#книжки — Public Fediverse posts

Якщо ви жінка, як я, і вам хочеться почитати щось легке, з непоганим гумором, то це воно.
PhD-студентка, у якої ніяк не виходить один з ключових кроків синтезу. Азійські батьки, перемелені еміграцією, з високими очікуваннями. Трошечки романсу, куди ж без нього. Хоча романс бачить своє ідеальне життя десь в Огайо, між статуєю кукурудзи та статуєю корзини. І ще трохи дратує тим, що має ідеальну, підтримуючу родину.
Коротше, книжка на ніч. Щоб відволіктися від оцього всього.

#книжки #читання

Якщо ви жінка, як я, і вам хочеться почитати щось легке, з непоганим гумором, то це воно.
PhD-студентка, у якої ніяк не виходить один з ключових кроків синтезу. Азійські батьки, перемелені еміграцією, з високими очікуваннями. Трошечки романсу, куди ж без нього. Хоча романс бачить своє ідеальне життя десь в Огайо, між статуєю кукурудзи та статуєю корзини. І ще трохи дратує тим, що має ідеальну, підтримуючу родину.
Коротше, книжка на ніч. Щоб відволіктися від оцього всього.

#книжки #читання

Якщо ви жінка, як я, і вам хочеться почитати щось легке, з непоганим гумором, то це воно.
PhD-студентка, у якої ніяк не виходить один з ключових кроків синтезу. Азійські батьки, перемелені еміграцією, з високими очікуваннями. Трошечки романсу, куди ж без нього. Хоча романс бачить своє ідеальне життя десь в Огайо, між статуєю кукурудзи та статуєю корзини. І ще трохи дратує тим, що має ідеальну, підтримуючу родину.
Коротше, книжка на ніч. Щоб відволіктися від оцього всього.

#книжки #читання

Якщо ви жінка, як я, і вам хочеться почитати щось легке, з непоганим гумором, то це воно.
PhD-студентка, у якої ніяк не виходить один з ключових кроків синтезу. Азійські батьки, перемелені еміграцією, з високими очікуваннями. Трошечки романсу, куди ж без нього. Хоча романс бачить своє ідеальне життя десь в Огайо, між статуєю кукурудзи та статуєю корзини. І ще трохи дратує тим, що має ідеальну, підтримуючу родину.
Коротше, книжка на ніч. Щоб відволіктися від оцього всього.

#книжки #читання

Якщо ви жінка, як я, і вам хочеться почитати щось легке, з непоганим гумором, то це воно.
PhD-студентка, у якої ніяк не виходить один з ключових кроків синтезу. Азійські батьки, перемелені еміграцією, з високими очікуваннями. Трошечки романсу, куди ж без нього. Хоча романс бачить своє ідеальне життя десь в Огайо, між статуєю кукурудзи та статуєю корзини. І ще трохи дратує тим, що має ідеальну, підтримуючу родину.
Коротше, книжка на ніч. Щоб відволіктися від оцього всього.

#книжки #читання

Читане в 2025 році. Нонфікшн

Цього року мій нонфікшн був різноманітним. Філософія, історія, наука та більше. Тут є історії про внутрішню силу й дисципліну, про травми, про те, як працює наш мозок і чому ми поводимося так, як поводимося. Це книги, які не просто інформують, а змінюють спосіб мислення й ставлення до себе та світу.

1. Plato “Apology”
2. David Goggins “Never Finished”
3. Дженнетт Маккерді “Я рада, що моя мама померла”
4. Christopher Lloyd “Humanimal”
5. Bonnie Tsui “On Muscle”.
6. Devi Brown “Living in Wisdom”
7. Rick Hanson “Buddha’s Brain”
8. Bob Rosen “Detach”
9. Neil Shearing “The Fractured Age”
10. Laurence Rees “The Nazi Mind”
11. Rachel Barr “How to Make Your Brain Your Best Friend”
12. Philip Weinstein “Time’s Bounty”
13. Mary Claire Haver “The New Perimenopause”

Plato “Apology”

Жанр: філософія.

У світі, де часто виживання важливіше за істину, промова Сократа звучить як виклик.
Чому він не боявся смерті, але боявся неправди?

David Goggins “Never Finished”

Жанр: Мемуар, мотивація.

Неоднозначна книга. Автор доволі багато себе фізично та морально “пушить” до межі, часто жертвуючи власним здоров’ям. Але в книзі він пояснює чому так робить.

Дженнетт Маккерді “Я рада, що моя мама померла”

Жанр: Мемуар.

Болюча історія дитини, яку використовувала мати та Голлівуд.

Christopher Lloyd “Humanimal”

Жанр: Дитяче, світ тварин.

Веселий, інтерактивний навчальний досвід для всієї родини.

Bonnie Tsui “On Muscle”.

Жанр: Мемуар, спорт та здоров’я.

Доволі медитативна книга про стосунки авторки з батьком, собою та фізичними вправами. По такому опису вам може здатися трохи хаотичною, але вона дійсно гарно структурована і була рушієм мого більш позитивного сприйняття власного тіла.

