#читання — Public Fediverse posts

Якщо ви жінка, як я, і вам хочеться почитати щось легке, з непоганим гумором, то це воно.
PhD-студентка, у якої ніяк не виходить один з ключових кроків синтезу. Азійські батьки, перемелені еміграцією, з високими очікуваннями. Трошечки романсу, куди ж без нього. Хоча романс бачить своє ідеальне життя десь в Огайо, між статуєю кукурудзи та статуєю корзини. І ще трохи дратує тим, що має ідеальну, підтримуючу родину.
Коротше, книжка на ніч. Щоб відволіктися від оцього всього.

#книжки #читання

Якщо ви жінка, як я, і вам хочеться почитати щось легке, з непоганим гумором, то це воно.
PhD-студентка, у якої ніяк не виходить один з ключових кроків синтезу. Азійські батьки, перемелені еміграцією, з високими очікуваннями. Трошечки романсу, куди ж без нього. Хоча романс бачить своє ідеальне життя десь в Огайо, між статуєю кукурудзи та статуєю корзини. І ще трохи дратує тим, що має ідеальну, підтримуючу родину.
Коротше, книжка на ніч. Щоб відволіктися від оцього всього.

#книжки #читання

Якщо ви жінка, як я, і вам хочеться почитати щось легке, з непоганим гумором, то це воно.
PhD-студентка, у якої ніяк не виходить один з ключових кроків синтезу. Азійські батьки, перемелені еміграцією, з високими очікуваннями. Трошечки романсу, куди ж без нього. Хоча романс бачить своє ідеальне життя десь в Огайо, між статуєю кукурудзи та статуєю корзини. І ще трохи дратує тим, що має ідеальну, підтримуючу родину.
Коротше, книжка на ніч. Щоб відволіктися від оцього всього.

#книжки #читання

Якщо ви жінка, як я, і вам хочеться почитати щось легке, з непоганим гумором, то це воно.
PhD-студентка, у якої ніяк не виходить один з ключових кроків синтезу. Азійські батьки, перемелені еміграцією, з високими очікуваннями. Трошечки романсу, куди ж без нього. Хоча романс бачить своє ідеальне життя десь в Огайо, між статуєю кукурудзи та статуєю корзини. І ще трохи дратує тим, що має ідеальну, підтримуючу родину.
Коротше, книжка на ніч. Щоб відволіктися від оцього всього.

#книжки #читання

Якщо ви жінка, як я, і вам хочеться почитати щось легке, з непоганим гумором, то це воно.
PhD-студентка, у якої ніяк не виходить один з ключових кроків синтезу. Азійські батьки, перемелені еміграцією, з високими очікуваннями. Трошечки романсу, куди ж без нього. Хоча романс бачить своє ідеальне життя десь в Огайо, між статуєю кукурудзи та статуєю корзини. І ще трохи дратує тим, що має ідеальну, підтримуючу родину.
Коротше, книжка на ніч. Щоб відволіктися від оцього всього.

#книжки #читання

Читане в 2025 році. Нонфікшн

Цього року мій нонфікшн був різноманітним. Філософія, історія, наука та більше. Тут є історії про внутрішню силу й дисципліну, про травми, про те, як працює наш мозок і чому ми поводимося так, як поводимося. Це книги, які не просто інформують, а змінюють спосіб мислення й ставлення до себе та світу.

1. Plato “Apology”
2. David Goggins “Never Finished”
3. Дженнетт Маккерді “Я рада, що моя мама померла”
4. Christopher Lloyd “Humanimal”
5. Bonnie Tsui “On Muscle”.
6. Devi Brown “Living in Wisdom”
7. Rick Hanson “Buddha’s Brain”
8. Bob Rosen “Detach”
9. Neil Shearing “The Fractured Age”
10. Laurence Rees “The Nazi Mind”
11. Rachel Barr “How to Make Your Brain Your Best Friend”
12. Philip Weinstein “Time’s Bounty”
13. Mary Claire Haver “The New Perimenopause”

Plato “Apology”

Жанр: філософія.

У світі, де часто виживання важливіше за істину, промова Сократа звучить як виклик.
Чому він не боявся смерті, але боявся неправди?

David Goggins “Never Finished”

Жанр: Мемуар, мотивація.

Неоднозначна книга. Автор доволі багато себе фізично та морально “пушить” до межі, часто жертвуючи власним здоров’ям. Але в книзі він пояснює чому так робить.

Дженнетт Маккерді “Я рада, що моя мама померла”

Жанр: Мемуар.

Болюча історія дитини, яку використовувала мати та Голлівуд.

Christopher Lloyd “Humanimal”

Жанр: Дитяче, світ тварин.

Веселий, інтерактивний навчальний досвід для всієї родини.

Bonnie Tsui “On Muscle”.

Жанр: Мемуар, спорт та здоров’я.

Доволі медитативна книга про стосунки авторки з батьком, собою та фізичними вправами. По такому опису вам може здатися трохи хаотичною, але вона дійсно гарно структурована і була рушієм мого більш позитивного сприйняття власного тіла.

Devi Brown “Living in Wisdom”

Жанр: селфхелп.

Книга презентує систему з 8 кроків, яка допоможе “відкрити стійкість в собі” та спонукає звернути увагу на всі аспекти “себе” – ментальний, фізичний, емоційний та духовний, але вона не є інструкцією до мудрості, більше як вказівником до подорожі.

Rick Hanson “Buddha’s Brain”

Жанр: психологія, наука.

Книга поєднує нейронауку й медитацію, показуючи, як завдяки нейропластичності ми можемо свідомо змінювати роботу мозку, зменшувати страждання та відновлювати добробут.

Bob Rosen “Detach”

Жанр: психологія.

Ця книжка досліджує десять поширених типів особистих прив’язаностей. Спираючись як на західну психологію, так і на східні традиції мудрості, Боб Розен розкриває кожну прив’язаність через реальні особисті історії, які ілюструють боротьбу і шлях до звільнення.

Кожен розділ пропонує не тільки діагноз, але й шлях вперед, поєднуючи кожну прив’язаність зі здоровим прагненням. Одним з найбільш пам’ятних для мене був контраст між прив’язаністю до досконалості та прагненням до досконалості.

Зміни, запропоновані в книзі заохочують до самоспівчуття.

Neil Shearing “The Fractured Age”

Жанр: економіка, геополітика.

Мій перший геополітичний та економічний нонфікшн. Непогана книга для загальної освіченості та розуміння глобальної картини світу, в якому ми зараз живемо.

Для мене аналіз автора був занадто оптимістичним, але я не можу занадто його критикувати, бо ця книжка була написана доволі швидко, майже одразу після виборів президента США, як тільки стало відомо, що їм буде Трамп.

Однак аргументи щодо того, як буде розвиватися розкол, викладені в книзі, не є спрощеними, а супроводжуються глибоким аналізом історії, сучасного стану та майбутніх можливостей світової економіки, включаючи розуміння геополітичної ситуації в сучасному світі.

Laurence Rees “The Nazi Mind”

Жанр: історія, психологія.

Книга починається з подій після програшу Німеччини в Першій Світовій війні та вибудовує цілісну картину того як Наці партія прийшла до влади та як повпливала на німецьке суспільство. Доволі об’ємна книга детально аналізує індивідуальну та колективну психологію людей. Остання глава детально підсумовує всі 12 причин. Було дуже сумно усвідомлювати що здебільшого Гітлеру пощастило бути в потрібному місці і сподобатися окремим людям, які фанатично в нього повірили.

Rachel Barr “How to Make Your Brain Your Best Friend”

Жанр: нейронаука, психологія

Навчальна, весела, неймовірно гуманна і тепла. Так, саме такою є ця наукова книга про мозок.

Вона освітня, але в ній наука врівноважується жартами та історіями, і здається, ніби з тобою розмовляє друг. І я серйозно кажу про друга. Автор у своїх творах глибоко піклується про благополуччя людей і розуміння нашого прадавнього мозку, який допомагав нам виживати і боротися протягом тисячоліть до появи технологій і великих міст.

