#100дописівукраїнською
На початку здавалось, що це просто якісно зроблене вайбове пригодницьке онімє, але ще навіть не половина сезону, а воно вже встигло неабияк відхилитись від того настрою, який мало на початку, хоча такий хід конем лишень доповнює картину — масштабує її, не шкодячи деталізованості, а не руйнує її цілісність... Все ж воно, принаймні поки-що, приємно вражає мене, подекуди навіть перевищуючи очікування, а вони у мене й без того були вельми високі...
Я вам кажу, якби дизайни Гіммеля й Старка не були такі клішовані, то взагалі було б 12/10, хоча якщо рахувати саме їх лор, а не зовнішність, то вони відчуваються не менш живими за решту, але маємо що маємо :neocat_sip:
Зараз я на 12 серії й уже походу настав той самий етап "розкриття", коли тебе зачепило мов рибину на гачок й ти тупо не можеш відірватись, допоки не дізнаєшся, що ж воно було далі :neocat_comfy_mug:
#100дописівукраїнською — Public Fediverse posts
Live and recent posts from across the Fediverse tagged #100дописівукраїнською, aggregated by home.social.
-
-
8 Розділ Останнє полювання
Жана-Крістофа Гранже наявний текст в
додатковому вікні натисніть ALT на
малюнку #100дописівукраїнською
-
#100дописівукраїнською
Зараз ондо нарешті дійшли очі подивитись Фрірен і, чесно, з того, що поки бачу, той хайп, що був довкола нього кілька років тому, здебільшого цілком собі заслужений, однак мені особисто воїни, як-от Гіммель чи Старк, здаються якимись дещо надто шаблонними, через що не можу сприймати їх настільки ж душевно, як решту героїв. Сподіваюсь, це бодай буде компенсовано їх подальшим розкриттям, бо я зараз тільки на п'ятій серії :neocat_mug: -
Нарешті нове видиво!
Трохи затримав, але вже готово.
Невеличкий огляд SteamOS, мої думки про цю систему та порівняння з Windows 11 в іграх.Поки доступ є лише для спонсорів Youtube. А всі інші можуть отримати ранній доступ за разовий донейт від 40₴ на [банку](https://send.monobank.ua/jar/69uugvNX9F).
Слідкуйте за каналами Youtube та PeerTube, загальна поблікація теж скоро.
-
#100дописівукраїнською @[email protected]
Чесно, відколи вернулись у Мастодон, то дещо почуваюсь не у своїй тарілці, бо, здається, більше половини постів присвячені обговоренню якихось IT-штукенцій заради обговорення IT-штукенцій, тоді як решта — це або репости з ТГ каналів, або репости про прохання про допомогу (нічого проти не маю і прекрасно розумію їх важливість, але коли цього забагато, то теж око муляє), й лиш деяка частина — пости, які мені справді цікаво читати й заради яких я сиджу на платформі
Можливо це через те, що у мене поки замало підписок, але за відчуттями раніше тут було цікавіше сидіти, ніж зараз, хоча може це й через те, що мене довго тут не було й багато що могло змінитись за цей час, не знаю... :neocat_sip:
А ще, непопулярна опінія: якщо я знаю базову відмінність між растром та вектором, вмію встановлювати моди на Майнкрафт й українізатори в Steam, то це ще не означає, що я знаюся на тому вашому гайті :neocat_googly_shocked: -
#100дописівукраїнською @[email protected] @[email protected]
Сьогодні на порядку денному поділитись враженнями від однієї прихованої, як на мене, перлини серед аніме, яку я переглянули кількома днями тому і яку мені до перегляду порадила сестра...
Буду гречно вдячні за проявлену цікавість до моїх може й далеко не найбільш професійних, але 100% НЕ куплених рецензій. Це мої короткі (а може й не дуже, я ще не знаю, на скільки символів вийде цей пост) враження від "Краю Самоцвітів", або ж "Houseki no Kuni", якщо мовою оригіналу :neocat_dealer:
Почати хочу з того, що це, здається, ледве не єдине аніме, яке використовує здебільшого 3D візуалізацію, яке я коли-небудь дивились. Багато людей недолюблюють 3D аніме, й багато кому воно може здатись незвичним або вирвиочним, але мені здається, у випадку Краю Самоцвітів аніматорам вдалось дуже добре опанувати 3D графіку, аби аніме виглядало достатньо гармонійно і не вирвиочно, не як щось, зліплене з геть різних клаптиків. Тож якщо люди стерпіли ті подекуди відверто всраті 3D сцени у Людині-Бензопилі свого часу, то Край Самоцвітів є цілком собі дивибельним, хоча, звісно, і знайдеться певна кількість дещо невдалих сценок, але таких не дуже багато, і здебільшого це якісь другорядні сцени з Майстром, а не якісь основні події, тож, гадаю, рівень крінжі візуалу не переходить межі допустимого і навіть не сягає їх надто близько...