Devi Brown “Living in Wisdom”

Жанр: селфхелп.

Книга презентує систему з 8 кроків, яка допоможе “відкрити стійкість в собі” та спонукає звернути увагу на всі аспекти “себе” – ментальний, фізичний, емоційний та духовний, але вона не є інструкцією до мудрості, більше як вказівником до подорожі.

Rick Hanson “Buddha’s Brain”

Жанр: психологія, наука.

Книга поєднує нейронауку й медитацію, показуючи, як завдяки нейропластичності ми можемо свідомо змінювати роботу мозку, зменшувати страждання та відновлювати добробут.

Bob Rosen “Detach”

Жанр: психологія.

Ця книжка досліджує десять поширених типів особистих прив’язаностей. Спираючись як на західну психологію, так і на східні традиції мудрості, Боб Розен розкриває кожну прив’язаність через реальні особисті історії, які ілюструють боротьбу і шлях до звільнення.

Кожен розділ пропонує не тільки діагноз, але й шлях вперед, поєднуючи кожну прив’язаність зі здоровим прагненням. Одним з найбільш пам’ятних для мене був контраст між прив’язаністю до досконалості та прагненням до досконалості.

Зміни, запропоновані в книзі заохочують до самоспівчуття.

Neil Shearing “The Fractured Age”

Жанр: економіка, геополітика.

Мій перший геополітичний та економічний нонфікшн. Непогана книга для загальної освіченості та розуміння глобальної картини світу, в якому ми зараз живемо.

Для мене аналіз автора був занадто оптимістичним, але я не можу занадто його критикувати, бо ця книжка була написана доволі швидко, майже одразу після виборів президента США, як тільки стало відомо, що їм буде Трамп.

Однак аргументи щодо того, як буде розвиватися розкол, викладені в книзі, не є спрощеними, а супроводжуються глибоким аналізом історії, сучасного стану та майбутніх можливостей світової економіки, включаючи розуміння геополітичної ситуації в сучасному світі.

Laurence Rees “The Nazi Mind”

Жанр: історія, психологія.

Книга починається з подій після програшу Німеччини в Першій Світовій війні та вибудовує цілісну картину того як Наці партія прийшла до влади та як повпливала на німецьке суспільство. Доволі об’ємна книга детально аналізує індивідуальну та колективну психологію людей. Остання глава детально підсумовує всі 12 причин. Було дуже сумно усвідомлювати що здебільшого Гітлеру пощастило бути в потрібному місці і сподобатися окремим людям, які фанатично в нього повірили.

Rachel Barr “How to Make Your Brain Your Best Friend”

Жанр: нейронаука, психологія

Навчальна, весела, неймовірно гуманна і тепла. Так, саме такою є ця наукова книга про мозок.

Вона освітня, але в ній наука врівноважується жартами та історіями, і здається, ніби з тобою розмовляє друг. І я серйозно кажу про друга. Автор у своїх творах глибоко піклується про благополуччя людей і розуміння нашого прадавнього мозку, який допомагав нам виживати і боротися протягом тисячоліть до появи технологій і великих міст.

Philip Weinstein “Time’s Bounty”

Жанр: роздуми, есе.

Автор пише про старість та її “драми”: хвороби, відчуття наближення смерті й неочікувану свободу, що приходить із віком.

Mary Claire Haver “The New Perimenopause”

Жанр: здоров’я, селфхелп.

Жіноче здоров’я довгий час залишалося поза увагою досліджень, тож ця книга одразу стала для мене важливою. Вона відкриває тему перименопаузи невидимого, але ключового періоду перед менопаузою, коли тіло переживає глибокі внутрішні зміни.

#Книжки #Нонфікшн #Читання #короткийогляд

Читане в 2025 році. Нонфікшн

Цього року мій нонфікшн був різноманітним. Філософія, історія, наука та більше. Тут є історії про внутрішню силу й дисципліну, про травми, про те, як працює наш мозок і чому ми поводимося так, як поводимося. Це книги, які не просто інформують, а змінюють спосіб мислення й ставлення до себе та світу.

1. Plato “Apology”
2. David Goggins “Never Finished”
3. Дженнетт Маккерді “Я рада, що моя мама померла”
4. Christopher Lloyd “Humanimal”
5. Bonnie Tsui “On Muscle”.
6. Devi Brown “Living in Wisdom”
7. Rick Hanson “Buddha’s Brain”
8. Bob Rosen “Detach”
9. Neil Shearing “The Fractured Age”
10. Laurence Rees “The Nazi Mind”
11. Rachel Barr “How to Make Your Brain Your Best Friend”
12. Philip Weinstein “Time’s Bounty”
13. Mary Claire Haver “The New Perimenopause”

Plato “Apology”

Жанр: філософія.

У світі, де часто виживання важливіше за істину, промова Сократа звучить як виклик.
Чому він не боявся смерті, але боявся неправди?

David Goggins “Never Finished”

Жанр: Мемуар, мотивація.