Philip Weinstein “Time’s Bounty”

Жанр: роздуми, есе.

Автор пише про старість та її “драми”: хвороби, відчуття наближення смерті й неочікувану свободу, що приходить із віком.

Mary Claire Haver “The New Perimenopause”

Жанр: здоров’я, селфхелп.

Жіноче здоров’я довгий час залишалося поза увагою досліджень, тож ця книга одразу стала для мене важливою. Вона відкриває тему перименопаузи невидимого, але ключового періоду перед менопаузою, коли тіло переживає глибокі внутрішні зміни.

#Книжки #Нонфікшн #Читання #короткийогляд

Читане в 2025 році. Нонфікшн

Цього року мій нонфікшн був різноманітним. Філософія, історія, наука та більше. Тут є історії про внутрішню силу й дисципліну, про травми, про те, як працює наш мозок і чому ми поводимося так, як поводимося. Це книги, які не просто інформують, а змінюють спосіб мислення й ставлення до себе та світу.

1. Plato “Apology”
2. David Goggins “Never Finished”
3. Дженнетт Маккерді “Я рада, що моя мама померла”
4. Christopher Lloyd “Humanimal”
5. Bonnie Tsui “On Muscle”.
6. Devi Brown “Living in Wisdom”
7. Rick Hanson “Buddha’s Brain”
8. Bob Rosen “Detach”
9. Neil Shearing “The Fractured Age”
10. Laurence Rees “The Nazi Mind”
11. Rachel Barr “How to Make Your Brain Your Best Friend”
12. Philip Weinstein “Time’s Bounty”
13. Mary Claire Haver “The New Perimenopause”

Plato “Apology”

Жанр: філософія.

У світі, де часто виживання важливіше за істину, промова Сократа звучить як виклик.
Чому він не боявся смерті, але боявся неправди?

David Goggins “Never Finished”

Жанр: Мемуар, мотивація.

Неоднозначна книга. Автор доволі багато себе фізично та морально “пушить” до межі, часто жертвуючи власним здоров’ям. Але в книзі він пояснює чому так робить.

Дженнетт Маккерді “Я рада, що моя мама померла”

Жанр: Мемуар.

Болюча історія дитини, яку використовувала мати та Голлівуд.

Christopher Lloyd “Humanimal”

Жанр: Дитяче, світ тварин.

Веселий, інтерактивний навчальний досвід для всієї родини.

Bonnie Tsui “On Muscle”.

Жанр: Мемуар, спорт та здоров’я.

Доволі медитативна книга про стосунки авторки з батьком, собою та фізичними вправами. По такому опису вам може здатися трохи хаотичною, але вона дійсно гарно структурована і була рушієм мого більш позитивного сприйняття власного тіла.

Devi Brown “Living in Wisdom”

Жанр: селфхелп.

Книга презентує систему з 8 кроків, яка допоможе “відкрити стійкість в собі” та спонукає звернути увагу на всі аспекти “себе” – ментальний, фізичний, емоційний та духовний, але вона не є інструкцією до мудрості, більше як вказівником до подорожі.

Rick Hanson “Buddha’s Brain”

Жанр: психологія, наука.

Книга поєднує нейронауку й медитацію, показуючи, як завдяки нейропластичності ми можемо свідомо змінювати роботу мозку, зменшувати страждання та відновлювати добробут.

Bob Rosen “Detach”

Жанр: психологія.

Ця книжка досліджує десять поширених типів особистих прив’язаностей. Спираючись як на західну психологію, так і на східні традиції мудрості, Боб Розен розкриває кожну прив’язаність через реальні особисті історії, які ілюструють боротьбу і шлях до звільнення.

Кожен розділ пропонує не тільки діагноз, але й шлях вперед, поєднуючи кожну прив’язаність зі здоровим прагненням. Одним з найбільш пам’ятних для мене був контраст між прив’язаністю до досконалості та прагненням до досконалості.

Зміни, запропоновані в книзі заохочують до самоспівчуття.

Neil Shearing “The Fractured Age”

Жанр: економіка, геополітика.

Мій перший геополітичний та економічний нонфікшн. Непогана книга для загальної освіченості та розуміння глобальної картини світу, в якому ми зараз живемо.

Для мене аналіз автора був занадто оптимістичним, але я не можу занадто його критикувати, бо ця книжка була написана доволі швидко, майже одразу після виборів президента США, як тільки стало відомо, що їм буде Трамп.

Однак аргументи щодо того, як буде розвиватися розкол, викладені в книзі, не є спрощеними, а супроводжуються глибоким аналізом історії, сучасного стану та майбутніх можливостей світової економіки, включаючи розуміння геополітичної ситуації в сучасному світі.

Laurence Rees “The Nazi Mind”

Жанр: історія, психологія.

Книга починається з подій після програшу Німеччини в Першій Світовій війні та вибудовує цілісну картину того як Наці партія прийшла до влади та як повпливала на німецьке суспільство. Доволі об’ємна книга детально аналізує індивідуальну та колективну психологію людей. Остання глава детально підсумовує всі 12 причин. Було дуже сумно усвідомлювати що здебільшого Гітлеру пощастило бути в потрібному місці і сподобатися окремим людям, які фанатично в нього повірили.

Rachel Barr “How to Make Your Brain Your Best Friend”

Жанр: нейронаука, психологія

Навчальна, весела, неймовірно гуманна і тепла. Так, саме такою є ця наукова книга про мозок.

Вона освітня, але в ній наука врівноважується жартами та історіями, і здається, ніби з тобою розмовляє друг. І я серйозно кажу про друга. Автор у своїх творах глибоко піклується про благополуччя людей і розуміння нашого прадавнього мозку, який допомагав нам виживати і боротися протягом тисячоліть до появи технологій і великих міст.

Philip Weinstein “Time’s Bounty”

Жанр: роздуми, есе.

Автор пише про старість та її “драми”: хвороби, відчуття наближення смерті й неочікувану свободу, що приходить із віком.

Mary Claire Haver “The New Perimenopause”

Жанр: здоров’я, селфхелп.

Жіноче здоров’я довгий час залишалося поза увагою досліджень, тож ця книга одразу стала для мене важливою. Вона відкриває тему перименопаузи невидимого, але ключового періоду перед менопаузою, коли тіло переживає глибокі внутрішні зміни.

#Книжки #Нонфікшн #Читання #короткийогляд

Читане в 2025 році. Художня література

Не думала, що зібрати тільки художні твори прочитані за рік може потребувати стільки часу. Загалом, було цікаво згадати що я прочитала, без блогу я б не згадала взагалі нічого.

1. Сара Дж. Маас “Двір шипів і троянд”
2. Рей Бредбері “451 градус за Фаренгейтом”
3. Linda Stewart Henley “Kate’s War: A Novel”
4. Бонні Ґармус “Уроки хімії”
5. Навесса Аллен “Світло Згасло”
6. Стівен Кінг “Казка”
7. Джордж Орвелл “1984”
8. Тошикадзу Кавагучі “Before We Forget Kindness”
9. Laura Anthony “The Women on Platform Two”
10. Sarah Damoff “The Bright Years”
11. Charles Yu “Interior Chinatown”
12. Alexander Shalom Joseph “The Clearing”
13. Кейт Елізабет Расселл “Моя Темна Ванесса”
14. Кубо Тайто “Бліч”. Манґа

Сара Дж. Маас “Двір шипів і троянд”

Жанр: романтичне фентезі.

Історія захоплива, але написана доволі дивно. Екшн-епізоди дійсно тримають увагу, але головна героїня залишалася для мене чужою аж до самого кінця книги. На жаль, я так і не змогла їй співчувати.

Рей Бредбері “451 градус за Фаренгейтом”

Жанр: антиутопія.

Книга має купу підтем для роздумів, та, на жаль, дуже сильно нагадує деякі аспекти нашого сучасного суспільства.