Тепер про враження від героїв та сюжету: попри те, що головна героїня на початку може здатись надокучливою дитиною, вже через менш ніж половину сезону вона почне ну дуже стрімко змінюватись, стаючи краще, і, здається, що довше триває перегляд, то швидшими й більш невідворотними стають зміни; настільки, що аж сама героїня ледве не прямим текстом наприкінці каже, що вже не змогла б витерпіти колишню себе... Взагалі перші серії мені особисто дались до перегляду не так легко, як решта, тоді як останні я подивились геть на одному диханні, ну бо спочатку все здається дещо одноманітним і повільним, але можливо саме в цьому й був задум, аби потім різко витягти глядача із зони комфорту, мов рибу з води, і це таки справді ЧІПЛЯЄ, мушу визнати! (ахаха, типу, чіпляє, як рибу, пойняли жарт? ладно, знаю шо фігня, тож ідем далі...)
Розвиток героїні це, мабуть, найкраще, що передає аніме, і навіть попри те, що процес подано дещо поспішно, він переданий ну дуже насичено, дуже виразно й дуже символічно, і подекуди цей символізм може справді глибоко резонувати із глядачем... Може здатись, що спроба поспішно передати процес становлення виглядає ліниво, але мені особисто здається, що це тільки робить цю прогресію більш драматичною, ніби зайвий раз нагадуючи про невідворотність плину часу й що так, як було раніше, вже не буде. Й у кінці сезону, коли я подумки порівнювали героїню, якою вона була, між тією, якою вона стала, мені навіть дещо закортіло плакати...
Мабуть, найголовніший висновок та мораль, яку може надати перегляд цього аніме, це те, що для того, аби стати краще, інколи треба втратити якусь частину себе, яка стримує потенціал, хоча, з іншого боку, якщо міняти багато й у дуже короткий час, то ризикуєш геть втратити себе, ставши геть іншою людиною... Тому, як на мене, треба шукати баланс між змінами та збереженням того, що робить тебе тобою, хоча, звісно, в кожного можуть бути свої думки з цього приводу...
Лор світу аніме також здався мені дуже цікавим, але тут, на жаль, мені навряд вийде розповісти щось без спойлерів, тож ввічливо пропустю цю частину. Кому цікаво, можете самі глянути :neocat_melt_blep:
Щодо другорядних персонажів, то тут є деякий нюансик: ніби як кожен з них і має якусь свою долю екранного часу, але оскільки їх банально забагато, то мало хто з них встигає надто сильно розкритись та припасти за душу, хоча деяким й відводяться ледве не всі серії цілковито. Тут також хочу зазначити, що мене дещо розчарувало те, що деякі персонажі, що відіграють далеко не останню роль в сюжеті, були показані лиш на одну-дві серії, а надалі їх доля залишилась геть невідомою й всі ніби поводяться так, наче їх ніколи й не було...
Але можливо я б взагалі не звернули уваги на всі ці нюанси, якби не одне дуже жирне "але", й тут ми потроху підбираємось до головного недоліку цього тайтлу, і, що іронічно, він навіть не стосується безпосередньо тієї картини, що вже була випущена, а як раз навпаки: аніме, на жаль, має тільки один сезон, всього на 12 серій, якому вже невдовзі буде аж 10 років... І, мені здається, саме через відсутність продовження навіть та частина, що вже вийшла зараз, не може заграти повними фарбами, оскільки її банально немає з чим порівняти; немає можливості повною мірою оцінити значущість тих чи інших подій відносно тих, які ще, на жаль, не отримали екранізації...
Ще й смутку додає те, що з того, що відомо, екранізацію подальших томів довгий час відкладали ніби-то через те, що авторка не хотіла надавати на неї дозвіл, допоки повністю не завершить мангу, але навіть якщо припустити, що студія отримала схвалення одразу після того, як манга була завершена, ще десь рік тому, перш ніж нові сезони бодай анонсують, має пройти ще як мінімум три роки, і це тільки анонс, й навіть не прем'єра!...
Додамо до цього й те, що студія, яка і має всі права на екранізацію, наразі вже займається великою кількістю проєктів, а також їй аутсорсять чимало роботи інші великі студії, тож вихід нових сезонів Краю Самоцвітів може затягнутись ще на більшу кількість років, і це за умов, якщо проєкт не потрапить у виробниче пекло...
Звісно, хтось може зауважити, що можна просто прочитати мангу, але навіть тут прєкол в тім, що в Україні офіційно продаються тільки перші 4 томи, які як раз таки і є екранізованими, тоді як решту доведеться або читати онлайн, що я не дуже люблю, або замовляти десь з-за бугра англійською або японською (якою я, на жаль, не те щоб добре володію, хоча й намагаюсь її вивчати), тож поки маємо шо маємо (от ще буде взагалі смішно, якщо останні томи надійдуть в продаж як раз у той час, коли анонсують нові сезони аніме-адаптації, що, знаючи українські реалії, може бути дуже навіть ймовірно)...
