#ghci — Public Fediverse posts

Під час вивчання Haskell, та й, мабуть, під час роботи з ним, часто використовується інтерпретатор. На жаль, за замовчуванням він не дуже зручний, але частково ми можемо виправити це простими налаштуваннями.

Всі налаштування робляться через його команду :set. До прикладу, часто може знадобитися переглядати типи функцій, чи їхніх значень після виконання. Робиться це командою :type передаючи певну конструкцію, але можна увімкнути автоматичний друк типів при виконанні кожної інструкції командою :set +t. Після цього виконання буде виглядати так:

ghci> 4
4
it :: Num a => a
ghci> 'N'
'N'
it :: Char
ghci> 2 + 2 * 4
10
it :: Num a => a

Тепер нам не потрібно виконувати окремі команди, щоб побачити значення та тип результату.

Також можна змінити підказку (prompt) щоб не дивитись кожнісінький раз на те що ми й так знаємо, а саме що ми у ghci.

ghci> :set prompt "> "
> "It's a String"
"It's a String"
it :: String
>

Це вже краще, але далеко до ідеалу, тому додамо ще якусь корисну інформацію, окрім прибирання зайвої, наприклад номер рядка й завантажений модуль.

> :set prompt "[%l] %s> "
[7] Prelude>

Так вже цікавіше.

Є ще одна штучка котра може нам іноді знадобитись при тестах.

[1] Prelude> f = do

<interactive>:1:5: error: [GHC-82311]
    Empty 'do' block
    Suggested fix: Perhaps you intended to use NondecreasingIndentation
[2] Prelude> :set +m
[3] Prelude> f = do
ghci|   putStrLn "Привіт всім хаскелятам та хаскелищам!"
ghci|
[6] Prelude> f
Привіт всім хаскелятам та хаскелищам!
[7] Prelude>

:set +m дозволяє писати багато рядкові конструкції.

Це все добре, але після перезапуску, всі налаштування загубляться у просторі всесвіту й ви втратите свої персональні налаштунки, а допомагає уникнути цього .ghci файл у домашній теці, або у поточній. Просто запишіть у нього всі необхідні команди й ви спаслись.

#ukrhaskell #haskell #ghci #налаштування #prompt #set

Під час вивчання Haskell, та й, мабуть, під час роботи з ним, часто використовується інтерпретатор. На жаль, за замовчуванням він не дуже зручний, але частково ми можемо виправити це простими налаштуваннями.

Всі налаштування робляться через його команду :set. До прикладу, часто може знадобитися переглядати типи функцій, чи їхніх значень після виконання. Робиться це командою :type передаючи певну конструкцію, але можна увімкнути автоматичний друк типів при виконанні кожної інструкції командою :set +t. Після цього виконання буде виглядати так:

ghci> 4
4
it :: Num a => a
ghci> 'N'
'N'
it :: Char
ghci> 2 + 2 * 4
10
it :: Num a => a

Тепер нам не потрібно виконувати окремі команди, щоб побачити значення та тип результату.

Також можна змінити підказку (prompt) щоб не дивитись кожнісінький раз на те що ми й так знаємо, а саме що ми у ghci.

ghci> :set prompt "> "
> "It's a String"
"It's a String"
it :: String
>

Це вже краще, але далеко до ідеалу, тому додамо ще якусь корисну інформацію, окрім прибирання зайвої, наприклад номер рядка й завантажений модуль.

> :set prompt "[%l] %s> "
[7] Prelude>

Так вже цікавіше.

Є ще одна штучка котра може нам іноді знадобитись при тестах.

[1] Prelude> f = do

<interactive>:1:5: error: [GHC-82311]
    Empty 'do' block
    Suggested fix: Perhaps you intended to use NondecreasingIndentation
[2] Prelude> :set +m
[3] Prelude> f = do
ghci|   putStrLn "Привіт всім хаскелятам та хаскелищам!"
ghci|
[6] Prelude> f
Привіт всім хаскелятам та хаскелищам!
[7] Prelude>

:set +m дозволяє писати багато рядкові конструкції.

