the game (i.e. tied to purchasing it).
    It should NOT be after finishing it.
    It should NOT be tied to a distribution platform like Steam or, pray tell, Origin Store and subject to their commissions.
    100% of the sum should get to the target.
    Just two options. "Someone specific" and "Team-wide". And in "team-wide" the money should be distributed evenly between all the developers who *worked on the game*, not the employees currently working for the company.
    The place of a publisher, a parent company or shareholders in this system is crystal clear.
    There is none.

    #думкиВголос #gamedev

  19. "You should have no expectations of privacy if you are running for public office."

    #думкиВголос #Yarr

  20. "If I can't make art at the workplace, don't tell me about 'corporate culture'."

    #думкиВголос

  21. Have you been filled with
    d e t e r m i n a t i o n
    recently?
    How did you do that?

    #photo #думкиВголос

  22. Sup net guys. Care to clarify one thing?
    What is the point of "the wifi is free but you need to click through the greeting screen to connect"? Is there any useful (security?) function?
    Beside, obviously, being fed an ad. That isn't a useful function, it's a nuisance.
    (btw my 'guys' is gender neutral, gals and Apache helicopters are equally welcome)
    ---
    Сап народ. Є одне питання.
    Яку функцію виконує "безкоштовний" вайфай, де треба клікнути екран привітання, щоб тебе впустило?
    Крім чергового набридливого банера, звісно.

    #думкиВголос #interactive

  23. Читаю есей Лесі Українки про Джона Мілтона і зависаю на одному абзаці. Де описується життя Мілтона після університету. Ось він:

    «Батько хотів, щоб ішов служити в суд, але й се було йому не до мислі. Так він прожив собі у батька скілька літ, провадячи ще далі науку, читаючи книжки та пишучи вірші, за той час він чимало гарних пісень написав.»

    І я така сиджу з книжкою в руках і думаю: ми тут любимо поговорити про сучасну інфантильну молодь, що не знає чого хоче в 20 років. Чого вже там, я сама інколи починаю читати дітям лекції про визначайся, не гай часу

    А потім виявляється, що це не теперішні діти якісь особливі. Просто раніше шанс так жити мали лише діти (чоловічої статі) заможних людей. Батько Мілтона був нотаріус, середній клас сімнадцятого століття. Не аристократія, але й не ремісники. От їм і дозволялося трохи пожити в батьків, подумати про життя, почитати, повіршувати

    Тож виходить не те, що нинішня молодь стала інфантильна, а те, що все більше людей нарешті отримали право на ту саму розкіш - пошук себе, а не негайний забіг за виживанням.

    І в цьому, як не крути, є щось дуже приємне.
    Навіть якщо батьки все ще чекають, що дитина піде «служити в суд», ну я принаймні чекаю :)

    #УкрТві #Читання #думкивголос #книжки

  24. Поступова трансформація медичних діагнозів у лайку — на жаль, поширене явище. Цікаво, що "аутист" мігрує в іншому напрямку і може тепер стати компліментом.
    Цікаво, як так сталося.
    Цікаво, чи можливо відтворити цей процес.

    ...А спонсор цього поста — Уляна. Уляна: пиряй в блекаут з укулеле.
    ---
    The gradual transformation of medical diagnoses into slurs is, unfortunately, quite ubiquitous. With this in mind, a reverse migration of "autistic" is all the more interesting. It can even become a compliment.
    I wonder what's the mechanism here.
    I wonder if it can be replicated.

    #neurodivergence #думкиВголос

  25. Якщо "тато" — те, що втикають, а "мамо" — те, куди втикають, то ФтМ адаптер — це страпон.
    ---
    If "male" is what gets plugged, and "female" is where it gets plugged into then FtM adapter is a strapon.

    #думкиВголос #engineering

  26. Hot take: "AI in everything" belongs to the same trend as using radioactive products, mercury and arsenic in skin care products instead of reactors, thermometers and chemistry.

    Programmers with "mandatory workplace AI" are the new Radium girls.

    #IT #думкиВголос.

  27. #100дописівукраїнською #думкивголос

    Впродовж останніх днів дуже часто буває таке, що коли надто втомлююсь від усього, то просто лягаю в куток, закриваюсь від світу й дуже довго та детально розмірковую над вигаданими драматичними й щасливими сценаріями рівня якогось аніме, які ніколи не стануться зі мною у реальному житті...

    На якусь мить це дійсно допомагає трохи зняти напругу, але щоразу, як мозок знову включається у реальність, то одразу ж ловлю дуже сильне розчарування...

    В такі моменти мотивація жити інколи майже зводиться на нівець... ❤️‍🩹

    (розумію, що це нездорові емоції, але якось дати ради собі в цьому я, на жаль, не можу)

  28. #думкивголос

    Дванадцята ночі...

    Саме час пообідати, бо мене цілий день вдома не було :>

  29. #100дописівукраїнською #думкивголос

    Сьогодні гуляли Стамбульським Парком, Європейською та Італійською вулицями, в Українському місті, що має коріння від часів Давньої Греції...

    Вважайте це за тур по Європі 🐱

  30. #думкивголос
    Моє відношення до літа майже не зрушилося з початкової точки...
    З позитивного: я фільмувала, фотографувала та занотовувала все добре, що сталося за літо (майже без пропусків!). І це перетворилося в такий собі щоденник чогось гарного і прекрасного!
    З негативного: я так і не навчилася сповільнюватися, не перйматися і не наводити хаос навколо себе. Над цим працюю надалі.
    #summertime #photography #літнійчас #фотографія
    А з вами ділюся кількома сторінками мого "Щоденника літніх пригод":

  31. #100дописівукраїнською #думкивголос #такежиття

    Типова державна поліклініка:

    - Довжелезні черги зі злих бабок та майже настільки ж злих молодих мам;
    - Електронний запис працює через раз;
    - Одна проста процедура ускладнена бюрократією вдесятеро;
    - Востаннє капітальний ремонт робився ще за часів Кучми чи Ющенка (і то якщо повезе);
    - Персонал здебільшого злий, зкацапщений і майже ніколи не скаже нічого по ділу;
    - Всі та все косо на тебе дивиться, неначе хоче твоєї смерті, а не допомогти тобі;
    - Система законсервіла, стара й геть незрозуміла, а для того, аби було зрозуміло хоч щось, то будьте ласкаві дати хабар...

    Простенька приватна лабораторія:

    - Черг довжиною понад кілька осіб майже ніколи немає, як і неприємних людей;
    - Електронний запис працює мов годинник (причому не китайський, а швейцарський), хоча в ньому й немає такої гострої потреби, зважаючи на помірний наплив;
    - Все просто працює без зайвого гемору;
    - Ремонт кращий та свіжіший, ніж в моєму ж домі;
    - Персонал привітний, дружній, майже завжди говорить людською мовою й тільки те, що дійсно треба знати;
    - Атмосфера сповнена турботи, безпеки, довіри та затишку, тебе ведуть ледве не за ручку, мов мале дитятко;
    - Все швидко, гнучко та практично, а ціна за послуги часто складає не набагато більше за хабар у державці, так по завершенню тобі ще й цукерочку дають!!! 😭🤌

    Висновок: фраза "пиздуй у приватний заклад" з плином часу стає все менш образливою та більш об'єктивною 🐱

  32. #100дописівукраїнською #думкивголос @ua

    Вчора, поки намагались заснути, то зловили себе на деякій рандомній думці:

    Домінування, у найбільш первинному розумінні цього поняття, фактично означає бути об'єктивно та, часто, демонстративно краще за когось у чомусь. Однак зараз багато хто помилково сприймає домінування як примус та маніпуляцію над кимось...

    Це багато що говорить щодо нашого суспільства, зокрема його дурну звичку докорінно змінювати й паплюжити поняття/явища...

    Як гадаєте, це шиза чи дійсно логічний хід думок? 🐱

  33. CW: Висловлюю злість та невдоволення в бік русні та кацапського менталітету (багато матюків)

    #100дописівукраїнською #думкивголос @ua

    От сьогодні понеділок... Думаю: "Ну, сьогодні вже слід почати щось робити та якось працювати, бо якщо відкладатиму й надалі, то можу знову не вкластися в термін..."

    Приймаю душ, снідаю, приводжу себе до ладу, і тільки-но вже збираюсь перейти до роботи, аж раптом... Групка якихось виблядків вмикає у під'їзді музику з колонки на повну гучність... І ладно ще якби це було щось нормальне, але ж ні, їм конче треба було відрізнитись своїми умом та освіченістю, яких у них немає, і врубити якусь попсову русняву хуйню... На повну, сука, гучність...

    Я стою, споглядаю цей пиздець... Думаю, що робити, бо в мєнтуру дзвонити сенсу мало, ще й потім стягнуть за "хибний виклик"... Потім таки вимикають... Думаю: "Ну добре, може повийобувалися й перестали..." Сідаю, і тільки-но переводжу дух, так вони знову вмикають цей понос...

    Нерви у мене й так не в порядку, а тут вони й поготів почали давати задню, тож я вже вдруге підіймаюсь, беру перцівку, збираюсь з силами, і... Вимикають...

    Стою кілька хвиль, ніби нічого, потім знову сідаю... І знову та сама історія... Нерви вже вичерпали свої повноваження, тож я тупо встаю, відчиняю вікно, й ору: "ВИМКНІТЬ ЦЮ ХУЙНЮ!!!"

    І, хай це прозвучало менш грізно, ніж я собі хотіли, але, як виявилось, це таки блять спрацювало!!

    Хто б міг подумати, але вже через хвилину вони успішно з'їбалися нахуй з мого дому... Перед відходом ще на секунду увімкнули те гімно, аби показати, що вони "нетакусі й взагалі бійці проти системи, бунтарі" нахуй... Курви справжні...

    Поки немає ризику отримати пиздюлів, вони "герої", але тільки-но він з'являється — вони моментально засовують свого язика в дупу, як і притаманно кацапам (та/або малоросам)... Словом, підораси (я НЕ гомофоби, в цьому контексті слово вжито виключно для того, аби сказати, що всі кацапи та прибічники узького світу — кінчені, обйобані чмошники)...

    Й хоча зараз вже тихо, але настрою щось робити тепер геть немає, хоч і до цього його теж було небагато...

    Забагато літер, як для того, аби просто сказати, що всі, кому "яка різниця", — курви, еге-ж?...

  34. #100дописівукраїнською #думкивголос @rada @ua

    Шановне панство!...

    Поки дискутували на тему держави, устрою та війни, що триває, то зловили себе на думці:

    Якщо вже є русоріз та шахедоріз, то може спробуємо запустити й щось на зразок КАБорізу, або одразу кремлерізу?)))

    Як вам ідея?

    (Стерненко, не дякуй) 🐱

  35. CW: Подекуди вміст є надто чутливим, тож не радиться до читання надто вразливим людям. Дякую.

    #100дописівукраїнською #такежиття #думкивголос

    Впродовж останніх декількох днів у мене чомусь дедалі частіше трапляються випадки сильної гіпоглікемії... Вже двічі за останні дні рівень глюкози в крові опускався нижче двох, що є критично низьким показником, за якого можна впасти в кому... Востаннє щось подібне з приблизно такою ж частотою було у мене в січні-лютому цього року, але тоді таке самопочуття було пов'язано з сильною депресією та переживаннями, а зараз же я не маю конкретної ідеї, через що саме мій організм так себе поводить...

    Що ще більш дивно, так це те, що зазвичай подібні приступи відбуваються, коли я знаходжусь у розслабленому стані, однак ці останні два випадки стались прямо посеред білого дня. В той момент було таке відчуття, немов душа вже от-от хоче покинути тіло, ніби я втрачаю зв'язок із реальністю... Не дуже круто, якщо чесно...

    Поки єдине, що я можу припустити, через що мій організм може себе так поводити, це або хронічний, хай і не такий сильний, як раніше, стрес, або сильна спека, або, найбільш імовірно, — комбінація обидвох факторів...

    Хочеться вірити, що все врешті буде добре, але реальність, на жаль, така, що напевно сказати нічого не можна, тож лишається дивитись і сподіватись...

  36. #100дописівукраїнською #думкивголос #такежиття @ua

    Днями зловили себе на думці, що якби я були книгою, то це була б дуже об'ємна, дуже змістовна та надзвичайно складна у читанні драма... Така, що навряд хто серед масових читачів наважився б за неї взятися... Така, яку зможуть прочитати далеко не всі, а зрозуміти — ще менше... Та навіть якщо хто і зможе сповна все осягнути, то це будуть переважно сумні враження, хай і не зовсім безнадійні... Тож цій книзі та її авторові було б дуже складно знайти свого шанувальника...