Але щось я троха відійшли від теми, тож трошки підсумую: загалом Край Самоцвітів — це не те щоб нішеве, але, як на мене, незаслужено непопулярне аніме; такий собі hidden gem. Подивитись його можна буквально за декілька вечорів, якщо взагалі не за один, а починаючи з середини дивитись його стає взагалі ну дуже легко й тобі починає кортіти ще й ще... Втім, на жаль, воно доволі різко обривається, а продовження, ймовірно, послідує ще не скоро, тож зважте на це при перегляді... Воно може стати вам або улюбленою захованою перлиною, або просто непоганим тайтлом, щоб подивитись за вечір-два, а навіть якщо не зайде, то ви не втратите забагато, оскільки, знову таки, аніме має тільки один сезон на 12 серій, кожна по 21 хвилю, якщо не рахувати опенінг та ендінг, хоча от опенінг мені прям дуже припав до душі, шо я його аж ні разу не скіпали за весь час перегляду! :>
А ще, після перегляду ловлю себе на думці, що було б прикольно впасти у сплячку на багато тисяч років й прокинутись, коли людства вже не буде, щоб просто й меланхолійно блукати світом, проживаючи так день за днем... Якщо що, це просто мій особистий вайб та з сюжетом аніме він майже ніяк не пов'язаний, тож я вам нічого не заспойлерили, просто думки вголос, не більше :neocat_blep:
8/10 -
Розділ 40
Ім'я вітру Патріка Ротфусса наявний текст в додатковому вікні натисніть ALT на малюнку
#Патрікротфусс #м'явітру #книги
-
#100дописівукраїнською @[email protected]
Блін, а вас теж бісять оці нові європейські кришечки? Мало того, що ніколи не розумієш, чи воно закручено нормально, чи ні, так у мене ще й зараз взагалі одна відпала до біса, нівелюючи тупо весь їхній задум :neocat_cry_loud: -
Розділ 12 Я бачу вас цікавить пітьма
Іларіона Павлюка
#100дописівукраїнською #ua @ua @rada
#ІларіонПавлюк #Сучукрліт #книги
-
#100дописівукраїнською @[email protected] @[email protected]
Впродовж останнього тижня дуже часто ловлю себе на дисфорії... Але ця дисфорія стосується не стільки того, що я не відповідаю власному баченню себе, хоча й цього теж, скільки ставлення та устрою суспільства, у якому ми всі, на щастя чи на жаль, живемо...
У голову постійно лізуть питання:
"Чому всі люди просто не можуть бути милими няшами й жити в мирі та злагоді?..."
"Чому суспільство вирішило надати привілеї одній половині людства, хоча ніхто про це навіть не просив?..."
"Чому ми не надаємо право сили лиш тим, хто має звитягу нести відповідальність за цю силу?..."
"Хіба люди зрештою не народжені для того, аби бути ніжними та люблячими одне до одного, хіба не це має бути закладено в нас усіх?..."
"Тож чому наше суспільство свідомо нарікає себе на таку скруту?..."
Й подібні роздуми майже завжди змушують мене сумувати, а інколи ледве не плакати...
Але допоки я маю сили рухатись далі, то я рухатимусь, навіть якщо цей рух відбувається з болюче повільною швидкістю...
Якщо що, я не маю на меті псувати комусь настрій чи наганяти депресію, просто хочу поділитись роздумами...
Тож дякую, що прочитали, й бережіть себе!
Всім обійми :neocat_heart: -
#100дописівукраїнською @[email protected]
Якщо що, то цей допис є продовженням попереднього (читати на власний страх і ризик без СМС і реєстрації): https://js.meowingwo.men/notes/as7t9ph0gcp505is
На щастя, в другій половині сезону більше якихось настільки лютих та огидних моментів не було, і загалом здається, що все найбільш суперечливе було на самісінькому початку, хоча можливо це й лиш ілюзія, оскільки з часом мимоволі звикаєш до трешу, який може відбуватись ледве не в кожному епізоді...
Утім все ж ближче до кінця персонажок таки почали якось розкривати й поза хтивощами, попри те, що менше їх точно не стало... Фінальна битва 1 на 1 була вельми навіть вражаючою, зокрема щодо ГГ (але не буду спойлерити), хай і на мою суб'єктивну думку потенціал в цієї битви був набагато більший, ну й тривати вона також могла дещо довше (хто знає, той знає)...
Однак загалом, друга половина мені вже припала до вподоби значно більше, ніж перша, бо всі ті моменти, які здавались суперечливими на початку, врешті були або якось добре обіграні, або ж таких моментів взагалі більше не з'являлось за сезон, і це радує, хоча я все не можу радити його до перегляду переважній більшості людей...
А, ну й пляжний епізод на останок теж вельми добрий! Знову таки, навіть якщо фокусуватись суто на лорі, не рахуючи хтивість
Тож якщо вас не лякає вся ця контроверсійність та якщо ви морально готові споглядати весь цей треш, то можете спробувати глянути, та все ж якщо я й можу радити його дивитися якомусь ширшому, більш нормісному колу людей, то тільки на власний страх і ризик. У мене вже й без того кукуха поплавлена, тож воно не нанесло мені якийсь сильний emotional damage, але це не ще означає, що я можу давати гарантії, що emotional damage не буде нанесено вам, тож бережіть себе :neocat_heart: -
CW: Ділюсь враженнями від перегляду одного ну ДУЖЕ контроверсійного аніме. Декому це обговорення може бути огидним
#100дописівукраїнською @[email protected]
Якось ще кілька місяців тому один мій кєнт порадив подивитись "Я захоплююся чарівними дівчатами" в озвученні від VRdub, й коли він показав мені один уривок, то мені воно здалось вельми навіть файним і, що головне, культурним, якщо ви розумієте, про що я...