Linda Stewart Henley “Kate’s War: A Novel”

Жанр: історичний роман.

Роман органічно вплітає історичні події в життя своїх героїв. Історія охоплює як повсякденну боротьбу, так і суспільні очікування епохи, що робить читання захопливим.

Бонні Ґармус “Уроки хімії”

Жанр: історичний роман.

Чудова книжка. Сподобався стиль авторки та як вона побудувала ромнатичну лінію. Головна героїня надихає своєю силою та всеодно залишається реалістично людяною.

Навесса Аллен “Світло Згасло”

Жанр: романтична темна комедія, 18+.

Я б могла критикувати цю книжку за поверхневість та романтизацію сталкерства. Слабких моментів в ній достатньо. Але коли хочеться не сильно вдумуватися і почитати щось чорнушне, веселе та розпустливе, ця внижка стане в нагоді.

Стівен Кінг “Казка”

Жанр: Похмуре фентезі.

Ця книга найбільше сподобається читачам, які люблять класичні казки з похмурим поворотом, детальною побудовою світу і більш фантастичною стороною Кінга.

Джордж Орвелл “1984”

Жанр: антиутопія.

Ця робота Орвела посідає окреме місце в моєму серці. Як на мене роман ідеальний. Темп оповідання та світобудови поглинають з головою.

З 2021 року книга стала суспільним надбанням. Тому її можна вільно та безкоштовно читати (без порушення авторських прав):

• Українською можна читати онлайн, або там же завантажити зручний файл https://www.ukrlib.com.ua/world/printitzip.php?tid=2283
• Англійською є гарна оцифрована версія на Planet eBook – https://www.planetebook.com/1984/

Тошикадзу Кавагучі “Before We Forget Kindness”

Жанр: загальний фікшн, азійська література.

П’ята книга із серії “Доки кава не охолоне”. Те саме кафе, ті самі правила подорожі у часі, ті самі трошки сумні, але дуже знайомі історії про смуток втрати та жалів.

Laura Anthony “The Women on Platform Two”

Жанр: історичний роман.

Історія Маури та Берні розповідає про те, як було бути жінкою в Ірландії 70-х. Контрацепція та аборти були поза законом, але сміливі ірландські жінок наважилися виступити проти цього. Роман заснований на реальних подіях.

Liz Moore “The God of the Woods”

Жанр: містика, детектив.

Для мене ця книга є найкращим прикладом класичної американської містики. Літній табір, родина багатіїв і дитина що зникла без сліду – все це здається простим, на перший погляд, але правда лежить десь глибше і захована за зговорами та обманами.

Хоча головний сюжет книжки відбуваються влітку і мають характерну для літнього табору сцену, сама історія мені здається більш осінньою. Найбільше що мені сподобалося, це те що кожна глава розказує історію з боку різних персонажів. Це, безперечно, цікавий спосіб розповісти історію, і якщо хтось вирішить зняти фільм або серіал за мотивами цієї книги, сценарій можна вважати готовим.

Однак мені здається, що іноді історія трохи затягується. Переходи між персонажами та часовими лініями в якийсь момент здалися мені дещо надмірними. Щойно стало цікаво з одним персонажем, як раптом розділ закінчується, і ми опиняємося в іншому часі та місці з іншим персонажем та атмосферою. Але я знаю, що маю схильність любити коротші книги, тож, можливо, в цьому й справа.

Sarah Damoff “The Bright Years”

Жанр: історичний роман.

Спочатку я була доволі нейтральна до історії та не очікувала багато, бо це є дебютним романом авторки. Можливо саме через це герої цієї історії непомітно прокралися в моє серце і розставалася я з нею з легким сумом і зі сльозами на очах.

Bright Years це сімейна сага, що розкриває історію однієї сім’ї тягнучись через десятиліття. Історія наповнена коханням, помилками і жалями, що робить її дуже людяною. Розділена на три частини, в кожній частині оповідачем є різні члени родини. Мені сподобалися описи, але різниці в стилі оповідання від героїв мені було трошки замало. 

Charles Yu “Interior Chinatown”

Жанр: сучасна художня література.

Цю книжку я читала після перегляду серіалу, який мені дуже сподобався; але не очікувала, що книга сподобається ще більше. Екранізація весела і дуже захоплююча. Книга набагато глибше дослідження історії азійських американців, їхніх зусиль адаптуватися та асимілюватися в американському суспільстві, і сумної реальності, де вони завжди залишаються Generic Asian Man, а якщо пощастить, то Kung Fu Guy.

Дуже подобається стиль автора, збираюся прочитати всі його роботи.

Alexander Shalom Joseph “The Clearing”

Жанр: містика.

The Clearing досліджує, що означає бути загубленим і знайденим у дикій природі всередині та ззовні.

Ця новела має один з найясніших синопсисів, які я коли-небудь читав. Він не розкриває занадто багато і не занадто мало, а саме те, про що йде мова в цій історії. Мені дуже сподобалося читати цю роботу. Вона гарно написана і змусила мене дуже співпереживати герою.

Кейт Елізабет Расселл “Моя Темна Ванесса”

Жанр: сучасна художня література, 18+.

Роман є чудовим майданчиком для розкриття тем токсичних відносин, маніпуляцій, травм та аб’юзу. Розділення оповідання на дві часові лінії допомагають розкрити як довгострокові наслідки для Ванесси так і переживання цих відносин в реальному часі.

Кубо Тайто “Бліч”. Манґа

Жанр: манґа, азійська література.

Починала читати в 2024, цього року закінчила читати.

Ті хто знайомі з жанром шьонену побачать багато знайомих прийомів в оповіданні. Загалом манґа направлена на підліткову аудиторію. Думаю років 15 тому я би дуже була нею захоплена, але на жаль, дорослі очі бачили як десь в останніх 20 томах був повний сумбур і спроби автора впхати побільше, помітно що він посм

#Книжки #Читання

Читане в 2025 році. Художня література

Не думала, що зібрати тільки художні твори прочитані за рік може потребувати стільки часу. Загалом, було цікаво згадати що я прочитала, без блогу я б не згадала взагалі нічого.

1. Сара Дж. Маас “Двір шипів і троянд”
2. Рей Бредбері “451 градус за Фаренгейтом”
3. Linda Stewart Henley “Kate’s War: A Novel”
4. Бонні Ґармус “Уроки хімії”
5. Навесса Аллен “Світло Згасло”
6. Стівен Кінг “Казка”
7. Джордж Орвелл “1984”
8. Тошикадзу Кавагучі “Before We Forget Kindness”
9. Laura Anthony “The Women on Platform Two”
10. Sarah Damoff “The Bright Years”
11. Charles Yu “Interior Chinatown”
12. Alexander Shalom Joseph “The Clearing”
13. Кейт Елізабет Расселл “Моя Темна Ванесса”
14. Кубо Тайто “Бліч”. Манґа

Сара Дж. Маас “Двір шипів і троянд”

Жанр: романтичне фентезі.

Історія захоплива, але написана доволі дивно. Екшн-епізоди дійсно тримають увагу, але головна героїня залишалася для мене чужою аж до самого кінця книги. На жаль, я так і не змогла їй співчувати.

Рей Бредбері “451 градус за Фаренгейтом”

Жанр: антиутопія.

Книга має купу підтем для роздумів, та, на жаль, дуже сильно нагадує деякі аспекти нашого сучасного суспільства.

Linda Stewart Henley “Kate’s War: A Novel”

Жанр: історичний роман.

Роман органічно вплітає історичні події в життя своїх героїв. Історія охоплює як повсякденну боротьбу, так і суспільні очікування епохи, що робить читання захопливим.

Бонні Ґармус “Уроки хімії”

Жанр: історичний роман.

Чудова книжка. Сподобався стиль авторки та як вона побудувала ромнатичну лінію. Головна героїня надихає своєю силою та всеодно залишається реалістично людяною.

Навесса Аллен “Світло Згасло”

Жанр: романтична темна комедія, 18+.