Неоднозначна книга. Автор доволі багато себе фізично та морально “пушить” до межі, часто жертвуючи власним здоров’ям. Але в книзі він пояснює чому так робить.

Дженнетт Маккерді “Я рада, що моя мама померла”

Жанр: Мемуар.

Болюча історія дитини, яку використовувала мати та Голлівуд.

Christopher Lloyd “Humanimal”

Жанр: Дитяче, світ тварин.

Веселий, інтерактивний навчальний досвід для всієї родини.

Bonnie Tsui “On Muscle”.

Жанр: Мемуар, спорт та здоров’я.

Доволі медитативна книга про стосунки авторки з батьком, собою та фізичними вправами. По такому опису вам може здатися трохи хаотичною, але вона дійсно гарно структурована і була рушієм мого більш позитивного сприйняття власного тіла.

Devi Brown “Living in Wisdom”

Жанр: селфхелп.

Книга презентує систему з 8 кроків, яка допоможе “відкрити стійкість в собі” та спонукає звернути увагу на всі аспекти “себе” – ментальний, фізичний, емоційний та духовний, але вона не є інструкцією до мудрості, більше як вказівником до подорожі.

Rick Hanson “Buddha’s Brain”

Жанр: психологія, наука.

Книга поєднує нейронауку й медитацію, показуючи, як завдяки нейропластичності ми можемо свідомо змінювати роботу мозку, зменшувати страждання та відновлювати добробут.

Bob Rosen “Detach”

Жанр: психологія.

Ця книжка досліджує десять поширених типів особистих прив’язаностей. Спираючись як на західну психологію, так і на східні традиції мудрості, Боб Розен розкриває кожну прив’язаність через реальні особисті історії, які ілюструють боротьбу і шлях до звільнення.

Кожен розділ пропонує не тільки діагноз, але й шлях вперед, поєднуючи кожну прив’язаність зі здоровим прагненням. Одним з найбільш пам’ятних для мене був контраст між прив’язаністю до досконалості та прагненням до досконалості.

Зміни, запропоновані в книзі заохочують до самоспівчуття.

Neil Shearing “The Fractured Age”

Жанр: економіка, геополітика.

Мій перший геополітичний та економічний нонфікшн. Непогана книга для загальної освіченості та розуміння глобальної картини світу, в якому ми зараз живемо.

Для мене аналіз автора був занадто оптимістичним, але я не можу занадто його критикувати, бо ця книжка була написана доволі швидко, майже одразу після виборів президента США, як тільки стало відомо, що їм буде Трамп.

Однак аргументи щодо того, як буде розвиватися розкол, викладені в книзі, не є спрощеними, а супроводжуються глибоким аналізом історії, сучасного стану та майбутніх можливостей світової економіки, включаючи розуміння геополітичної ситуації в сучасному світі.

Laurence Rees “The Nazi Mind”

Жанр: історія, психологія.

Книга починається з подій після програшу Німеччини в Першій Світовій війні та вибудовує цілісну картину того як Наці партія прийшла до влади та як повпливала на німецьке суспільство. Доволі об’ємна книга детально аналізує індивідуальну та колективну психологію людей. Остання глава детально підсумовує всі 12 причин. Було дуже сумно усвідомлювати що здебільшого Гітлеру пощастило бути в потрібному місці і сподобатися окремим людям, які фанатично в нього повірили.

Rachel Barr “How to Make Your Brain Your Best Friend”

Жанр: нейронаука, психологія

Навчальна, весела, неймовірно гуманна і тепла. Так, саме такою є ця наукова книга про мозок.

Вона освітня, але в ній наука врівноважується жартами та історіями, і здається, ніби з тобою розмовляє друг. І я серйозно кажу про друга. Автор у своїх творах глибоко піклується про благополуччя людей і розуміння нашого прадавнього мозку, який допомагав нам виживати і боротися протягом тисячоліть до появи технологій і великих міст.

Philip Weinstein “Time’s Bounty”

Жанр: роздуми, есе.

Автор пише про старість та її “драми”: хвороби, відчуття наближення смерті й неочікувану свободу, що приходить із віком.

Mary Claire Haver “The New Perimenopause”

Жанр: здоров’я, селфхелп.

Жіноче здоров’я довгий час залишалося поза увагою досліджень, тож ця книга одразу стала для мене важливою. Вона відкриває тему перименопаузи невидимого, але ключового періоду перед менопаузою, коли тіло переживає глибокі внутрішні зміни.

#Книжки #Нонфікшн #Читання #короткийогляд

Читане в 2025 році. Художня література

Не думала, що зібрати тільки художні твори прочитані за рік може потребувати стільки часу. Загалом, було цікаво згадати що я прочитала, без блогу я б не згадала взагалі нічого.