Тож недавно у мене нарешті дійшли руки, аби глянути на це дійство культури, і... Вже з першої серії прекрасно стає зрозуміло, за що його люблять і за що його критикують, і тут обидва табори насправді мають рацію, бо з одного боку — аніме геть не соромиться показувати себе в усій красі, але з іншого — подекуди це вже реально можна вважати за хентай, який ще й дуже тісно межує й переплітається з п*дофілією, адже головним героїням за каноном ніби навіть 16 немає, і єдине, що хоч краплю рятує ситуацію, це те, що між персонажами у відвертих сценах немає великої різниці у віку, аби вважати це прям от за відкриту пдф фелію, хоча я ще не знаю, що за жах може спіткати мене в другій половині... :neocat_0_0:
Втім, я особисто спершу сприйняли тайтл як таку собі сміливу іронізацію оцих хворих японських фетишів, і якщо сприймати це таким чином, то загалом його прикольно дивитись, тим паче в озвученні від VRdub, яке автоматично підвищує градус рофняності у разів так 10. Однак серія, в котрій була представлена третя головна лиходійка, змусила мене вже серйозно замислитись над тим, який саме посил хотіли донести автори, ледве не змусивши мене до біса дропнути перегляд, навіть попри все моє толерування свободи думки й творчого самовираження...
Річ у тім, що Моріно Корісу за каноном ВЗАГАЛІ 9, БЛЯХА, РОКІВ... Що вже як мінімум звучить суперечливо, зважаючи на саму концепцію аніме та рушій лору, але я тоді ще вирішили не спішити з висновками, думаючи, що автори якось змогли грамотно вплести персонажку таким чином, аби лиш підігріти авдиторію на емоції, не вдаючись до якихось контроверсійних рішень із нею... Але що ми отримали натомість?...
Нецензуровану сцену перевтілення...
Дитини...
Дитини, блять...
І я взагалі не розумію, навіщо було це робити... Що вони хотіли цим сказати?... Навіщо це було потрібно?...
Можна було б обійтись дрібною цензурою й питань не було б, але якогось Хуліо їм здалось гарною ідеєю намалювати оголену сцену перевтілення...
Дитини, мать вашу...
Мені це зараз навіть писати гидко, ну і я навіть не знаю вже, що припускати щодо такого рішення... Це або тупо невдала спроба зіграти на контроверсії заради контроверсії, щоб прогріти авдиторію на емоції, або автори — реально хворі на голову люди... Інакшого пояснення я цьому знайти не можу...
Реально, одна лиш ця сцена, що тривала не більше кількох секунд, ледве не змусила мене геть кинути перегляд, адже це навіть не лолі, і це не той випадок, коли "за лором їй насправді багато тисяч років", хоча навіть це б не нівелювало суперечливість повністю, але тут вони не вдались навіть до такої банальної відмовки...
Знову таки, це або якась дуже тонка іронія над такими збоченнями, або ж автори просто хворі...
І все ж, навіть попри отаку раптову хуйню я все ж наважились дивитись його далі, вже надто сильно мені воно знайшло в озвучуванні ВРдаб... Після тієї сцени решта аніме вже не здається мені настільки суперечливою, та й за час перегляду до цього ніби потроху звикаєш, однак якесь моторошне відчуття на фоні так і не полишає мене та змушує вже більш насторожено ставитись як до самого тайтлу, так і до його творців...
Зараз я знаходжусь тільки на середині сезону, але це аніме вже викликало у мене, хай і не найприємніші, але точно найяскравіші враження серед усіх, що я колись дивились. В цьому плані з ним може порівнятись хіба СБР, ну але СБР та то й СБР, що його всі чекали, всі хотіли, тож він зобов'язаний був бути пушкою... А, ну й ще Замок Нескінченности теж потужний тайтл, як на мене, але тут річ більше саме у візуальній частині, аніж сюжетній, та й таке якось :neocat_blep:
Якщо в мене стане нервів, то потім поділюсь ще враженнями, коли додивлюсь сезон повністю, ну а поки можете морально підтримати мою нервову систему, аби моя кукуха не розігналась настільки, щоб улетіти в стратосферу :neocat_googly_shocked:
Якщо оцінювати тайтл осторонь всієї зазначеної контроверсії, то чисто за сміливість, висміювання та емоції можу поставити йому 8.5/10. Але якщо брати в розрахунок й суперечливі моменти, то тут я оцінювати нічого не візьмуся, бо, гадаю, всі погодяться, що ця хня надто суперечлива, аби намагатись її бодай якось виважено оцінити...
