#stdin — Public Fediverse posts

Зазвичай друга програма кожного програміста який починає вивчати мову програмування це hello {name}.

Спочатку треба трохи розʼяснити про ghc, ghci і функцію main.

• ghc - це компілятор мови програмування Haskell.

• ghci - це інтерпретатор мови програмування.

• функція main - це головна функція яка автоматично викликається при запуску бінарного файлу зібраного за допомогою ghc. Вона не обовʼязкова для запуску в режимі інтерпретації.

• У функціональних мовах, до яких належить Haskell, немає змінних. Є тільки функції та константи. Константа це функція яка повертає завжди одне значення не залежачи від жодних обставин.

• Всі файли з джерельним кодом називаються модулями. Є спеціальне оголошення модулів, але про це пізніше.

• Також є різниця між написанням коду в файлі й виконанням в інтерактивному режимі інтерпретатора. В інтерпретаторі ми можемо виконати будь-яку інструкцію, наприклад putStrLn "Hi!", а в модулі ні. У модулі можна тільки створювати функції.

• Однорядкові коментарі починаються з двох мінусів -- Comment.

Тепер перейдемо до нашої програми. У єдиній попередній нашій функції в нас була одна команда. Виклик функції putStrLn з передаванням аргументу. Тепер нам потрібно вписати кілька команд, і щоб це зробити потрібно використати ключове слово do. Після нього можна вписати кілька команд розділені ;, або новим рядком. Але кожний новий рядок повинен починатися з певного відступу. Відступ може бути або пробілом, або табуляцією. Кількість символів може бути різною, але кожний наступний рядок повинен мати, або ту ж кількість пробілів, або більше. Якщо буде менше, то це вважатиметься новим оголошенням. Також один символ табуляції буде розглядатись як вісім пробілів, не залежно від налаштувань редактора.

main = do
  putStr "Введіть ваше ім'я: " -- Вивід тексту в stdout
  name <- getLine -- зчитування з клавіатури одного рядка з stdin
  putStrLn ("Привіт, " ++ name ++ "!") -- Вивід привітання в stdout

Оператор ++ обʼєднує рядки в один. У інших мовах для цього використовується оператор, який складається з одного символу +.

Все було б добре, якби не одна проблема. Коли ми запустимо цю програму, то отримаємо не зовсім очікуваний результат.

Мертвий Демон
Введіть ваше ім'я: Привіт, Мертвий Демон!

Ця програма спочатку буде очікувати на ввід, а потім виведе на екран весь текст. Це відбувається через буферизацію. Вивід відбувається при вписуванні символу нового рядка. Але ми можемо змусити його вивести тоді коли нам це потрібно. Ця функція називається flush. У Haskell вона знаходиться у модулі System.IO, який нам потрібно імпортувати.

import System.IO

main = do
  putStr "Введіть ваше ім'я: "
  hFlush stdout
  name <- getLine
  putStrLn ("Привіт, " ++ name ++ "!")

Ця програма буде працювати вірно.

#haskell #hello-name #programing #програмування #друга #програма #stdout #stdin #функції #вивід #ввід #екран #клавіатура #зчитування #flush

Зазвичай друга програма кожного програміста який починає вивчати мову програмування це hello {name}.

Спочатку треба трохи розʼяснити про ghc, ghci і функцію main.

• ghc - це компілятор мови програмування Haskell.

• ghci - це інтерпретатор мови програмування.

• функція main - це головна функція яка автоматично викликається при запуску бінарного файлу зібраного за допомогою ghc. Вона не обовʼязкова для запуску в режимі інтерпретації.

• У функціональних мовах, до яких належить Haskell, немає змінних. Є тільки функції та константи. Константа це функція яка повертає завжди одне значення не залежачи від жодних обставин.

• Всі файли з джерельним кодом називаються модулями. Є спеціальне оголошення модулів, але про це пізніше.

• Також є різниця між написанням коду в файлі й виконанням в інтерактивному режимі інтерпретатора. В інтерпретаторі ми можемо виконати будь-яку інструкцію, наприклад putStrLn "Hi!", а в модулі ні. У модулі можна тільки створювати функції.

• Однорядкові коментарі починаються з двох мінусів -- Comment.