Я б могла критикувати цю книжку за поверхневість та романтизацію сталкерства. Слабких моментів в ній достатньо. Але коли хочеться не сильно вдумуватися і почитати щось чорнушне, веселе та розпустливе, ця внижка стане в нагоді.

Стівен Кінг “Казка”

Жанр: Похмуре фентезі.

Ця книга найбільше сподобається читачам, які люблять класичні казки з похмурим поворотом, детальною побудовою світу і більш фантастичною стороною Кінга.

Джордж Орвелл “1984”

Жанр: антиутопія.

Ця робота Орвела посідає окреме місце в моєму серці. Як на мене роман ідеальний. Темп оповідання та світобудови поглинають з головою.

З 2021 року книга стала суспільним надбанням. Тому її можна вільно та безкоштовно читати (без порушення авторських прав):

• Українською можна читати онлайн, або там же завантажити зручний файл https://www.ukrlib.com.ua/world/printitzip.php?tid=2283
• Англійською є гарна оцифрована версія на Planet eBook – https://www.planetebook.com/1984/

Тошикадзу Кавагучі “Before We Forget Kindness”

Жанр: загальний фікшн, азійська література.

П’ята книга із серії “Доки кава не охолоне”. Те саме кафе, ті самі правила подорожі у часі, ті самі трошки сумні, але дуже знайомі історії про смуток втрати та жалів.

Laura Anthony “The Women on Platform Two”

Жанр: історичний роман.

Історія Маури та Берні розповідає про те, як було бути жінкою в Ірландії 70-х. Контрацепція та аборти були поза законом, але сміливі ірландські жінок наважилися виступити проти цього. Роман заснований на реальних подіях.

Liz Moore “The God of the Woods”

Жанр: містика, детектив.

Для мене ця книга є найкращим прикладом класичної американської містики. Літній табір, родина багатіїв і дитина що зникла без сліду – все це здається простим, на перший погляд, але правда лежить десь глибше і захована за зговорами та обманами.

Хоча головний сюжет книжки відбуваються влітку і мають характерну для літнього табору сцену, сама історія мені здається більш осінньою. Найбільше що мені сподобалося, це те що кожна глава розказує історію з боку різних персонажів. Це, безперечно, цікавий спосіб розповісти історію, і якщо хтось вирішить зняти фільм або серіал за мотивами цієї книги, сценарій можна вважати готовим.

Однак мені здається, що іноді історія трохи затягується. Переходи між персонажами та часовими лініями в якийсь момент здалися мені дещо надмірними. Щойно стало цікаво з одним персонажем, як раптом розділ закінчується, і ми опиняємося в іншому часі та місці з іншим персонажем та атмосферою. Але я знаю, що маю схильність любити коротші книги, тож, можливо, в цьому й справа.

Sarah Damoff “The Bright Years”

Жанр: історичний роман.

Спочатку я була доволі нейтральна до історії та не очікувала багато, бо це є дебютним романом авторки. Можливо саме через це герої цієї історії непомітно прокралися в моє серце і розставалася я з нею з легким сумом і зі сльозами на очах.

Bright Years це сімейна сага, що розкриває історію однієї сім’ї тягнучись через десятиліття. Історія наповнена коханням, помилками і жалями, що робить її дуже людяною. Розділена на три частини, в кожній частині оповідачем є різні члени родини. Мені сподобалися описи, але різниці в стилі оповідання від героїв мені було трошки замало. 

Charles Yu “Interior Chinatown”

Жанр: сучасна художня література.

Цю книжку я читала після перегляду серіалу, який мені дуже сподобався; але не очікувала, що книга сподобається ще більше. Екранізація весела і дуже захоплююча. Книга набагато глибше дослідження історії азійських американців, їхніх зусиль адаптуватися та асимілюватися в американському суспільстві, і сумної реальності, де вони завжди залишаються Generic Asian Man, а якщо пощастить, то Kung Fu Guy.

Дуже подобається стиль автора, збираюся прочитати всі його роботи.

Alexander Shalom Joseph “The Clearing”

Жанр: містика.

The Clearing досліджує, що означає бути загубленим і знайденим у дикій природі всередині та ззовні.

Ця новела має один з найясніших синопсисів, які я коли-небудь читав. Він не розкриває занадто багато і не занадто мало, а саме те, про що йде мова в цій історії. Мені дуже сподобалося читати цю роботу. Вона гарно написана і змусила мене дуже співпереживати герою.

Кейт Елізабет Расселл “Моя Темна Ванесса”

Жанр: сучасна художня література, 18+.

Роман є чудовим майданчиком для розкриття тем токсичних відносин, маніпуляцій, травм та аб’юзу. Розділення оповідання на дві часові лінії допомагають розкрити як довгострокові наслідки для Ванесси так і переживання цих відносин в реальному часі.

Кубо Тайто “Бліч”. Манґа

Жанр: манґа, азійська література.

Починала читати в 2024, цього року закінчила читати.

Ті хто знайомі з жанром шьонену побачать багато знайомих прийомів в оповіданні. Загалом манґа направлена на підліткову аудиторію. Думаю років 15 тому я би дуже була нею захоплена, але на жаль, дорослі очі бачили як десь в останніх 20 томах був повний сумбур і спроби автора впхати побільше, помітно що він посм

#Книжки #Читання

Почала читати нову книжку Бакмана. В цілому все як завжди: добре знайомі емоційні гойдалки, теми несправедливості та абʼюзу, поламані соціальні інституції, і на цьому тлі Справжня Дружба, саме так, з великої літери. Ще одна непогано написана казка… якби не одне «але».

У цьому романі Бакман вирішив відмовитися від будь-яких маркерів, що могли б вказати на місце чи час. У попередніх книжках можна було зчитати Швецію з її системами, а тут він ніби пише інтернаціональний роман. Іноді проскакує англійська чи французька, але вони не рідні для героїв. Зʼявляються якісь таємничі мігранти, що не памʼятають ані своєї мови, ані назви країни. Намір, мабуть, був добрий показати, що нерівність і соціальні проблеми універсальні. Але вийшло радше пласко й картонно. Така собі шведська спроба в дусі Америки натягнути свої проблеми на весь світ.

Читати можна, якщо подобається стиль автора. Але це саме книжка на ніч - приємна, емоційна, і така, про яку забудеш за тиждень. Літературний фастфуд із претензією на соціальну справедливість.

Але сину хочу взяти в папері. Для ідеалістів із соціалістичними вподобаннями 16–20 років має зайти чудово.

#книжки #читання #100ДописівУкраїнською

Почала читати нову книжку Бакмана. В цілому все як завжди: добре знайомі емоційні гойдалки, теми несправедливості та абʼюзу, поламані соціальні інституції, і на цьому тлі Справжня Дружба, саме так, з великої літери. Ще одна непогано написана казка… якби не одне «але».

У цьому романі Бакман вирішив відмовитися від будь-яких маркерів, що могли б вказати на місце чи час. У попередніх книжках можна було зчитати Швецію з її системами, а тут він ніби пише інтернаціональний роман. Іноді проскакує англійська чи французька, але вони не рідні для героїв. Зʼявляються якісь таємничі мігранти, що не памʼятають ані своєї мови, ані назви країни. Намір, мабуть, був добрий показати, що нерівність і соціальні проблеми універсальні. Але вийшло радше пласко й картонно. Така собі шведська спроба в дусі Америки натягнути свої проблеми на весь світ.

Читати можна, якщо подобається стиль автора. Але це саме книжка на ніч - приємна, емоційна, і така, про яку забудеш за тиждень. Літературний фастфуд із претензією на соціальну справедливість.

Але сину хочу взяти в папері. Для ідеалістів із соціалістичними вподобаннями 16–20 років має зайти чудово.

#книжки #читання #100ДописівУкраїнською

Почала читати нову книжку Бакмана. В цілому все як завжди: добре знайомі емоційні гойдалки, теми несправедливості та абʼюзу, поламані соціальні інституції, і на цьому тлі Справжня Дружба, саме так, з великої літери. Ще одна непогано написана казка… якби не одне «але».

У цьому романі Бакман вирішив відмовитися від будь-яких маркерів, що могли б вказати на місце чи час. У попередніх книжках можна було зчитати Швецію з її системами, а тут він ніби пише інтернаціональний роман. Іноді проскакує англійська чи французька, але вони не рідні для героїв. Зʼявляються якісь таємничі мігранти, що не памʼятають ані своєї мови, ані назви країни. Намір, мабуть, був добрий показати, що нерівність і соціальні проблеми універсальні. Але вийшло радше пласко й картонно. Така собі шведська спроба в дусі Америки натягнути свої проблеми на весь світ.

Читати можна, якщо подобається стиль автора. Але це саме книжка на ніч - приємна, емоційна, і така, про яку забудеш за тиждень. Літературний фастфуд із претензією на соціальну справедливість.

Але сину хочу взяти в папері. Для ідеалістів із соціалістичними вподобаннями 16–20 років має зайти чудово.

#книжки #читання #100ДописівУкраїнською

Почала читати нову книжку Бакмана. В цілому все як завжди: добре знайомі емоційні гойдалки, теми несправедливості та абʼюзу, поламані соціальні інституції, і на цьому тлі Справжня Дружба, саме так, з великої літери. Ще одна непогано написана казка… якби не одне «але».

У цьому романі Бакман вирішив відмовитися від будь-яких маркерів, що могли б вказати на місце чи час. У попередніх книжках можна було зчитати Швецію з її системами, а тут він ніби пише інтернаціональний роман. Іноді проскакує англійська чи французька, але вони не рідні для героїв. Зʼявляються якісь таємничі мігранти, що не памʼятають ані своєї мови, ані назви країни. Намір, мабуть, був добрий показати, що нерівність і соціальні проблеми універсальні. Але вийшло радше пласко й картонно. Така собі шведська спроба в дусі Америки натягнути свої проблеми на весь світ.

Читати можна, якщо подобається стиль автора. Але це саме книжка на ніч - приємна, емоційна, і така, про яку забудеш за тиждень. Літературний фастфуд із претензією на соціальну справедливість.

Але сину хочу взяти в папері. Для ідеалістів із соціалістичними вподобаннями 16–20 років має зайти чудово.

#книжки #читання #100ДописівУкраїнською

Читаю есей Лесі Українки про Джона Мілтона і зависаю на одному абзаці. Де описується життя Мілтона після університету. Ось він:

«Батько хотів, щоб ішов служити в суд, але й се було йому не до мислі. Так він прожив собі у батька скілька літ, провадячи ще далі науку, читаючи книжки та пишучи вірші, за той час він чимало гарних пісень написав.»

І я така сиджу з книжкою в руках і думаю: ми тут любимо поговорити про сучасну інфантильну молодь, що не знає чого хоче в 20 років. Чого вже там, я сама інколи починаю читати дітям лекції про визначайся, не гай часу

А потім виявляється, що це не теперішні діти якісь особливі. Просто раніше шанс так жити мали лише діти (чоловічої статі) заможних людей. Батько Мілтона був нотаріус, середній клас сімнадцятого століття. Не аристократія, але й не ремісники. От їм і дозволялося трохи пожити в батьків, подумати про життя, почитати, повіршувати

Тож виходить не те, що нинішня молодь стала інфантильна, а те, що все більше людей нарешті отримали право на ту саму розкіш - пошук себе, а не негайний забіг за виживанням.

І в цьому, як не крути, є щось дуже приємне.
Навіть якщо батьки все ще чекають, що дитина піде «служити в суд», ну я принаймні чекаю :)

#УкрТві #Читання #думкивголос #книжки

Читаю есей Лесі Українки про Джона Мілтона і зависаю на одному абзаці. Де описується життя Мілтона після університету. Ось він:

«Батько хотів, щоб ішов служити в суд, але й се було йому не до мислі. Так він прожив собі у батька скілька літ, провадячи ще далі науку, читаючи книжки та пишучи вірші, за той час він чимало гарних пісень написав.»

І я така сиджу з книжкою в руках і думаю: ми тут любимо поговорити про сучасну інфантильну молодь, що не знає чого хоче в 20 років. Чого вже там, я сама інколи починаю читати дітям лекції про визначайся, не гай часу

А потім виявляється, що це не теперішні діти якісь особливі. Просто раніше шанс так жити мали лише діти (чоловічої статі) заможних людей. Батько Мілтона був нотаріус, середній клас сімнадцятого століття. Не аристократія, але й не ремісники. От їм і дозволялося трохи пожити в батьків, подумати про життя, почитати, повіршувати

Тож виходить не те, що нинішня молодь стала інфантильна, а те, що все більше людей нарешті отримали право на ту саму розкіш - пошук себе, а не негайний забіг за виживанням.

І в цьому, як не крути, є щось дуже приємне.
Навіть якщо батьки все ще чекають, що дитина піде «служити в суд», ну я принаймні чекаю :)

#УкрТві #Читання #думкивголос #книжки

Читаю есей Лесі Українки про Джона Мілтона і зависаю на одному абзаці. Де описується життя Мілтона після університету. Ось він:

«Батько хотів, щоб ішов служити в суд, але й се було йому не до мислі. Так він прожив собі у батька скілька літ, провадячи ще далі науку, читаючи книжки та пишучи вірші, за той час він чимало гарних пісень написав.»

І я така сиджу з книжкою в руках і думаю: ми тут любимо поговорити про сучасну інфантильну молодь, що не знає чого хоче в 20 років. Чого вже там, я сама інколи починаю читати дітям лекції про визначайся, не гай часу

А потім виявляється, що це не теперішні діти якісь особливі. Просто раніше шанс так жити мали лише діти (чоловічої статі) заможних людей. Батько Мілтона був нотаріус, середній клас сімнадцятого століття. Не аристократія, але й не ремісники. От їм і дозволялося трохи пожити в батьків, подумати про життя, почитати, повіршувати

Тож виходить не те, що нинішня молодь стала інфантильна, а те, що все більше людей нарешті отримали право на ту саму розкіш - пошук себе, а не негайний забіг за виживанням.

І в цьому, як не крути, є щось дуже приємне.
Навіть якщо батьки все ще чекають, що дитина піде «служити в суд», ну я принаймні чекаю :)

#УкрТві #Читання #думкивголос #книжки

Читаю есей Лесі Українки про Джона Мілтона і зависаю на одному абзаці. Де описується життя Мілтона після університету. Ось він:

«Батько хотів, щоб ішов служити в суд, але й се було йому не до мислі. Так він прожив собі у батька скілька літ, провадячи ще далі науку, читаючи книжки та пишучи вірші, за той час він чимало гарних пісень написав.»

І я така сиджу з книжкою в руках і думаю: ми тут любимо поговорити про сучасну інфантильну молодь, що не знає чого хоче в 20 років. Чого вже там, я сама інколи починаю читати дітям лекції про визначайся, не гай часу

А потім виявляється, що це не теперішні діти якісь особливі. Просто раніше шанс так жити мали лише діти (чоловічої статі) заможних людей. Батько Мілтона був нотаріус, середній клас сімнадцятого століття. Не аристократія, але й не ремісники. От їм і дозволялося трохи пожити в батьків, подумати про життя, почитати, повіршувати

Тож виходить не те, що нинішня молодь стала інфантильна, а те, що все більше людей нарешті отримали право на ту саму розкіш - пошук себе, а не негайний забіг за виживанням.

І в цьому, як не крути, є щось дуже приємне.
Навіть якщо батьки все ще чекають, що дитина піде «служити в суд», ну я принаймні чекаю :)

#УкрТві #Читання #думкивголос #книжки

Читаю есей Лесі Українки про Джона Мілтона і зависаю на одному абзаці. Де описується життя Мілтона після університету. Ось він:

«Батько хотів, щоб ішов служити в суд, але й се було йому не до мислі. Так він прожив собі у батька скілька літ, провадячи ще далі науку, читаючи книжки та пишучи вірші, за той час він чимало гарних пісень написав.»