От якою хуйнею я маюсь замість того, аби шукати роботу... :neocat_sip: -
7 Розділ Останнє полювання
Жана-Крістофа Гранже наявний текст в
додатковому вікні натисніть ALT на
малюнку #100дописівукраїнською
-
#100дописівукраїнською @[email protected]
Історія:
Якось, десь тиждень-два тому, пізно ввечері я робили йогу, й коли виконували деякі вправи, лежачи на спині, то краєчком ока побачили, ніби щось повзе під стелею, але я тоді подумали, що то мені просто здалося й не сильно придали цьому значення і, як потім виявиться, дуже дарма...
Пізніше, тієї ж ночі, я вже сиджу собі мирно перед монітором, дивлюся Ютуба, п'ю чай (чи кохве, вже не згадаю), аж раптом помічаю, як у мене по стінці біжить найжахливіше створіння, яке тільки існує на планеті Земля — саме втілення сатани, інакше я його не назву... То була курчина стонога... Або мухоловка, я, чесно, взагалі не відрізняю їх, або, бо моментально вбиваю їх перш ніж помітити, або, як в цьому випадку, надто лякаюсь, миттю знімаю окуляри та відстрибую, аби бодай не споглядати цього жахіття в усіх його деталях...
Але що було ще жахливіше, так це те, що ця дияволиця миттю заповзла за мій робочий стіл, попід яким у мене стоїть все обладнання й висять дроти, і мені ну дуже не хотілось би, щоб це суче дитя кудись залізло й, не дай Боже, спричинила вихід чогось з ладу своєю мерзенною тушею...
Тож я миттєво, хай і панічно, почали думати, що мені робити... У голові моментально виникла ідея продути все під столом феном й таким чином вилякати її звідси, аби та вийшла на більш відкриту поверхню, де я вже зможу спокійно вкоротити їй віку... На ту мить мені це здалось геніальним ходом конем, тож я дістали фена, увімкнули, і... Здійняли пил на пів кімнати, який ще й поосідав всюди і який довелось потім прибирати... Але найгірше це те, що я так і не змогли тоді виманити сколопендру на відкриту стінку чи підлогу...
Тож зазнавши тактичної поразки, я почали прибирати пил, бувши при цьому все ще дуже насторожені, й через ще якийсь час таки помічаю її знову, цього разу на стелі... Я розумію, що якщо не ліквідувати загрозу зараз, то потім це поріддя пекла знову залізе в якийсь глухий кут, з якого її неможливо буде виманити, й тероризуватиме мене одним лиш фактом того, що воно досі живе, ще більше розхитуючи мій і без того проблемний режим сну...
Подумавши кілька секунд і зваживши всі доступні засоби, я зі швидкістю світла біжу хапати перцевий балончик, наводжуся на неї, ніби чекаючи, що вона підійме вгору всі свої сорок потворних кінцівок, але у відповідь вона лиш продовжує підповзати у мій бік... Тож з криком "вогонь", я вистрілюю по ній різ, але майже не зачіпляю, вистрілюю вдруге, і вона просто зникає, на рівному місці... Однієї миті вона була тут, а іншої — її вже геть ніде нема... Неначе ламає весь часопростір й немовби телепортується у свій рідний пекельний вимір...
Я думали, що вона могла просто кудись впасти зі стелі, тож почали шукати її тіло, очікуючи, що воно буде вже мертвим... Ще тоді підключилась сестра, яка вирішила помогти мені у моїй скруті... Пошуки ускладнював й перцевий газ, яким наповнилось моє доволі маленьке й тісне закрите приміщення, і який вивітрювався ще десь годину, і це з відчиненим вінком та увімкненим кондиціонером...
Зрештою, оглянувши й обтесавши місце подій з десяток разів, ми зійшлись на думці, що та суча донька загинула в конвульсіях та муках страшною смертю, принаймні так мене тоді намагалась запевнити сестра, і розійшлись по хатах...
Минуло кілька днів, і здавалось, що вже ніщо не передбачає біди й що те створіння зрештою було винищене, але... Одним з тихих вечорів, знову сидячи за комп'ютером, ви не повірите... Я знову помічаю те саме поріддя демона... Цього разу воно бігало по відкритій стіні... І я присягаюсь, це була та сама курва, яку я думали, що вбили кілька днів тому...
В той момент у мене всередині все немов стало догори дригом... Очі боялись, руки тряслися, було вкрай лячно... Але водночас я розуміли, що якщо я не покінчу із нею тут і зараз, то це обіллється мені в іще більшу кількість сивих волосин та втрачених нервових клітин... Тож зібравши всю свою волю, я атакую...
Не пам'ятаю як, але якимось різким рухом я шманаю її на підлогу, де й розчавлюю ногою насмерть, після чого майже одразу прибираю звідусюди труп та його залишки паперовим рушником, навіть не поглянувши на нього, так, наче нічого й не було...