1. Сара Дж. Маас “Двір шипів і троянд”
2. Рей Бредбері “451 градус за Фаренгейтом”
3. Linda Stewart Henley “Kate’s War: A Novel”
4. Бонні Ґармус “Уроки хімії”
5. Навесса Аллен “Світло Згасло”
6. Стівен Кінг “Казка”
7. Джордж Орвелл “1984”
8. Тошикадзу Кавагучі “Before We Forget Kindness”
9. Laura Anthony “The Women on Platform Two”
10. Sarah Damoff “The Bright Years”
11. Charles Yu “Interior Chinatown”
12. Alexander Shalom Joseph “The Clearing”
13. Кейт Елізабет Расселл “Моя Темна Ванесса”
14. Кубо Тайто “Бліч”. Манґа

Сара Дж. Маас “Двір шипів і троянд”

Жанр: романтичне фентезі.

Історія захоплива, але написана доволі дивно. Екшн-епізоди дійсно тримають увагу, але головна героїня залишалася для мене чужою аж до самого кінця книги. На жаль, я так і не змогла їй співчувати.

Рей Бредбері “451 градус за Фаренгейтом”

Жанр: антиутопія.

Книга має купу підтем для роздумів, та, на жаль, дуже сильно нагадує деякі аспекти нашого сучасного суспільства.

Linda Stewart Henley “Kate’s War: A Novel”

Жанр: історичний роман.

Роман органічно вплітає історичні події в життя своїх героїв. Історія охоплює як повсякденну боротьбу, так і суспільні очікування епохи, що робить читання захопливим.

Бонні Ґармус “Уроки хімії”

Жанр: історичний роман.

Чудова книжка. Сподобався стиль авторки та як вона побудувала ромнатичну лінію. Головна героїня надихає своєю силою та всеодно залишається реалістично людяною.

Навесса Аллен “Світло Згасло”

Жанр: романтична темна комедія, 18+.

Я б могла критикувати цю книжку за поверхневість та романтизацію сталкерства. Слабких моментів в ній достатньо. Але коли хочеться не сильно вдумуватися і почитати щось чорнушне, веселе та розпустливе, ця внижка стане в нагоді.

Стівен Кінг “Казка”

Жанр: Похмуре фентезі.

Ця книга найбільше сподобається читачам, які люблять класичні казки з похмурим поворотом, детальною побудовою світу і більш фантастичною стороною Кінга.

Джордж Орвелл “1984”

Жанр: антиутопія.

Ця робота Орвела посідає окреме місце в моєму серці. Як на мене роман ідеальний. Темп оповідання та світобудови поглинають з головою.

З 2021 року книга стала суспільним надбанням. Тому її можна вільно та безкоштовно читати (без порушення авторських прав):

• Українською можна читати онлайн, або там же завантажити зручний файл https://www.ukrlib.com.ua/world/printitzip.php?tid=2283
• Англійською є гарна оцифрована версія на Planet eBook – https://www.planetebook.com/1984/

Тошикадзу Кавагучі “Before We Forget Kindness”

Жанр: загальний фікшн, азійська література.

П’ята книга із серії “Доки кава не охолоне”. Те саме кафе, ті самі правила подорожі у часі, ті самі трошки сумні, але дуже знайомі історії про смуток втрати та жалів.

Laura Anthony “The Women on Platform Two”

Жанр: історичний роман.

Історія Маури та Берні розповідає про те, як було бути жінкою в Ірландії 70-х. Контрацепція та аборти були поза законом, але сміливі ірландські жінок наважилися виступити проти цього. Роман заснований на реальних подіях.

Liz Moore “The God of the Woods”

Жанр: містика, детектив.

Для мене ця книга є найкращим прикладом класичної американської містики. Літній табір, родина багатіїв і дитина що зникла без сліду – все це здається простим, на перший погляд, але правда лежить десь глибше і захована за зговорами та обманами.

Хоча головний сюжет книжки відбуваються влітку і мають характерну для літнього табору сцену, сама історія мені здається більш осінньою. Найбільше що мені сподобалося, це те що кожна глава розказує історію з боку різних персонажів. Це, безперечно, цікавий спосіб розповісти історію, і якщо хтось вирішить зняти фільм або серіал за мотивами цієї книги, сценарій можна вважати готовим.

Однак мені здається, що іноді історія трохи затягується. Переходи між персонажами та часовими лініями в якийсь момент здалися мені дещо надмірними. Щойно стало цікаво з одним персонажем, як раптом розділ закінчується, і ми опиняємося в іншому часі та місці з іншим персонажем та атмосферою. Але я знаю, що маю схильність любити коротші книги, тож, можливо, в цьому й справа.

Sarah Damoff “The Bright Years”

Жанр: історичний роман.

Спочатку я була доволі нейтральна до історії та не очікувала багато, бо це є дебютним романом авторки. Можливо саме через це герої цієї історії непомітно прокралися в моє серце і розставалася я з нею з легким сумом і зі сльозами на очах.

Bright Years це сімейна сага, що розкриває історію однієї сім’ї тягнучись через десятиліття. Історія наповнена коханням, помилками і жалями, що робить її дуже людяною. Розділена на три частини, в кожній частині оповідачем є різні члени родини. Мені сподобалися описи, але різниці в стилі оповідання від героїв мені було трошки замало. 