Це все добре, але після перезапуску, всі налаштування загубляться у просторі всесвіту й ви втратите свої персональні налаштунки, а допомагає уникнути цього .ghci файл у домашній теці, або у поточній. Просто запишіть у нього всі необхідні команди й ви спаслись.

#ukrhaskell #haskell #ghci #налаштування #prompt #set

Під час вивчання Haskell, та й, мабуть, під час роботи з ним, часто використовується інтерпретатор. На жаль, за замовчуванням він не дуже зручний, але частково ми можемо виправити це простими налаштуваннями.

Всі налаштування робляться через його команду :set. До прикладу, часто може знадобитися переглядати типи функцій, чи їхніх значень після виконання. Робиться це командою :type передаючи певну конструкцію, але можна увімкнути автоматичний друк типів при виконанні кожної інструкції командою :set +t. Після цього виконання буде виглядати так:

ghci> 4
4
it :: Num a => a
ghci> 'N'
'N'
it :: Char
ghci> 2 + 2 * 4
10
it :: Num a => a

Тепер нам не потрібно виконувати окремі команди, щоб побачити значення та тип результату.

Також можна змінити підказку (prompt) щоб не дивитись кожнісінький раз на те що ми й так знаємо, а саме що ми у ghci.

ghci> :set prompt "> "
> "It's a String"
"It's a String"
it :: String
>

Це вже краще, але далеко до ідеалу, тому додамо ще якусь корисну інформацію, окрім прибирання зайвої, наприклад номер рядка й завантажений модуль.

> :set prompt "[%l] %s> "
[7] Prelude>

Так вже цікавіше.

Є ще одна штучка котра може нам іноді знадобитись при тестах.

[1] Prelude> f = do

<interactive>:1:5: error: [GHC-82311]
    Empty 'do' block
    Suggested fix: Perhaps you intended to use NondecreasingIndentation
[2] Prelude> :set +m
[3] Prelude> f = do
ghci|   putStrLn "Привіт всім хаскелятам та хаскелищам!"
ghci|
[6] Prelude> f
Привіт всім хаскелятам та хаскелищам!
[7] Prelude>

:set +m дозволяє писати багато рядкові конструкції.

Це все добре, але після перезапуску, всі налаштування загубляться у просторі всесвіту й ви втратите свої персональні налаштунки, а допомагає уникнути цього .ghci файл у домашній теці, або у поточній. Просто запишіть у нього всі необхідні команди й ви спаслись.

#ukrhaskell #haskell #ghci #налаштування #prompt #set

Під час розробки часто потрібно перезапускати програму перевіряючи її поведінку. Але робити це за допомоги інтерпретатора ghci запускаючи функцію не завжди зручно, та й збирати компілятором ghc і запускати бінарник також. Тому для зручності було зроблено runghc. Це команда яка компілює код і зразу його виконує не зберігаючи у файл.

$ runghc main.hs

#ukrhaskell #haskell #ghc #ghci #runghc #запуск #програмування

Під час розробки часто потрібно перезапускати програму перевіряючи її поведінку. Але робити це за допомоги інтерпретатора ghci запускаючи функцію не завжди зручно, та й збирати компілятором ghc і запускати бінарник також. Тому для зручності було зроблено runghc. Це команда яка компілює код і зразу його виконує не зберігаючи у файл.

$ runghc main.hs

#ukrhaskell #haskell #ghc #ghci #runghc #запуск #програмування

У Haskell можна оголошувати свої оператори. Вони можуть складатись з одного або кількох символів. Дозволяються наступні символи ~!?.@#$%^&*-<=>+\|/. Також можна використовувати символ :, але він повинен розташовуватись у середині або кінці, не на початку.