Бо цього створіння й не мало бути спершу... -
Розділ 39
Ім'я вітру Патріка Ротфусса наявний текст в додатковому вікні натисніть ALT на малюнку
#Патрікротфусс #м'явітру #книги
-
Розділ 11 Я бачу вас цікавить пітьма
Іларіона Павлюка
#100дописівукраїнською #ua @ua @rada
#ІларіонПавлюк #Сучукрліт #книги #книгиукраїнською #books @readit @books @bookclubreadit
@Literbook -
#100дописівукраїнською @[email protected]
Матір: жаліється, дорікає й пиляє, що я нічого не роблю й не шукаю роботу
Я: кажу їй, що планую завтра поїздити по району й поцікавитись, в яких місцях, що мені підходять, ведеться набір кадрів
Вона: *докоряє мені, що я "ані чорта не розумію в цьому житті, що я ніколи нікого не слухаю, роблю все не правильно і взагалі тупе"*
Мені справді до останнього хочеться вірити, що колись ми з сім'єю нарешті дійдемо консенсусу й що найрідніша мені людина перестане епізодично ненавидіти мене просто за сам факт мого існування, але в такі моменти здається, що все йде або до того, що мені доведеться геть обрубити мости, або що в один десь в когось тупо здадуть нерви й це все закінчиться дуже погано... -
CW: Трохи говорю про дисфорію, ділюсь переживаннями. В тексті наявні негативні думки, але буду дуже вдячні, якщо прочитаєте
#100дописівукраїнською @[email protected]
Останнім часом і особливо останніми кількома днями помічаю за собою такий патерн, що майже завжди, коли я бачу якусь людину, яка здається мені милою чи привабливою, буцім то цис- чи т-дівчина, або навіть фембой, й буцім то реальне життя, фото або малюнок, то мене ніби хапає приступ заздрості... Й подекуди ледве стримую себе, щоб не сплакнути :neocat_melt_sob:
От є ж у людей воля, час і звитяга, аби доглядати за собою і вкладатися в себе... Я теж намагаюсь усіляко включати у своє життя гарні звички й практики, які мали б сприяти тому, аби мій вигляд більше відповідав тому, чого я від себе бажаю... Але поки мої успіхи, на жаль, доволі обмежені, й справжню ейфорію від себе я, якщо й відчуваю, то вкрай рідко й доволі короткоплинно, хоч це й справді дивовижне відчуття...
Й ніби розумію, що ніщо не робиться за один день, тим паче враховуючи, що я досі не впевнені щодо багатьох речей, зокрема щодо того, чи слід буде мені приймати гормони, або навіть щодо власної ґендерної ідентичності чи навіть того, чи потрібна вона мені взагалі, але... Є таке відчуття, що сили, які я вкладаю у те, аби лишатись в живих, й те, аби відповідати людині, якою я справді є, дають замало, аби продовжувати рухатись в тому ж векторі, хай це й поки єдине, що я можу робити, аби геть не втратити себе...
Просто складно не ловити себе на думці, що неважливо, скільки сил та часу я витрачу, я все одно не зможу стати справжньою версією себе — що все одно матиму щось, що буде псувати геть всю картину й не давати мені спокою, через що я вже ніколи не зможу стати справді щасливою людиною... Тоді вже, мабуть, можна буде й сміливо забути про те, аби шукати другу половинку, бо, як відомо, якщо не вмієш любити себе, то навряд зможеш полюбити когось іншого, і це також доволі боляче...
Ще й війна, відсутність роботи та невизначеність законодавства тільки додають палиць у колеса... Й через це все зараз такий настрій, ніби хочеться просто згорнутись у кокон, мов гусеничка, спати так з десяток років, щоб потім прокинутись метеликовою феєю й нарешті перемогти журбу... Або ж, якщо брати щось більш приземлене, то хочеться просто мати поряд милу людинку, до якої можна пригорнутись, обійняти й просто плакати, сховавшись у ній від себе й усього світу, допоки знову не з'являться сили рушати далі...
Але, на жаль, моя реальність дещо інакша, й поки доводиться ходити по неймовірно тонкому льоду й підтримувати ну просто капець який крихкий баланс, аби вистояти і не впасти... -
6 Розділ Останнє полювання
Жана-Крістофа Гранже наявний текст в додатковому вікні натисніть ALT на
малюнку #100дописівукраїнською
#книги @rada @ua #books @books @bookclubreadit
@Literbook
#jeanchristophegrange @readit -
Розділ 10 Я бачу вас цікавить пітьма
Іларіона Павлюка
#100дописівукраїнською #ua @ua @rada
#ІларіонПавлюк #Сучукрліт #книги #книгиукраїнською #books @readit @books @bookclubreadit
@Literbook -
#100дописівукраїнською @[email protected] @[email protected]
Шось в стрічці зараз бачу багато поганих новин та негативу загалом, тож трошки спробую розвіяти обстановку й просто поділитись тим, що у мене було за останні дні. Якщо мається бажання, ви теж можете :neocat_comfy__w_:
— Попри те, що більшість населення мого міста все ж була вимушена подіставати осінні куртки, все ще знаходяться сміливці, які ходять засмагати на пляжі й навіть мочать ноги в морі, хоча майже ніхто вже й не плаває :neocat_sip:
— Нарешті вийшла довгоочікувана мною друга серія СБР! Попри те, що до Нетфлікса як до компанії є чимало питань, в цьому випадку мені все ж кортіло оформити підписку для перегляду, просто задля того, аби показати, що на український дубляж є попит й аби наступні сезони ДжоДжо, якщо такі вийдуть, також її отримали. Я взагалі вважаю, що вихід офіційного українського озвучення ДжоДжо, тоді як багато мов, значно більших за українську, взагалі його не отримали, — це одна з найбільших якщо не найбільша перемога України на культурному фронті! І хоча на вихід першої серії я й оформляли собі Нетфлікса свого часу, зараз, на жаль, через скрутне фінансове становище мені все ж довелось дивитись на піратських сайтах, які на диво оперативно виклали нову серію...