Charles Yu “Interior Chinatown”

Жанр: сучасна художня література.

Цю книжку я читала після перегляду серіалу, який мені дуже сподобався; але не очікувала, що книга сподобається ще більше. Екранізація весела і дуже захоплююча. Книга набагато глибше дослідження історії азійських американців, їхніх зусиль адаптуватися та асимілюватися в американському суспільстві, і сумної реальності, де вони завжди залишаються Generic Asian Man, а якщо пощастить, то Kung Fu Guy.

Дуже подобається стиль автора, збираюся прочитати всі його роботи.

Alexander Shalom Joseph “The Clearing”

Жанр: містика.

The Clearing досліджує, що означає бути загубленим і знайденим у дикій природі всередині та ззовні.

Ця новела має один з найясніших синопсисів, які я коли-небудь читав. Він не розкриває занадто багато і не занадто мало, а саме те, про що йде мова в цій історії. Мені дуже сподобалося читати цю роботу. Вона гарно написана і змусила мене дуже співпереживати герою.

Кейт Елізабет Расселл “Моя Темна Ванесса”

Жанр: сучасна художня література, 18+.

Роман є чудовим майданчиком для розкриття тем токсичних відносин, маніпуляцій, травм та аб’юзу. Розділення оповідання на дві часові лінії допомагають розкрити як довгострокові наслідки для Ванесси так і переживання цих відносин в реальному часі.

Кубо Тайто “Бліч”. Манґа

Жанр: манґа, азійська література.

Починала читати в 2024, цього року закінчила читати.

Ті хто знайомі з жанром шьонену побачать багато знайомих прийомів в оповіданні. Загалом манґа направлена на підліткову аудиторію. Думаю років 15 тому я би дуже була нею захоплена, але на жаль, дорослі очі бачили як десь в останніх 20 томах був повний сумбур і спроби автора впхати побільше, помітно що він посм

#Книжки #Читання

Читане в 2025 році. Художня література

Не думала, що зібрати тільки художні твори прочитані за рік може потребувати стільки часу. Загалом, було цікаво згадати що я прочитала, без блогу я б не згадала взагалі нічого.

1. Сара Дж. Маас “Двір шипів і троянд”
2. Рей Бредбері “451 градус за Фаренгейтом”
3. Linda Stewart Henley “Kate’s War: A Novel”
4. Бонні Ґармус “Уроки хімії”
5. Навесса Аллен “Світло Згасло”
6. Стівен Кінг “Казка”
7. Джордж Орвелл “1984”
8. Тошикадзу Кавагучі “Before We Forget Kindness”
9. Laura Anthony “The Women on Platform Two”
10. Sarah Damoff “The Bright Years”
11. Charles Yu “Interior Chinatown”
12. Alexander Shalom Joseph “The Clearing”
13. Кейт Елізабет Расселл “Моя Темна Ванесса”
14. Кубо Тайто “Бліч”. Манґа

Сара Дж. Маас “Двір шипів і троянд”

Жанр: романтичне фентезі.

Історія захоплива, але написана доволі дивно. Екшн-епізоди дійсно тримають увагу, але головна героїня залишалася для мене чужою аж до самого кінця книги. На жаль, я так і не змогла їй співчувати.

Рей Бредбері “451 градус за Фаренгейтом”

Жанр: антиутопія.

Книга має купу підтем для роздумів, та, на жаль, дуже сильно нагадує деякі аспекти нашого сучасного суспільства.

Linda Stewart Henley “Kate’s War: A Novel”

Жанр: історичний роман.

Роман органічно вплітає історичні події в життя своїх героїв. Історія охоплює як повсякденну боротьбу, так і суспільні очікування епохи, що робить читання захопливим.

Бонні Ґармус “Уроки хімії”

Жанр: історичний роман.

Чудова книжка. Сподобався стиль авторки та як вона побудувала ромнатичну лінію. Головна героїня надихає своєю силою та всеодно залишається реалістично людяною.

Навесса Аллен “Світло Згасло”

Жанр: романтична темна комедія, 18+.

Я б могла критикувати цю книжку за поверхневість та романтизацію сталкерства. Слабких моментів в ній достатньо. Але коли хочеться не сильно вдумуватися і почитати щось чорнушне, веселе та розпустливе, ця внижка стане в нагоді.

Стівен Кінг “Казка”

Жанр: Похмуре фентезі.

Ця книга найбільше сподобається читачам, які люблять класичні казки з похмурим поворотом, детальною побудовою світу і більш фантастичною стороною Кінга.

Джордж Орвелл “1984”

Жанр: антиутопія.

Ця робота Орвела посідає окреме місце в моєму серці. Як на мене роман ідеальний. Темп оповідання та світобудови поглинають з головою.