Оголошуються оператори в синтаксисі схожому на виклик

x *+* y = x^2 + y^2

або можна використати префіксну форму

(*+*) x y = x^2 + y^2

Примітка: Функції можна оголошувати в інфіксній формі.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!: Усі оператори є бінарні окрім унарного мінуса який обовʼязково обгортають в круглі дужки.

Усі оператори мають пріоритети для правильної роботи, саме за їхньої допомоги вираз 2 + 2 * 2 вичислюється правильно й результат дорівнюватиме 6, а не 8. Є десять рівнів пріоритету від нуля до девʼяти.

Але що робити з кількома операторами якщо у них один пріоритет, це може бути кілька викликів одного оператора. Тут потрібно використати асоціативність. Є два види асоціативності ліва і права. Ліва асоціативність це коли оператори застосовуються по черзі зліва на право, а права навпаки.

(2 + 1) - 5 -- ліва
2 + (1 - 5) -- права

Оголошується асоціативність оператора за допомоги ключових слів:

• infixl - ліва
• infixr - права
• infix - відсутня

Якщо асоціативність відсутня, то такий оператор не можна викликати кілька раз або з іншими операторами того ж пріоритету в одному виразі.

Вказується асоціація і пріоритет у такому синтаксисі infix[rl] <prio> <operator>. Вказується це, або до, або після оголошення самого оператора, але в інтерпретаторі це мусе бути одним рядком, тому їх потрібно розділити крапкою з комою.

infixl 7 +**
a +** b = a^2 + b^2

Якщо цього не вказати, то оператор матиме ліву асоціативність і девʼятий, найвищий, пріоритет.

Дізнатись цю інформацію про оператор можна за допомоги команди інтерпретатора info.

ghci> infixl 7 +**; (+**) a b = a^2 + b^2
ghci> 5 +** 4
41
ghci> :i (+**)
(+**) :: Num a => a -> a -> a 	-- Defined at <interactive>:1:15
infixl 7 +**

Якщо явно не вказати infix, то й у виводі цієї команди не буде такої інформації.

У Haskell немає вбудованих операторів. Всі стандартні оператори оголошені в стандартній бібліотеці. Є такі стандартні оператори.

infixr 8   ^, ``
infixl 7   *, /, `div`, `mod`
infixl 6   +, -
infix  4   ==, /=, <, <=, >=, >

Це не всі, але інші ми розглянемо пізніше. Оператор `` це оператор виклику функції в інфіксному форматі. Виклик функції у префіксному вигляді має праву асоціативність і девʼятий пріоритет.

/= це оператор не рівності, в інших мовах зазвичай він виглядає !=. Оператори порівняння не мають асоціативності, тому їх не можна обʼєднувати в ланцюжок.

#програмування #haskell #hs #оператори #створення #оголошення #асоціативність #пріоритети #стандартні #стандартна #бібліотека #інтерпретатор #ghci #infix #infixl #infixr #виклик #функції #функцій #префіксна #інфіксна #форми

У Haskell можна оголошувати свої оператори. Вони можуть складатись з одного або кількох символів. Дозволяються наступні символи ~!?.@#$%^&*-<=>+\|/. Також можна використовувати символ :, але він повинен розташовуватись у середині або кінці, не на початку.

Оголошуються оператори в синтаксисі схожому на виклик

x *+* y = x^2 + y^2

або можна використати префіксну форму

(*+*) x y = x^2 + y^2

Примітка: Функції можна оголошувати в інфіксній формі.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!: Усі оператори є бінарні окрім унарного мінуса який обовʼязково обгортають в круглі дужки.

Усі оператори мають пріоритети для правильної роботи, саме за їхньої допомоги вираз 2 + 2 * 2 вичислюється правильно й результат дорівнюватиме 6, а не 8. Є десять рівнів пріоритету від нуля до девʼяти.

Але що робити з кількома операторами якщо у них один пріоритет, це може бути кілька викликів одного оператора. Тут потрібно використати асоціативність. Є два види асоціативності ліва і права. Ліва асоціативність це коли оператори застосовуються по черзі зліва на право, а права навпаки.