Чому на диво? Бо я помічаю таку тенденцію, що якщо контент має офіційний український дубляж та офіційно виходить на українських/українськомовних стримінгах, то з нелегальним розповсюдженням такого контенту борються значно більш активно. Принаймні я пам'ятаю, що свого часу ніде не змогли знайти Совиний Дім в озвучуванні від SweetTV, а на піратських був тільки якийсь фанатський переклад :neocat_cry_loud:
Вертаючись до теми ДжоДжо, я не перестану повторюватись, наскільки це шедевр... Мені особисто здається, що це найкраще аніме в плані візуалу, яке я коли-небудь дивились... Краще, мабуть, буде тільки Замок Нескінченності, на який я свого часу в кіно ходили... Щиро хочеться вірити, що якість триматиметься на такому самому рівні й що я надалі щиро кайфуватиму як від візуала, так й від геніальности Аракі :neocat_floof_angel:
Але, як зазвичай, люди інтернетету не схильні помічати 90% хорошого й натомість фокусують увагу на тому, аби обсмоктувати 10% поганого... На цей раз фанати, причому як західні, так і японські, сильно розкритикували ендинг, немов катком по ньому проїхались, а якщо точніше, то до пісні, що грає на фоні, й типу... Можна зрозуміти претензії, зважаючи на вже закладені лекала для ендингів адаптацій ДжоДжо, і справді можна погодитись із тим, що існує сила силенна пісень, які значно краще б вписались у ендинг, навіть без потреби якось сильно змінювати відеоряд... Але мене дивує те, наскільки велику увагу цьому привернули й наскільки нею обділили хорошу частину роботи, що була пророблена...
Щодо самої ендингової пісні, до речі, то сама по собі вона не сказати, що погана, а мені особисто вона навіть чимось зайшла, але тут радше річ у тім, що її використали геть не там, де треба, однак, звісно ж, гейт полився не стільки в бік тих, хто вирішив додати її до ендингу, скільки в бік її автора... Може здатись, що я надмірно всіх захищаю, але мені справді здається, що це дещо несправедливо, бо хороші речі однаково заслуговують уваги й взагалі критикувати треба по ділу :neocat_melt:
— Сьогодні помогли бабусі відкрити банку з гірчицею, а сестрі — замінити лампочку в кімнаті, а ще спробували новий Моджо зі смаком Алое Вера, як на мене, офігенний, тож день прожито не дарма :neocat_happy:
— Серед іншого, чогось останніми днями часто забуваю вчасно вколотись, через що цукри сильно скачуть, а вчора вночі показники були настільки високі, що глюкометр їх навіть не показував, і оце вже справді лячно :neocat_0_0:
Намагаюсь налагодити режим й загалом менше прокрастинувати, аби мати хоч трохи стабільний розпорядок дня перед тим, як іти працевлаштуватись. І, судячи з того, що я пишу цей пост у пів на четверту ночі, виходить в мене дещо фіговенько, але спроб я не припиняю :neocat_hyper:
Віднедавна почали їсти салат з пекінською капустою, й, чесно, перші рази воно смакувало незвично, але зараз ніби як вже нормік. Вона, хай і дорожча за звичайну, але значно легше ріжеться, тож це круто :neocat_approve:
Також знайшли для себе на Ютубі новий воркаут, який намагаюсь робити бодай раз на кілька днів... Треба буде не забути ще знайти десь вдома гантельку для однієї вправи, але то вже завтра :neocat_googly_shocked: -
Розділ 38
Ім'я вітру Патріка Ротфусса наявний текст в додатковому вікні натисніть ALT на малюнку
#100дописівукраїнською#Патрікротфусс #м'явітру #книги
-
CW: Продовжую ділитись своїми переживаннями щодо світової геополітики й суб'єктивним баченням її майбутнього
#100дописівукраїнською @[email protected] @[email protected]
Цей допис є продовженням попереднього:
https://js.meowingwo.men/notes/arkx85nptipk0022
Зараз хочу поділитись варіантами майбутньої кризи, якими я їх бачу, і коротко описати те, як себе почуватимуться різні країни чи регіони за цих сценаріїв. Якщо вам цікаво, то гречно дякую за зацікавленість :neocat_blep:
Почнімо з найоптимістичнішого: росія до біса розвалюється зсередини перш ніж встигає наробити ще більшої біди; на світовій мапі з'являються нові національні держави опісля її напіврозпаду, а новий режим, за відсутності альтернатив, погоджується на співпрацю й виплату репарацій; Україна повертає під контроль всі свої території, проводить вибори і вступає в НАТО та ЄС; після Трампа в Білий Дім приходить більш компетентний лідер, який вертає Америку у звичне річище; ЄС продовжує шлях до тіснішої інтеграції, а комуністичний Китай навіть не думає нападати на Тайвань, натомість перевівши фокус на те, аби дешево скупити Сибір та її ресурси; через ослаблення нової осі зла решта авторитарних країн світу також починають зазнавати нестабільності та з часом змінюють режими на більш демократичні; кількість збройних конфліктів, хай і поступово, але зменшується; попереду ще багато викликів, але масштабного кровопролиття вдається уникнути і, здається, зараз людство нарешті почало крокувати до сталого розвитку...