І я така сиджу з книжкою в руках і думаю: ми тут любимо поговорити про сучасну інфантильну молодь, що не знає чого хоче в 20 років. Чого вже там, я сама інколи починаю читати дітям лекції про визначайся, не гай часу

А потім виявляється, що це не теперішні діти якісь особливі. Просто раніше шанс так жити мали лише діти (чоловічої статі) заможних людей. Батько Мілтона був нотаріус, середній клас сімнадцятого століття. Не аристократія, але й не ремісники. От їм і дозволялося трохи пожити в батьків, подумати про життя, почитати, повіршувати

Тож виходить не те, що нинішня молодь стала інфантильна, а те, що все більше людей нарешті отримали право на ту саму розкіш - пошук себе, а не негайний забіг за виживанням.

І в цьому, як не крути, є щось дуже приємне.
Навіть якщо батьки все ще чекають, що дитина піде «служити в суд», ну я принаймні чекаю :)

#УкрТві #Читання #думкивголос #книжки

Rachel Barr “How to Make Your Brain Your Best Friend” – Огляд книги

Книга є лише науковим викладом моїх давніх переконань, докладно розказує, яким чином наш мозок сформувався таким, яким він є, і що з ним робити, щоб приборкати його, та жити трошки комфортніше із собою, закривати свої потреби та знайти трошки більше спокою в цьому житті.

Книга чудова, навіть якщо ви ніколи нічого не читали про наш мозок або науковий нонфікшн взагалі. Навіть те, що вона ще довго не буде існувати в перекладі, вас не повинно зупиняти. Мова, якою написана ця книга дуже проста, авторка майстерно приправляє корисну інформацію цікавими історіями та жартами. Поки читаєш, відчуваєш, наскільки багато турботи та серця вкладено в цю книгу.

Книга складається з 8 глав, кожна з яких розглядає різні аспекти нашого життя та того, як мозок цей аспект сформував, або може трошки ускладнювати. Без зайвих спойлерів, але для ознайомлення, трошки окреслю тему кожної глави:

1. Know Thyself: про нашу ідентичність в цифровому світі та доісторичні часи, непостійність самооцінки та важливість самоспівчуття. Улюблена цитата: “True self-compassion involves acknowledging our own suffering without becoming consumed by it. It’s an active process that requires us to take responsibility for our own actions while also recognising our intrinsic worth.”
2. When Life Feels Impossible, Turn on Delight: про важливість знаходити радість навіть в найтемніші часи та важливість звертати увагу на маленькі радісні моменти що знаходяться навколо нас. Улюблена цитата: “Delight feels good. Finding it requires a presence of mind, paying attention to the current moment. Delight tethers us to something, whether it’s to ourselves, to others, to animals, or to the world we inhabit.”
3. The Neuroscience of Why We Need Each Other: Наш мозок соціальний, в сучасне суспільство – не дуже. Сучасний світ просякнутий самотністю, на що наш мозок дуже різко реагує, зосереджуючись на негативні та бачить соціальні ситуації з найгіршого ракурсу. Звісно це обумовлено еволюцією і допомогло наших нащадкам вижити, але зараз така реакція може дуже сильно ускладнювати нам життя та збільшувати відчуття самостійності та ізольованості. Улюблена цитата: “The world has grown too large, too complex, for our ancient neural pathways to handle.”
4. I Sleep, Therefore I Am: в цій главі Рейчел нагадує наскільки не тільки нашому тілу, але й мозку теж треба трошки часу для себе. Сон та рутини перед сном це не просто приколи продуктивності, це важливі механізми, використовуючи які ми можемо налаштовувати наш розум на відпочинок увечері. Дуже сподобалося, що до уваги брався не тільки ритм життя з ранковими підйомами, але й робота змінами. Улюблена цитата: “When we close our eyes and drift off, we’re not just resting our bodies, we’re stepping back into the workshop of consciousness, where the cycle of self-renewal quietly continues. Neurons fire, emotions are processed, memories are consolidated, and the brain tidies up the mess of the day, preparing us to face the world again with a clear mind and fresh perspective.”
5. Art & Soul: The Heartbeat of Human Creativity: Дуже важлива глава, яка розбиває міт про те, що креативність це щось для обдарованих та талановитих та спонукає згадати до чого креативного тягне особисто нас. Улюблена цитата: “Human creativity is more than just making things. It’s the language we use to translate our experiences into something tangible.”
   Зараз Рейчел присвячує багато відео у своєму TikTok акаунті саме креативності. Нижче я залишила одне з її відео, щоб не треба було її довго шукати. (Саме через її відео я дізналася про книгу і дуже рекомендую її дивитися, якщо ви думаєте що не зможете прочитати книгу, вона розповідає багато цікавого.)
6. The Mind in Motion: Finding Freedom Through Movement: Коротка історія того, як ми еволюціонували у русі. Замість того, щоб казати “біжіть зараз в зал”, Рейчал розповідає про рух взагалі. Про щоденні маленькі моменти руху та пошук радості в ньому. Улюблена цитата: “Approaching fitness from a place of self-love flips the script entirely. When you exercise out of love for your body rather than a desire to punish it, each workout becomes a celebration of what you can do than a grim reminder of what you can’t.”
7. Me, Myself & Wi-Fi: Keeping It Together Online: з цією главою в мене стільки нотаток, що я ризикую зробити тут цілий конспект. Загалом ця глава стала фінальним поштовхом до зміни моїх відносин з соцмережами. Два головних моменти які ми не можемо з ними контролювати це емоційні гойдалки та постійне відволікання, яке, насправді не робить нас дурнішими, але виснажує увагу. А виснажена увага знімає всі самозахисти і робить нас дуже чутливими до маніпуляцій онлайн. Улюблена цитата: “Simply paying attention to one thing at a time is a powerful stand against those who benefit from your divided attention. It’s an act of reclaiming your cognitive autonomy.”
8. The Meaning of Life: Улюблені цитати: “There will inevitably be moments where you’re confronted with a request that doesn’t align with what you believe in. Choose yourself. And whenever the chance comes your way, step forward to advocate for change. Asserting your sense of agency might seem scary, but it can help you to build a stronger and more meaningful foundation for your life.” та “Yes, there are those among us who are driven by darker impulses, but we can’t allow that to extinguish our light. No matter what life throws at us, or which monsters cross our paths, we can still choose to step over the flowers—to treat life with more tenderness than it has shown us.”

Попри легкий стиль написаного, швидко прочитати книжку в мене не вийшло, і я навіть рада цьому. Кожна глава потребує часу не скільки для засвоєння інформації, а скільки для рефлексії та самоаналізу, іноді для того, щоб усвідомити силу тієї чи іншої фрази буде потрібно пару тижнів.

Загалом 100/10 чудова книга, всім рекомендую!

Якщо бажаєте підтримати блог, ви можете це зробити, купивши одну з версій книги на Kobo books: вам це нічого не коштуватиме, а мені буде бонус від магазина

І як обіцяла, профіль Рейчел:

https://www.tiktok.com/@drrachelbarr/video/7549256915310660920?is_from_webapp=1&sender_device=pc&web_id=7547817618801280518

#Книжки #Нонфікшн #Читання #блог #відгукнакнигу

Rachel Barr “How to Make Your Brain Your Best Friend” – Огляд книги

Книга є лише науковим викладом моїх давніх переконань, докладно розказує, яким чином наш мозок сформувався таким, яким він є, і що з ним робити, щоб приборкати його, та жити трошки комфортніше із собою, закривати свої потреби та знайти трошки більше спокою в цьому житті.

Книга чудова, навіть якщо ви ніколи нічого не читали про наш мозок або науковий нонфікшн взагалі. Навіть те, що вона ще довго не буде існувати в перекладі, вас не повинно зупиняти. Мова, якою написана ця книга дуже проста, авторка майстерно приправляє корисну інформацію цікавими історіями та жартами. Поки читаєш, відчуваєш, наскільки багато турботи та серця вкладено в цю книгу.