Тепер перейдемо до нашої програми. У єдиній попередній нашій функції в нас була одна команда. Виклик функції putStrLn з передаванням аргументу. Тепер нам потрібно вписати кілька команд, і щоб це зробити потрібно використати ключове слово do. Після нього можна вписати кілька команд розділені ;, або новим рядком. Але кожний новий рядок повинен починатися з певного відступу. Відступ може бути або пробілом, або табуляцією. Кількість символів може бути різною, але кожний наступний рядок повинен мати, або ту ж кількість пробілів, або більше. Якщо буде менше, то це вважатиметься новим оголошенням. Також один символ табуляції буде розглядатись як вісім пробілів, не залежно від налаштувань редактора.

main = do
  putStr "Введіть ваше ім'я: " -- Вивід тексту в stdout
  name <- getLine -- зчитування з клавіатури одного рядка з stdin
  putStrLn ("Привіт, " ++ name ++ "!") -- Вивід привітання в stdout

Оператор ++ обʼєднує рядки в один. У інших мовах для цього використовується оператор, який складається з одного символу +.

Все було б добре, якби не одна проблема. Коли ми запустимо цю програму, то отримаємо не зовсім очікуваний результат.

Мертвий Демон
Введіть ваше ім'я: Привіт, Мертвий Демон!

Ця програма спочатку буде очікувати на ввід, а потім виведе на екран весь текст. Це відбувається через буферизацію. Вивід відбувається при вписуванні символу нового рядка. Але ми можемо змусити його вивести тоді коли нам це потрібно. Ця функція називається flush. У Haskell вона знаходиться у модулі System.IO, який нам потрібно імпортувати.

import System.IO

main = do
  putStr "Введіть ваше ім'я: "
  hFlush stdout
  name <- getLine
  putStrLn ("Привіт, " ++ name ++ "!")

Ця програма буде працювати вірно.

#haskell #hello-name #programing #програмування #друга #програма #stdout #stdin #функції #вивід #ввід #екран #клавіатура #зчитування #flush

Зазвичай друга програма кожного програміста який починає вивчати мову програмування це hello {name}.

Спочатку треба трохи розʼяснити про ghc, ghci і функцію main.

• ghc - це компілятор мови програмування Haskell.

• ghci - це інтерпретатор мови програмування.

• функція main - це головна функція яка автоматично викликається при запуску бінарного файлу зібраного за допомогою ghc. Вона не обовʼязкова для запуску в режимі інтерпретації.

• У функціональних мовах, до яких належить Haskell, немає змінних. Є тільки функції та константи. Константа це функція яка повертає завжди одне значення не залежачи від жодних обставин.

• Всі файли з джерельним кодом називаються модулями. Є спеціальне оголошення модулів, але про це пізніше.

• Також є різниця між написанням коду в файлі й виконанням в інтерактивному режимі інтерпретатора. В інтерпретаторі ми можемо виконати будь-яку інструкцію, наприклад putStrLn "Hi!", а в модулі ні. У модулі можна тільки створювати функції.

• Однорядкові коментарі починаються з двох мінусів -- Comment.

Тепер перейдемо до нашої програми. У єдиній попередній нашій функції в нас була одна команда. Виклик функції putStrLn з передаванням аргументу. Тепер нам потрібно вписати кілька команд, і щоб це зробити потрібно використати ключове слово do. Після нього можна вписати кілька команд розділені ;, або новим рядком. Але кожний новий рядок повинен починатися з певного відступу. Відступ може бути або пробілом, або табуляцією. Кількість символів може бути різною, але кожний наступний рядок повинен мати, або ту ж кількість пробілів, або більше. Якщо буде менше, то це вважатиметься новим оголошенням. Також один символ табуляції буде розглядатись як вісім пробілів, не залежно від налаштувань редактора.

main = do
  putStr "Введіть ваше ім'я: " -- Вивід тексту в stdout
  name <- getLine -- зчитування з клавіатури одного рядка з stdin
  putStrLn ("Привіт, " ++ name ++ "!") -- Вивід привітання в stdout

Оператор ++ обʼєднує рядки в один. У інших мовах для цього використовується оператор, який складається з одного символу +.

Все було б добре, якби не одна проблема. Коли ми запустимо цю програму, то отримаємо не зовсім очікуваний результат.

Мертвий Демон
Введіть ваше ім'я: Привіт, Мертвий Демон!

Ця програма спочатку буде очікувати на ввід, а потім виведе на екран весь текст. Це відбувається через буферизацію. Вивід відбувається при вписуванні символу нового рядка. Але ми можемо змусити його вивести тоді коли нам це потрібно. Ця функція називається flush. У Haskell вона знаходиться у модулі System.IO, який нам потрібно імпортувати.

import System.IO

main = do
  putStr "Введіть ваше ім'я: "
  hFlush stdout
  name <- getLine
  putStrLn ("Привіт, " ++ name ++ "!")

Ця програма буде працювати вірно.

#haskell #hello-name #programing #програмування #друга #програма #stdout #stdin #функції #вивід #ввід #екран #клавіатура #зчитування #flush