З 2021 року книга стала суспільним надбанням. Тому її можна вільно та безкоштовно читати (без порушення авторських прав):

• Українською можна читати онлайн, або там же завантажити зручний файл https://www.ukrlib.com.ua/world/printitzip.php?tid=2283
• Англійською є гарна оцифрована версія на Planet eBook – https://www.planetebook.com/1984/

Тошикадзу Кавагучі “Before We Forget Kindness”

Жанр: загальний фікшн, азійська література.

П’ята книга із серії “Доки кава не охолоне”. Те саме кафе, ті самі правила подорожі у часі, ті самі трошки сумні, але дуже знайомі історії про смуток втрати та жалів.

Laura Anthony “The Women on Platform Two”

Жанр: історичний роман.

Історія Маури та Берні розповідає про те, як було бути жінкою в Ірландії 70-х. Контрацепція та аборти були поза законом, але сміливі ірландські жінок наважилися виступити проти цього. Роман заснований на реальних подіях.

Liz Moore “The God of the Woods”

Жанр: містика, детектив.

Для мене ця книга є найкращим прикладом класичної американської містики. Літній табір, родина багатіїв і дитина що зникла без сліду – все це здається простим, на перший погляд, але правда лежить десь глибше і захована за зговорами та обманами.

Хоча головний сюжет книжки відбуваються влітку і мають характерну для літнього табору сцену, сама історія мені здається більш осінньою. Найбільше що мені сподобалося, це те що кожна глава розказує історію з боку різних персонажів. Це, безперечно, цікавий спосіб розповісти історію, і якщо хтось вирішить зняти фільм або серіал за мотивами цієї книги, сценарій можна вважати готовим.

Однак мені здається, що іноді історія трохи затягується. Переходи між персонажами та часовими лініями в якийсь момент здалися мені дещо надмірними. Щойно стало цікаво з одним персонажем, як раптом розділ закінчується, і ми опиняємося в іншому часі та місці з іншим персонажем та атмосферою. Але я знаю, що маю схильність любити коротші книги, тож, можливо, в цьому й справа.

Sarah Damoff “The Bright Years”

Жанр: історичний роман.

Спочатку я була доволі нейтральна до історії та не очікувала багато, бо це є дебютним романом авторки. Можливо саме через це герої цієї історії непомітно прокралися в моє серце і розставалася я з нею з легким сумом і зі сльозами на очах.

Bright Years це сімейна сага, що розкриває історію однієї сім’ї тягнучись через десятиліття. Історія наповнена коханням, помилками і жалями, що робить її дуже людяною. Розділена на три частини, в кожній частині оповідачем є різні члени родини. Мені сподобалися описи, але різниці в стилі оповідання від героїв мені було трошки замало. 

Charles Yu “Interior Chinatown”

Жанр: сучасна художня література.

Цю книжку я читала після перегляду серіалу, який мені дуже сподобався; але не очікувала, що книга сподобається ще більше. Екранізація весела і дуже захоплююча. Книга набагато глибше дослідження історії азійських американців, їхніх зусиль адаптуватися та асимілюватися в американському суспільстві, і сумної реальності, де вони завжди залишаються Generic Asian Man, а якщо пощастить, то Kung Fu Guy.

Дуже подобається стиль автора, збираюся прочитати всі його роботи.

Alexander Shalom Joseph “The Clearing”

Жанр: містика.

The Clearing досліджує, що означає бути загубленим і знайденим у дикій природі всередині та ззовні.

Ця новела має один з найясніших синопсисів, які я коли-небудь читав. Він не розкриває занадто багато і не занадто мало, а саме те, про що йде мова в цій історії. Мені дуже сподобалося читати цю роботу. Вона гарно написана і змусила мене дуже співпереживати герою.

Кейт Елізабет Расселл “Моя Темна Ванесса”

Жанр: сучасна художня література, 18+.

Роман є чудовим майданчиком для розкриття тем токсичних відносин, маніпуляцій, травм та аб’юзу. Розділення оповідання на дві часові лінії допомагають розкрити як довгострокові наслідки для Ванесси так і переживання цих відносин в реальному часі.

Кубо Тайто “Бліч”. Манґа

Жанр: манґа, азійська література.

Починала читати в 2024, цього року закінчила читати.

Ті хто знайомі з жанром шьонену побачать багато знайомих прийомів в оповіданні. Загалом манґа направлена на підліткову аудиторію. Думаю років 15 тому я би дуже була нею захоплена, але на жаль, дорослі очі бачили як десь в останніх 20 томах був повний сумбур і спроби автора впхати побільше, помітно що він посм

#Книжки #Читання

Почала читати нову книжку Бакмана. В цілому все як завжди: добре знайомі емоційні гойдалки, теми несправедливості та абʼюзу, поламані соціальні інституції, і на цьому тлі Справжня Дружба, саме так, з великої літери. Ще одна непогано написана казка… якби не одне «але».