Книга складається з 8 глав, кожна з яких розглядає різні аспекти нашого життя та того, як мозок цей аспект сформував, або може трошки ускладнювати. Без зайвих спойлерів, але для ознайомлення, трошки окреслю тему кожної глави:

1. Know Thyself: про нашу ідентичність в цифровому світі та доісторичні часи, непостійність самооцінки та важливість самоспівчуття. Улюблена цитата: “True self-compassion involves acknowledging our own suffering without becoming consumed by it. It’s an active process that requires us to take responsibility for our own actions while also recognising our intrinsic worth.”
2. When Life Feels Impossible, Turn on Delight: про важливість знаходити радість навіть в найтемніші часи та важливість звертати увагу на маленькі радісні моменти що знаходяться навколо нас. Улюблена цитата: “Delight feels good. Finding it requires a presence of mind, paying attention to the current moment. Delight tethers us to something, whether it’s to ourselves, to others, to animals, or to the world we inhabit.”
3. The Neuroscience of Why We Need Each Other: Наш мозок соціальний, в сучасне суспільство – не дуже. Сучасний світ просякнутий самотністю, на що наш мозок дуже різко реагує, зосереджуючись на негативні та бачить соціальні ситуації з найгіршого ракурсу. Звісно це обумовлено еволюцією і допомогло наших нащадкам вижити, але зараз така реакція може дуже сильно ускладнювати нам життя та збільшувати відчуття самостійності та ізольованості. Улюблена цитата: “The world has grown too large, too complex, for our ancient neural pathways to handle.”
4. I Sleep, Therefore I Am: в цій главі Рейчел нагадує наскільки не тільки нашому тілу, але й мозку теж треба трошки часу для себе. Сон та рутини перед сном це не просто приколи продуктивності, це важливі механізми, використовуючи які ми можемо налаштовувати наш розум на відпочинок увечері. Дуже сподобалося, що до уваги брався не тільки ритм життя з ранковими підйомами, але й робота змінами. Улюблена цитата: “When we close our eyes and drift off, we’re not just resting our bodies, we’re stepping back into the workshop of consciousness, where the cycle of self-renewal quietly continues. Neurons fire, emotions are processed, memories are consolidated, and the brain tidies up the mess of the day, preparing us to face the world again with a clear mind and fresh perspective.”
5. Art & Soul: The Heartbeat of Human Creativity: Дуже важлива глава, яка розбиває міт про те, що креативність це щось для обдарованих та талановитих та спонукає згадати до чого креативного тягне особисто нас. Улюблена цитата: “Human creativity is more than just making things. It’s the language we use to translate our experiences into something tangible.”
   Зараз Рейчел присвячує багато відео у своєму TikTok акаунті саме креативності. Нижче я залишила одне з її відео, щоб не треба було її довго шукати. (Саме через її відео я дізналася про книгу і дуже рекомендую її дивитися, якщо ви думаєте що не зможете прочитати книгу, вона розповідає багато цікавого.)
6. The Mind in Motion: Finding Freedom Through Movement: Коротка історія того, як ми еволюціонували у русі. Замість того, щоб казати “біжіть зараз в зал”, Рейчал розповідає про рух взагалі. Про щоденні маленькі моменти руху та пошук радості в ньому. Улюблена цитата: “Approaching fitness from a place of self-love flips the script entirely. When you exercise out of love for your body rather than a desire to punish it, each workout becomes a celebration of what you can do than a grim reminder of what you can’t.”
7. Me, Myself & Wi-Fi: Keeping It Together Online: з цією главою в мене стільки нотаток, що я ризикую зробити тут цілий конспект. Загалом ця глава стала фінальним поштовхом до зміни моїх відносин з соцмережами. Два головних моменти які ми не можемо з ними контролювати це емоційні гойдалки та постійне відволікання, яке, насправді не робить нас дурнішими, але виснажує увагу. А виснажена увага знімає всі самозахисти і робить нас дуже чутливими до маніпуляцій онлайн. Улюблена цитата: “Simply paying attention to one thing at a time is a powerful stand against those who benefit from your divided attention. It’s an act of reclaiming your cognitive autonomy.”
8. The Meaning of Life: Улюблені цитати: “There will inevitably be moments where you’re confronted with a request that doesn’t align with what you believe in. Choose yourself. And whenever the chance comes your way, step forward to advocate for change. Asserting your sense of agency might seem scary, but it can help you to build a stronger and more meaningful foundation for your life.” та “Yes, there are those among us who are driven by darker impulses, but we can’t allow that to extinguish our light. No matter what life throws at us, or which monsters cross our paths, we can still choose to step over the flowers—to treat life with more tenderness than it has shown us.”

Попри легкий стиль написаного, швидко прочитати книжку в мене не вийшло, і я навіть рада цьому. Кожна глава потребує часу не скільки для засвоєння інформації, а скільки для рефлексії та самоаналізу, іноді для того, щоб усвідомити силу тієї чи іншої фрази буде потрібно пару тижнів.

Загалом 100/10 чудова книга, всім рекомендую!

Якщо бажаєте підтримати блог, ви можете це зробити, купивши одну з версій книги на Kobo books: вам це нічого не коштуватиме, а мені буде бонус від магазина

І як обіцяла, профіль Рейчел:

https://www.tiktok.com/@drrachelbarr/video/7549256915310660920?is_from_webapp=1&sender_device=pc&web_id=7547817618801280518

#Книжки #Нонфікшн #Читання #блог #відгукнакнигу

Закінчила книжку Еплбаум Autocracy, Inc., тож мої думки, якщо вам лінь читати саму.

Книжка про російські гроші та інші методи впливу диктатур на демократичні країни. Головна теза Еплбаум у тому, що старі механізми протесту більше не працюють: диктатури давно їх вивчили й тепер спрямовують ресурси ботоферм на будь-який “cause” або лідера, який здається небезпечним.

Її рецепт протидії - об’єднатися всім лібералам світу й уважніше слухати росіянців, венесуельців, іранців та інших вигнанців. Ну, щоб ми всі разом зняли фільм про корупцію, як Навальний 🥪. Бо, на думку Еплбаум, це спрацювало🙈. Щоправда, як саме не пояснює 🤭.

Окрім кінематографічної боротьби, вона пропонує створити “тролеферми добра” такий собі NAFO, але для будь-якої важливої теми: від вакцин до еміграції. Старі методи, каже, не працюють. Я ж думаю, що щось із них можна було б повернути. Наприклад, ідею з логотипами протесту, хоча б щоб було що поставити на аватарку 😆

А якщо серйозно, і відкинути її нав’язливу віру в “хороших руських”, книжка, хоч і наївна, але непогана. Вона добре розставляє акценти в подіях останніх років і пояснює очевидні нам речі вестернам

#книжки #Читання #УкрФеді #УкрТві #100дописівукраїнською

Закінчила книжку Еплбаум Autocracy, Inc., тож мої думки, якщо вам лінь читати саму.

Книжка про російські гроші та інші методи впливу диктатур на демократичні країни. Головна теза Еплбаум у тому, що старі механізми протесту більше не працюють: диктатури давно їх вивчили й тепер спрямовують ресурси ботоферм на будь-який “cause” або лідера, який здається небезпечним.

Її рецепт протидії - об’єднатися всім лібералам світу й уважніше слухати росіянців, венесуельців, іранців та інших вигнанців. Ну, щоб ми всі разом зняли фільм про корупцію, як Навальний 🥪. Бо, на думку Еплбаум, це спрацювало🙈. Щоправда, як саме не пояснює 🤭.