(2 + 1) - 5 -- ліва
2 + (1 - 5) -- права

Оголошується асоціативність оператора за допомоги ключових слів:

• infixl - ліва
• infixr - права
• infix - відсутня

Якщо асоціативність відсутня, то такий оператор не можна викликати кілька раз або з іншими операторами того ж пріоритету в одному виразі.

Вказується асоціація і пріоритет у такому синтаксисі infix[rl] <prio> <operator>. Вказується це, або до, або після оголошення самого оператора, але в інтерпретаторі це мусе бути одним рядком, тому їх потрібно розділити крапкою з комою.

infixl 7 +**
a +** b = a^2 + b^2

Якщо цього не вказати, то оператор матиме ліву асоціативність і девʼятий, найвищий, пріоритет.

Дізнатись цю інформацію про оператор можна за допомоги команди інтерпретатора info.

ghci> infixl 7 +**; (+**) a b = a^2 + b^2
ghci> 5 +** 4
41
ghci> :i (+**)
(+**) :: Num a => a -> a -> a 	-- Defined at <interactive>:1:15
infixl 7 +**

Якщо явно не вказати infix, то й у виводі цієї команди не буде такої інформації.

У Haskell немає вбудованих операторів. Всі стандартні оператори оголошені в стандартній бібліотеці. Є такі стандартні оператори.

infixr 8   ^, ``
infixl 7   *, /, `div`, `mod`
infixl 6   +, -
infix  4   ==, /=, <, <=, >=, >

Це не всі, але інші ми розглянемо пізніше. Оператор `` це оператор виклику функції в інфіксному форматі. Виклик функції у префіксному вигляді має праву асоціативність і девʼятий пріоритет.

/= це оператор не рівності, в інших мовах зазвичай він виглядає !=. Оператори порівняння не мають асоціативності, тому їх не можна обʼєднувати в ланцюжок.

#програмування #haskell #hs #оператори #створення #оголошення #асоціативність #пріоритети #стандартні #стандартна #бібліотека #інтерпретатор #ghci #infix #infixl #infixr #виклик #функції #функцій #префіксна #інфіксна #форми

Haskell є строго статично типізованою мовою програмування, але з можливістю автоматичного виведення типів. В усіх наших попередніх програмах ми ніде не вказували типи, компілятор чи інтерпретатор їх вивів автоматично, полегшивши нам написання коду. Але не завжди це у нього буде вдаватись, і взагалі знати типи даних обовʼязково потрібно.

Статично типізований означає що перевірка типів відбувається на етапі компіляції, а не виконання. Строга типізація означає що не явного приведення типів не відбувається, можливо тільки явно вказувати приведення.

Щоб дізнатись тип функції чи оператора в інтерпретаторі ghci потрібно використати команду інтерпретатора type. Всі команди інтерпретатора починаються з символу двокрапки. Виглядає це так :type x.

let x = 10
:type x

Команди інтерпретатора можна скорочувати до першої літери, але тільки якщо не відбувається колізії. Тому :type і :t одне і теж.

Ця команда поверне нам

x :: Num p => p

У цьому рядку оператор :: схожий на =, але працює з типами, а не значеннями. За допомогою нього ми зможемо самі вказувати типи. Зліва від нього знаходиться вираз, а з права його тип. Що означає права частина у цьому випадку ми розберемо згодом, а зараз подивимось на те як уточнювати тип самостійно.

let x = 10 :: Int

Тут ми явно вказуємо тип за допомоги оператора типізації. Тепер команда типу :t x поверне нам таке x :: Int.

Є шість основних, фундаментальних типів.