    Я це все говорю до того, що мені б дуже хотілось мати у своєму житті людину, яка змогла б прочитати мене немов розгорнуту книгу, від якої я можу не переховувати свою історію, яку б моя історія дійсно захопила, і яка б не ставилась до мене із жалістю через неї, а допомогла б цій історії набути щасливого фіналу...

    Кажуть, мріяти не шкідливо, але як же потім боляче буває спускатися з небес до долу...

  37. #100дописівукраїнською #думкивголос

    Короткий апдейт по ситуації з компом:

    Після всіх можливих аналізів та експертиз, які я, як людина, що не дуже шарить в компах, могли провести, я дійшли висновку, що найбільш імовірно каюкнувся блок живлення, бо в мене майже щодня стаються короткі перебої з електропостачанням (дякувати ДТЕК Одеські Електромережі 😍), а інколи й по кілька раз на день. Звісно, що подібне не дуже добре впливає на техніку, тож наразі маємо, що маємо...

    Вже знайшли ніби нормальний сервісний центр, тож лишається дочекатись, поки гроші будуть, і сподіватись, що ремонт не влетить мені у копійчину...

    Знизу кріплю кадр з моєї останньої спроби вдихнути в нього життя, але крім як почистити, більше я нічого зробити, на жаль, не можу :'<

  38. #думкивголос
    Якщо дати собі шанс побачити красу, то це можна зробити навіть в пробіжці між роботами, клопотами та рутиною...а ось насолодитися...це вже зовсім інша розмова.
    Я ще вчуся не просто побачити, а насолодитися.
    І на мою скромну думку, щось гарне з цього виходить.

    #nature #shadows #summer #video #thoughts
    #літо #відео #ПриродаМіста

  39. #100дописівукраїнською #думкивголос

    Шановне панство, віднедавна задаюся для себе одним питанням...

    Якщо мене з дитинства вчать якоїсь мови, окрім основної, то чи можна вважати цю мову другою рідною?

    Річ у тому, що в моїй родині матір є філологинею, тож мене ще змалечку, крім "великого могучого", вчили англійської. Що іронічно, української мене взагалі не вчили аж до початкової школи, бо, бачте, "нахіба дитині знати мову якихось там селюків, живучи в Одесі?", хоча ця сама "мова селюків" і мала б бути мені рідною, якою я її й вважаю для себе зараз. Але дякувати, що навчили мене бодай одній людській мові...

    Однак питання зараз не в цьому, а в тому, що я не знаю, чи можна мені вважати англійську за другу рідну. Бо з одного боку, я ще з трьох років вмію нею читати, ще до підліткового віку могли дивитися контент нею, а після повномасштабки на якийсь час саме ця мова була основною у моїй стрічці, оскільки тоді було не так багато українськомовних блогерів, а русню дивитися — себе не поважати... Але з іншого — мені майже ніколи не доводилось нею говорити чи вживати її в повсякденному мовленні, але якби я раптово опинились в англомовному середовищі, то змогли б відносно швидко до нього адаптуватись, бо розумію мову та сприймаю її на слух.

    Хто що думає? 🐱

  40. #100дописівукраїнською #думкивголос @ua

    Оскільки зараз стартував Літній Розпродаж у Steam, то хотіли б коротко поділитися особистими враженнями від Hotline: Miami, яку на ньому придбали й дати особисту рекомендацію, купувати чи ні.

    Що ж...

    Задля катсцени, зображеної на скриншоті, пішло трохи більше, ніж 7 годин мого життя, і загалом, це були доволі файні 7 годин, щоправда...
    - Керування з геймпада (принаймні у мене) — фігня;
    - Приціл — фігня;
    - Стрільба — фігня;
    Через це ігролад доволі страждає й міг би бути значно кращим, аніж є, однак сильних сторін у гри значно більше:
    - Стиль — файний (хоч це й суб'єктивно);
    - Левел-дизайн — крутий і пропрацьований;
    - Різноманіття — потужне;
    - Сюжет — під пиво піде, помірно довгий;
    - Музика — здебільшого абсолютно імбова!

    Коротше, як на мене, солідні 7.5/10. Можливо, якщо грати з клавомиші, то імпакт буде кращим, але в мене так. Тож поки діють знижки, то особисто можу радити взяти, кому цікаво.

    Якось так 🐱

Share on Mastodon

Enter the server where you have an account.