Окрім кінематографічної боротьби, вона пропонує створити “тролеферми добра” такий собі NAFO, але для будь-якої важливої теми: від вакцин до еміграції. Старі методи, каже, не працюють. Я ж думаю, що щось із них можна було б повернути. Наприклад, ідею з логотипами протесту, хоча б щоб було що поставити на аватарку 😆

А якщо серйозно, і відкинути її нав’язливу віру в “хороших руських”, книжка, хоч і наївна, але непогана. Вона добре розставляє акценти в подіях останніх років і пояснює очевидні нам речі вестернам

#книжки #Читання #УкрФеді #УкрТві #100дописівукраїнською

Почала читати Катабазіс, Кван. Після Вавилону зарікалася читати цю авторку, бо морально важкувато було вивозити. Але нове видання було настільки красивим, що я не могла встояти. Неочікувано книжка містить багато непоганого гумору. Підозрюю авторка таки не втримається та почне грати з моїми емоціями в якийсь момент, але поки що просто смішна та приємна книжка на ніч
#книжки #читання #новинки

🟣 До місяця Прайду 🏳️‍🌈 купила книжку про асексуальність - Ace від Анджели Чен. Поки що не читала, але прямо дуже хочу. Бо здається, що навіть коли світ навчився трохи менше шипіти на ЛГБТК+ людей, то бі і особливо асексуальність досі сидять десь в тіні, ближче до «неіснуючого».

Іронічно, але іноді найбільше нерозуміння може бути не від гомофобів, а від самої ЛГБТК+ спільноти. Мовляв, «що з вами не так», «це просто травма», «ви ще не зустріли “свого”»…

Якщо гомосексуальні персонажі в мистецтві врешті-решт зʼявляються, то асексуальні, ніби утаємничена аномалія. Якщо хтось і не цікавиться сексом, обовʼязково в історії буде абʼюз, психологічна травма або хоч би гормональний збій.

Результат такої невидимості, те, що багато людей дізнаються про свою асексуальність пізно. До того, роки спроб «стати нормальними»: змусити себе хотіти живу людину, пояснити партнеру, пережити фрустрацію і звинувачення в «холодності». А потім ще й витягати самооцінку з-під завалів чужих уявлень.

Асексуальність - це спектр. Дехто взагалі не відчуває сексуального потягу. Дехто, іноді, до окремих людей, або в окремих ситуаціях. У когось є партнери. Хтось не займається сексом. Хтось займається, але частіше механістично, без емоційної забарленості. Це не заважає оргазмам, але зазвичай сама тема сексу не захоплює, а інші люди не сприймаються як сексуальний обʼєкт.

Сподіваюся рано чи пізно людство прийде все ж таки до простої думки, що інші люди можуть бути іншими. І не винні нікому жодних пояснень.
#асексуальність #сексуальність #прайд #книжки #Читання #УкрФеді

Відгук на “Казку” Стівена Кінга

Почала читати Казку в очікуванні похмурого фентезі та мою особисту мету – прочитати всю творчість Кінга. Мені було цікаво подивитися, як він буде гратися з класичними казковими тропами у своєму фірмовому стилі.

Історія розповідає про Чарлі Ріда, звичайного підлітка з трагічним минулим, який подружився зі старим чоловіком та його собакою. Доглядаючи за Радар, Чарлі знаходить у старому сараї колодязь – портал до чарівного світу. Після смерті містера Бодвіча він вирішує здійснити подорож у цей світ, у спробі повернути молодість і силу собаці. Світ небезпечний, наповнений елементами темної казки, де правлять жахливі істоти. Чарлі стає героєм, який стикається з величезними викликами у казковому світі.

Я відчувала симпатію до Чарлі, особливо до його рішення подбати про старого чоловіка та його собаку. Будь-який власник домашнього улюбленця зрозуміє відданість і зв’язок, який він розділив з Радар. Її вірна, заспокійлива присутність додала історії справжньої емоційної ваги.

Мені сподобалося, як Кінг вплітає знайомі казкові тропи у власну похмуру оповідь. Було справді приємно впізнавати елементи класичних історій, переосмислені у моторошний спосіб. Побудова світу та пригоди у другій частині були особливо динамічними. Стиль Кінга як і завжди захоплюючий і деталізований. Він повільно вибудовує атмосферу та емоційну глибину. Але іноді ця повільна відбудова була трохи затяжною.

Ця книга найбільше сподобається читачам, які люблять класичні казки з похмурим поворотом, детальною побудовою світу і більш фантастичною стороною Кінга. Для мене це було дещо складне читання. Якщо вам подобаються довгі, атмосферні фентезійні історії з глибоким розвитком персонажів і ви не проти повільного розвитку подій, вам, мабуть, сподобається.

#Книжки #Читання #відгукнакнигу

Читане в травні

Або “це моя публічна обіцянка дописати відгуки найближчим часом”. Або принаймні першу: Казка Стівена Кінга:

Від цієї книги в мене досить змішані відчуття, хоч дочитала її ще на початку травня. Кінг майстерно набудовує класичні тропи з різних казок, я дуже раділа коли впізнавала новий троп, але це все було аж всередині книжки.

Історія доволі довго розгортається до своїх основних подій і були глави які було доволі нудно читати. Через це і десь половину книги слухала, так було більш цікаво.

Можливо, якби історія була вполовину коротшою, було б не так важко дочитувати, бо коли я згадую сюжет та світобудування, то мені хочеться говорити про цю книгу.

Наступна книга стала для мене справжньою мандрівкою, але вона мотивувала мене повернутися до рецензування книг, адже я дуже люблю це робити: “Життя в мудрості” Деві Браун:

Ця книга пропонує сповільнитися і свідомо зцілитися, що може для багатьох звучати як щось радикальне.
Заземлений духовний тон і практичні кроки проводять читачів через внутрішню трансформацію, що ґрунтується на любові до себе і стійкості.

І остання книга – та, яку я не рекомендую читати – “Ваша наступна велика справа” Метью Мокріджа:

Книга обіцяла бути короткою і пропонувати лише практичні, дієві поради. Орієнтована на молоду аудиторію, зокрема на людей віком до 20 років, які хочуть розпочати свій перший бізнес, зовсім не виправдовує сподівань. Я нічого не знаю про практики підприємництва, а після прочитання цієї книги не відчуваю, що дізналася, хоча на 1% більше.

Краще триматися відомих бестселерів, ідеї яких автор, здається, вільно запозичив, не додавши нічого від себе. Тут абсолютно не відчувається авторського голосу чи якоїсь персональної історії. Це ті ж самі поверхневі поради, які переповідають у всіх куточках інтернету. Часом навіть здавалося, що книга написана під замовлення копірайтером.

#Книжки #Читання

Після чергового занурення в японську прозу з сексуальним насильством, дисоціацією та канібалізмом, я раптом згадала, що в мене ще залишилися якісь межі психічної стійкості. Тож вирішила зробити собі культурну реанімацію та обрала Рейчел Куск.
Кажуть, у неї нічого особливо не відбувається, але все дуже гарно написано. Ідеально. Це трилогія, до речі. Якщо витримаю першу, буде ще дві.
#Читання #Книжки #книжка

Почала читати Nexus Харарі. При всьому моєму скептичному ставленню до нього поки подобається. Основні моменти що мене привабили з першої глави:
1. спокійне порівняння німецького нацизму зі сталінізмом. Більшість вестернів все ще соромляться робити такі порівняння і відкрито говорити що сталінізм не менше зло.
2. Порівняння недовіри в інституції та бажання їх зруйнувати у сучасних крайніх правих ТА крайнє лівих. А також їх відмова від концепта обʼєктивної та пізнаваної правди. На жаль, серед сучасних інтелектуалів загрозу від лівого товариства зазвичай замовчують.
Тож читати напевно буду продовжувати

#Книжки #БукФеді #Читання

@nazar його другий шанс буде, коли він проходитиме медогляд =) а це, мої любі, пряма відсилочка до «fall» ніла стефенсона,

…якого ви, мабуть, так само не читали, як не знали про second life? вперед, до бібліотеки!

https://openlibrary.org/works/OL19921476W/Fall_or_Dodge_in_Hell

#цікаве #читання #кіберпанк

@rada