У цьому романі Бакман вирішив відмовитися від будь-яких маркерів, що могли б вказати на місце чи час. У попередніх книжках можна було зчитати Швецію з її системами, а тут він ніби пише інтернаціональний роман. Іноді проскакує англійська чи французька, але вони не рідні для героїв. Зʼявляються якісь таємничі мігранти, що не памʼятають ані своєї мови, ані назви країни. Намір, мабуть, був добрий показати, що нерівність і соціальні проблеми універсальні. Але вийшло радше пласко й картонно. Така собі шведська спроба в дусі Америки натягнути свої проблеми на весь світ.

Читати можна, якщо подобається стиль автора. Але це саме книжка на ніч - приємна, емоційна, і така, про яку забудеш за тиждень. Літературний фастфуд із претензією на соціальну справедливість.

Але сину хочу взяти в папері. Для ідеалістів із соціалістичними вподобаннями 16–20 років має зайти чудово.

#книжки #читання #100ДописівУкраїнською

Почала читати нову книжку Бакмана. В цілому все як завжди: добре знайомі емоційні гойдалки, теми несправедливості та абʼюзу, поламані соціальні інституції, і на цьому тлі Справжня Дружба, саме так, з великої літери. Ще одна непогано написана казка… якби не одне «але».

У цьому романі Бакман вирішив відмовитися від будь-яких маркерів, що могли б вказати на місце чи час. У попередніх книжках можна було зчитати Швецію з її системами, а тут він ніби пише інтернаціональний роман. Іноді проскакує англійська чи французька, але вони не рідні для героїв. Зʼявляються якісь таємничі мігранти, що не памʼятають ані своєї мови, ані назви країни. Намір, мабуть, був добрий показати, що нерівність і соціальні проблеми універсальні. Але вийшло радше пласко й картонно. Така собі шведська спроба в дусі Америки натягнути свої проблеми на весь світ.

Читати можна, якщо подобається стиль автора. Але це саме книжка на ніч - приємна, емоційна, і така, про яку забудеш за тиждень. Літературний фастфуд із претензією на соціальну справедливість.

Але сину хочу взяти в папері. Для ідеалістів із соціалістичними вподобаннями 16–20 років має зайти чудово.

#книжки #читання #100ДописівУкраїнською

Почала читати нову книжку Бакмана. В цілому все як завжди: добре знайомі емоційні гойдалки, теми несправедливості та абʼюзу, поламані соціальні інституції, і на цьому тлі Справжня Дружба, саме так, з великої літери. Ще одна непогано написана казка… якби не одне «але».

У цьому романі Бакман вирішив відмовитися від будь-яких маркерів, що могли б вказати на місце чи час. У попередніх книжках можна було зчитати Швецію з її системами, а тут він ніби пише інтернаціональний роман. Іноді проскакує англійська чи французька, але вони не рідні для героїв. Зʼявляються якісь таємничі мігранти, що не памʼятають ані своєї мови, ані назви країни. Намір, мабуть, був добрий показати, що нерівність і соціальні проблеми універсальні. Але вийшло радше пласко й картонно. Така собі шведська спроба в дусі Америки натягнути свої проблеми на весь світ.

Читати можна, якщо подобається стиль автора. Але це саме книжка на ніч - приємна, емоційна, і така, про яку забудеш за тиждень. Літературний фастфуд із претензією на соціальну справедливість.

Але сину хочу взяти в папері. Для ідеалістів із соціалістичними вподобаннями 16–20 років має зайти чудово.

#книжки #читання #100ДописівУкраїнською

Почала читати нову книжку Бакмана. В цілому все як завжди: добре знайомі емоційні гойдалки, теми несправедливості та абʼюзу, поламані соціальні інституції, і на цьому тлі Справжня Дружба, саме так, з великої літери. Ще одна непогано написана казка… якби не одне «але».

У цьому романі Бакман вирішив відмовитися від будь-яких маркерів, що могли б вказати на місце чи час. У попередніх книжках можна було зчитати Швецію з її системами, а тут він ніби пише інтернаціональний роман. Іноді проскакує англійська чи французька, але вони не рідні для героїв. Зʼявляються якісь таємничі мігранти, що не памʼятають ані своєї мови, ані назви країни. Намір, мабуть, був добрий показати, що нерівність і соціальні проблеми універсальні. Але вийшло радше пласко й картонно. Така собі шведська спроба в дусі Америки натягнути свої проблеми на весь світ.

Читати можна, якщо подобається стиль автора. Але це саме книжка на ніч - приємна, емоційна, і така, про яку забудеш за тиждень. Літературний фастфуд із претензією на соціальну справедливість.

Але сину хочу взяти в папері. Для ідеалістів із соціалістичними вподобаннями 16–20 років має зайти чудово.

#книжки #читання #100ДописівУкраїнською

Читаю есей Лесі Українки про Джона Мілтона і зависаю на одному абзаці. Де описується життя Мілтона після університету. Ось він:

«Батько хотів, щоб ішов служити в суд, але й се було йому не до мислі. Так він прожив собі у батька скілька літ, провадячи ще далі науку, читаючи книжки та пишучи вірші, за той час він чимало гарних пісень написав.»

І я така сиджу з книжкою в руках і думаю: ми тут любимо поговорити про сучасну інфантильну молодь, що не знає чого хоче в 20 років. Чого вже там, я сама інколи починаю читати дітям лекції про визначайся, не гай часу

А потім виявляється, що це не теперішні діти якісь особливі. Просто раніше шанс так жити мали лише діти (чоловічої статі) заможних людей. Батько Мілтона був нотаріус, середній клас сімнадцятого століття. Не аристократія, але й не ремісники. От їм і дозволялося трохи пожити в батьків, подумати про життя, почитати, повіршувати

Тож виходить не те, що нинішня молодь стала інфантильна, а те, що все більше людей нарешті отримали право на ту саму розкіш - пошук себе, а не негайний забіг за виживанням.

І в цьому, як не крути, є щось дуже приємне.
Навіть якщо батьки все ще чекають, що дитина піде «служити в суд», ну я принаймні чекаю :)

#УкрТві #Читання #думкивголос #книжки

Читаю есей Лесі Українки про Джона Мілтона і зависаю на одному абзаці. Де описується життя Мілтона після університету. Ось він:

«Батько хотів, щоб ішов служити в суд, але й се було йому не до мислі. Так він прожив собі у батька скілька літ, провадячи ще далі науку, читаючи книжки та пишучи вірші, за той час він чимало гарних пісень написав.»

І я така сиджу з книжкою в руках і думаю: ми тут любимо поговорити про сучасну інфантильну молодь, що не знає чого хоче в 20 років. Чого вже там, я сама інколи починаю читати дітям лекції про визначайся, не гай часу

А потім виявляється, що це не теперішні діти якісь особливі. Просто раніше шанс так жити мали лише діти (чоловічої статі) заможних людей. Батько Мілтона був нотаріус, середній клас сімнадцятого століття. Не аристократія, але й не ремісники. От їм і дозволялося трохи пожити в батьків, подумати про життя, почитати, повіршувати

Тож виходить не те, що нинішня молодь стала інфантильна, а те, що все більше людей нарешті отримали право на ту саму розкіш - пошук себе, а не негайний забіг за виживанням.

І в цьому, як не крути, є щось дуже приємне.
Навіть якщо батьки все ще чекають, що дитина піде «служити в суд», ну я принаймні чекаю :)

#УкрТві #Читання #думкивголос #книжки

Читаю есей Лесі Українки про Джона Мілтона і зависаю на одному абзаці. Де описується життя Мілтона після університету. Ось він:

«Батько хотів, щоб ішов служити в суд, але й се було йому не до мислі. Так він прожив собі у батька скілька літ, провадячи ще далі науку, читаючи книжки та пишучи вірші, за той час він чимало гарних пісень написав.»

І я така сиджу з книжкою в руках і думаю: ми тут любимо поговорити про сучасну інфантильну молодь, що не знає чого хоче в 20 років. Чого вже там, я сама інколи починаю читати дітям лекції про визначайся, не гай часу

А потім виявляється, що це не теперішні діти якісь особливі. Просто раніше шанс так жити мали лише діти (чоловічої статі) заможних людей. Батько Мілтона був нотаріус, середній клас сімнадцятого століття. Не аристократія, але й не ремісники. От їм і дозволялося трохи пожити в батьків, подумати про життя, почитати, повіршувати

Тож виходить не те, що нинішня молодь стала інфантильна, а те, що все більше людей нарешті отримали право на ту саму розкіш - пошук себе, а не негайний забіг за виживанням.

І в цьому, як не крути, є щось дуже приємне.
Навіть якщо батьки все ще чекають, що дитина піде «служити в суд», ну я принаймні чекаю :)

#УкрТві #Читання #думкивголос #книжки

Читаю есей Лесі Українки про Джона Мілтона і зависаю на одному абзаці. Де описується життя Мілтона після університету. Ось він:

«Батько хотів, щоб ішов служити в суд, але й се було йому не до мислі. Так він прожив собі у батька скілька літ, провадячи ще далі науку, читаючи книжки та пишучи вірші, за той час він чимало гарних пісень написав.»

І я така сиджу з книжкою в руках і думаю: ми тут любимо поговорити про сучасну інфантильну молодь, що не знає чого хоче в 20 років. Чого вже там, я сама інколи починаю читати дітям лекції про визначайся, не гай часу

А потім виявляється, що це не теперішні діти якісь особливі. Просто раніше шанс так жити мали лише діти (чоловічої статі) заможних людей. Батько Мілтона був нотаріус, середній клас сімнадцятого століття. Не аристократія, але й не ремісники. От їм і дозволялося трохи пожити в батьків, подумати про життя, почитати, повіршувати

Тож виходить не те, що нинішня молодь стала інфантильна, а те, що все більше людей нарешті отримали право на ту саму розкіш - пошук себе, а не негайний забіг за виживанням.

І в цьому, як не крути, є щось дуже приємне.
Навіть якщо батьки все ще чекають, що дитина піде «служити в суд», ну я принаймні чекаю :)

#УкрТві #Читання #думкивголос #книжки