• Bool - Логічний (True, False)
• Char - Символьний ('\0' - '\1114111')
• Int - Знаковий цілочисельний (-9223372036854775808 - 9223372036854775807)
• Integer - Знаковий цілочисельний без обмежень)
• Float - Знаковий дробовий
• Double - Знаковий дробовий з подвійною точністю

Перейдімо від констант до функцій. Для прикладу візьмемо стандартну функцію not. Вона приймає bool і повертає інвертоване значення типу bool.

not True  -- Поверне False
not False -- Поверне True

Тепер розберемо його тип

:t not
not :: Bool -> Bool

У цьому випадку функція приймає один аргумент і саме його тип вказаний перед стрілкою, а після неї тип повернення. Але якщо буде кілька вхідних аргументів, то вони всі будуть переліченні через стрілки.

Для прикладу візьмемо оператор &&. Щоб подивитись тип оператора потрібно взяти його у душки :t (&&).

(&&) :: Bool -> Bool -> Bool

Перші два Bool це вхідні аргументи, а останній тип повернення. Саме через такі типи працює часткове застосування функцій. Візьмем (&& True) і побачимо що тип його (&& True) :: Bool -> Bool. Розташування аргументу значення не має.

#програмування #haskell #типи #типізація #статична #строга #фукції #оператори #інтерпретатор #ghci #команди #type #types #typing #static #константи

Haskell є строго статично типізованою мовою програмування, але з можливістю автоматичного виведення типів. В усіх наших попередніх програмах ми ніде не вказували типи, компілятор чи інтерпретатор їх вивів автоматично, полегшивши нам написання коду. Але не завжди це у нього буде вдаватись, і взагалі знати типи даних обовʼязково потрібно.

Статично типізований означає що перевірка типів відбувається на етапі компіляції, а не виконання. Строга типізація означає що не явного приведення типів не відбувається, можливо тільки явно вказувати приведення.

Щоб дізнатись тип функції чи оператора в інтерпретаторі ghci потрібно використати команду інтерпретатора type. Всі команди інтерпретатора починаються з символу двокрапки. Виглядає це так :type x.

let x = 10
:type x

Команди інтерпретатора можна скорочувати до першої літери, але тільки якщо не відбувається колізії. Тому :type і :t одне і теж.

Ця команда поверне нам

x :: Num p => p

У цьому рядку оператор :: схожий на =, але працює з типами, а не значеннями. За допомогою нього ми зможемо самі вказувати типи. Зліва від нього знаходиться вираз, а з права його тип. Що означає права частина у цьому випадку ми розберемо згодом, а зараз подивимось на те як уточнювати тип самостійно.

let x = 10 :: Int

Тут ми явно вказуємо тип за допомоги оператора типізації. Тепер команда типу :t x поверне нам таке x :: Int.

Є шість основних, фундаментальних типів.

• Bool - Логічний (True, False)
• Char - Символьний ('\0' - '\1114111')
• Int - Знаковий цілочисельний (-9223372036854775808 - 9223372036854775807)
• Integer - Знаковий цілочисельний без обмежень)
• Float - Знаковий дробовий
• Double - Знаковий дробовий з подвійною точністю

Перейдімо від констант до функцій. Для прикладу візьмемо стандартну функцію not. Вона приймає bool і повертає інвертоване значення типу bool.

not True  -- Поверне False
not False -- Поверне True

Тепер розберемо його тип

:t not
not :: Bool -> Bool

У цьому випадку функція приймає один аргумент і саме його тип вказаний перед стрілкою, а після неї тип повернення. Але якщо буде кілька вхідних аргументів, то вони всі будуть переліченні через стрілки.

Для прикладу візьмемо оператор &&. Щоб подивитись тип оператора потрібно взяти його у душки :t (&&).

(&&) :: Bool -> Bool -> Bool

Перші два Bool це вхідні аргументи, а останній тип повернення. Саме через такі типи працює часткове застосування функцій. Візьмем (&& True) і побачимо що тип його (&& True) :: Bool -> Bool. Розташування аргументу значення не має.

#програмування #haskell #типи #типізація #статична #строга #фукції #оператори #інтерпретатор #ghci #команди #type #types #typing #static #константи