Другий, помірно оптимістичний: росія встигає напасти на якусь з країн НАТО і завдати шкоди їй та її людям перш ніж альянс спромігся дати рішучу відповідь; користуючись моментом, Україна повертає під контроль всі свої території, але шлях до відбудови країни не обіцяє бути легким, адже було втрачено чимало життів, які, утім, могли б бути врятовані настільки елементарними речима, як більшою рішучістю й компетентністю; на щастя, конфлікт не був тривалим, бо гнила система росії доволі швидко розвалила її зсередини, зануривши у нову громадянську війну, але все ж збитків було завдано, й питання щодо світової ядерної безпеки також лишається відкритим; геополітична ситуація у світі все ще лишається помірно напруженою, а ідея НАТО й Вільного Світу як такого перестає бути настільки привабливою, через що у світі все ще існує чимало авторитарних режимів і триває чимало війн; настає довгий період турбулентності, невизначеності й спроб стабілізувати світ, які, втім, ще не скоро дадуть свої плоди...
Третій, реалістичний: через тотальне недбальство США та нерішучість ЄС, масштабної війни зрештою не вдається уникнути, а коли Європа нарешті спромоглася відтиснути росію до її кордонів, ціною власної крові, тоді полетіли ті самі ядерні ракети, які, на жаль, не виявились блефом; обмін був не настільки руйнівним, яким міг би бути, тож ядерної зими вдається уникнути, але ситуація у світі зазнає тотальної дестабілізації; Китай намагається напасти на Тайвань, але врешті розвалюється під вагою санкцій та під тріском гнилої комуністичної системи, через що до влади в країні зрештою приходить більш демократичний уряд; в США тим часом настає гостра політична криза, яка, в теорії, навіть може вилитись у щось на кшталт короткотривалої громадянської війни, та зрештою Америці вдається взяти правильний курс, не сильно втративши світовий вплив, або навіть вигравши від ситуації; через тотальну дестабілізацію світових інституцій, у світі розв'язується чимало війн, у яких гинуть тисячі людей, перш ніж ситуацію вдається стабілізувати; у Африці криза особливо загострюється, в тому числі через розбіжність етнічних кордонів між тими, які колись намалювали європейські колонізатори; Близький Схід також поринає у тотальний хаос, який майже повністю перемальовує політичну карту регіону; мультиетнічні держави, як от Індія, Пакистан чи Індонезія, зазнають краху через дестабілізацію у світі й локальні сплески радикалізації, які й приведуть до розпаду цих країн на декілька менших; Україна та Європа, хай і не впали, але все ще залишаються надто ослабленими та вразливими, аби відбудуватись суто своїми зусиллями, тим паче після ядерного обміну; Латинська Америка й Океанія також зазнають дестабілізації й, можливо, деяких змін кордонів, але загалом ситуація в цих регіонах лишається значно більш контрольованою, ніж у решті світу; загалом на світ чекає так зване "друге тихе покоління", яке пережило світову війну і подальші кризи, спричинені нею, і найголовніше питання звучатиме як "Чи навчиться людство бодай цього разу?..."
Четвертий, помірний песимізм — все те саме, що і в попередньому, але викручено ще дужче: ядерний обмін між Європою та росією спричиняє локальну ядерну зиму, що триватиме до десяти років, і яка своєю чергою спричинить наймасовішу гуманітарну кризу за всю історію людства; Америка, бувши неспроможною захистити свою сферу впливу в таких реаліях, поринає у нову громадянську війну, з якої виходить доволі ослабленою, тож країні знадобиться час, аби відбудувати себе, не кажучи вже про те, аби допомогти відбудуватись своїм союзникам, хоча у довгостроковій перспективі вона все ще матиме можливість вийти сильнішою, ніж була до цього; світ тривалий час лишається спустошеним і розваленим, перш ніж вдається відновити бодай якийсь баланс і контроль, а Третя Світова, за таких умов, по правді вважатиметься найсмертоноснішою війною в історії людства...
П'ятий, тотальна анігіляція, тут все просто — або по всьому світу настає тривала ядерна зима, або ж Америка поринає в кризу, з якої не зможе вийти цілісною, що унеможливлює будь-яке відновлення міжнародних інституцій та світової торгівлі; вважайте, що світ, яким ми його знаємо, залишиться у минулому або у наших спогадах, а людство істотно відкотиться в розвитку, втративши десятки років на те, аби бодай відновити той рівень прогресу, що є в нас зараз... На щастя, цей сценарій є найбільш малоймовірним, хай його імовірність і не дорівнює нулю :neocat_mug: