#vc — Public Fediverse posts

Один успех и серия успехов: анатомия карьеры выдающегося венчурного инвестора

Блейк Джексон и Илья Стребулаев собрали, вероятно, крупнейшую и наиболее полную базу данных об отдельных американских венчурных инвесторах из когда-либо созданных: более 100 000 специалистов, связанных с венчурными фондами США в период с 1996 по 2025 год, из которых около 37 000 непосредственно занимались инвестициями. Главные вопросы таковы: сколько по-настоящему успешных инвестиций венчурный инвестор совершает за всю карьеру? Кому удаётся сделать таких инвестиций много? И можно ли заранее определить, кто именно окажется среди них? Полученные результаты представляют собой, пожалуй, один из самых отрезвляющих наборов цифр об этой индустрии. Но одновременно в них есть и довольно обнадёживающая сторона.

https://habr.com/ru/articles/1081082/

#венчур #рейтинг #Стребулаев #успех #стартап #vc #pitch

Один успех и серия успехов: анатомия карьеры выдающегося венчурного инвестора

Блейк Джексон и Илья Стребулаев собрали, вероятно, крупнейшую и наиболее полную базу данных об отдельных американских венчурных инвесторах из когда-либо созданных: более 100 000 специалистов, связанных с венчурными фондами США в период с 1996 по 2025 год, из которых около 37 000 непосредственно занимались инвестициями. Главные вопросы таковы: сколько по-настоящему успешных инвестиций венчурный инвестор совершает за всю карьеру? Кому удаётся сделать таких инвестиций много? И можно ли заранее определить, кто именно окажется среди них? Полученные результаты представляют собой, пожалуй, один из самых отрезвляющих наборов цифр об этой индустрии. Но одновременно в них есть и довольно обнадёживающая сторона.

https://habr.com/ru/articles/1081082/

#венчур #рейтинг #Стребулаев #успех #стартап #vc #pitch

Один успех и серия успехов: анатомия карьеры выдающегося венчурного инвестора

Блейк Джексон и Илья Стребулаев собрали, вероятно, крупнейшую и наиболее полную базу данных об отдельных американских венчурных инвесторах из когда-либо созданных: более 100 000 специалистов, связанных с венчурными фондами США в период с 1996 по 2025 год, из которых около 37 000 непосредственно занимались инвестициями. Главные вопросы таковы: сколько по-настоящему успешных инвестиций венчурный инвестор совершает за всю карьеру? Кому удаётся сделать таких инвестиций много? И можно ли заранее определить, кто именно окажется среди них? Полученные результаты представляют собой, пожалуй, один из самых отрезвляющих наборов цифр об этой индустрии. Но одновременно в них есть и довольно обнадёживающая сторона.

https://habr.com/ru/articles/1081082/

#венчур #рейтинг #Стребулаев #успех #стартап #vc #pitch

🔥 Moorpark N Ventu Park Rd Onr / Us101 N **Report of Fire** 4:30 AM #CHP #VenturaCounty #VC

🔥 Moorpark N Ventu Park Rd Onr / Us101 N **Report of Fire** 4:30 AM #CHP #VenturaCounty #VC

🔥 Moorpark N Ventu Park Rd Onr / Us101 N **Report of Fire** 4:30 AM #CHP #VenturaCounty #VC

🔥 Moorpark N Ventu Park Rd Onr / Us101 N **Report of Fire** 4:30 AM #CHP #VenturaCounty #VC

16,6% усього стартап-капіталу за другий квартал 2025 пройшло через bridge-раунди без нової оцінки. Роком раніше було 11,8%.

Дані Carta за перше півріччя 2026 показують іншу сторону тієї ж картини. Частка down-раундів впала до 11,4% від усіх нових раундів проти пікових 22% у 2023 році. Ринок формально заспокоївся. Але замість чесної переоцінки все частіше обирають конвертований нот без ціни, який просто відсуває питання на шість чи дванадцять місяців. Bridge не вирішує проблему валюації, він її відкладає з дисконтом і кепом на майбутній раунд.

Уявімо типову ситуацію на seed-стадії. У фаундера SaaS-продукту лишається сім місяців рантайму, traction росте повільніше за план, а поточні інвестори готові дати bridge на конвертованому ноті з дисконтом 20% і кепом на рівні минулої оцінки. Альтернатива: піти на ринок з чесним down-раундом і новою ціною, яка на 30-40% нижча за попередню.

Перша сторона дилеми, позиція фаундера. Down-раунд б'є по мотивації команди, бо опції у співробітників миттєво йдуть під воду і треба перевипускати грант з новим страйком. Bridge зберігає номінальну оцінку на паперi і не лякає команду цифрою в оффер-листі. Але кеп конвертованого ноту означає, що при наступному раунді дилюція фаундера може вийти більшою, ніж від одного чесного down-раунду зараз, особливо якщо traction за ці шість місяців не покращиться.

Друга сторона, позиція чинних інвесторів. Bridge від інсайдерів дозволяє не маркувати down фонду прямо зараз у звіті LP і тримати TVPI портфеля вищим ще один квартал. Це раціонально для GP, який готує наступний фандрейз власного фонду. Але це не завжди раціонально для стартапу, якому потрібен новий чек із зовнішнім валідатором, а не ще одна ін'єкція від тих самих людей, які й так сидять у капталі.

Третя сторона, позиція нового інвестора, який дивиться на угоду ззовні. Раунд, який складається виключно з existing investors без жодного нового чека, читається як сигнал ризику. Досвідчений aналітик фонду перше, що перевіряє в дата-румі: хто був лідером останнього раунду і чи є там хоч один новий логотип. Bridge на суто інсайдерських грошах без зовнішнього чека часто означає, що ринок вже спробував оцінити компанію і відмовився.

Це не питання правильної чи неправильної тактики в вакуумі. Це питання горизонту: bridge має сенс, коли шість місяців реально змінюють метрику, яка визначає ціну наступного раунду. Якщо метрика не зміниться, bridge просто відкладає той самий down-раунд ще на квартал і додає до нього шар боргу.

Хто з вас востаннє бачив bridge-раунд, який справді купив стартапу час до кращої ціни, а не просто відклав визнання гіршої?

#virgroup #інвестиції #стартапи #венчур #фандрайзинг #фаундер #інвестор #аналітика #ринок #startups #investing #VC #fundraising #privateequity

16,6% усього стартап-капіталу за другий квартал 2025 пройшло через bridge-раунди без нової оцінки. Роком раніше було 11,8%.

Дані Carta за перше півріччя 2026 показують іншу сторону тієї ж картини. Частка down-раундів впала до 11,4% від усіх нових раундів проти пікових 22% у 2023 році. Ринок формально заспокоївся. Але замість чесної переоцінки все частіше обирають конвертований нот без ціни, який просто відсуває питання на шість чи дванадцять місяців. Bridge не вирішує проблему валюації, він її відкладає з дисконтом і кепом на майбутній раунд.

Уявімо типову ситуацію на seed-стадії. У фаундера SaaS-продукту лишається сім місяців рантайму, traction росте повільніше за план, а поточні інвестори готові дати bridge на конвертованому ноті з дисконтом 20% і кепом на рівні минулої оцінки. Альтернатива: піти на ринок з чесним down-раундом і новою ціною, яка на 30-40% нижча за попередню.

Перша сторона дилеми, позиція фаундера. Down-раунд б'є по мотивації команди, бо опції у співробітників миттєво йдуть під воду і треба перевипускати грант з новим страйком. Bridge зберігає номінальну оцінку на паперi і не лякає команду цифрою в оффер-листі. Але кеп конвертованого ноту означає, що при наступному раунді дилюція фаундера може вийти більшою, ніж від одного чесного down-раунду зараз, особливо якщо traction за ці шість місяців не покращиться.

Друга сторона, позиція чинних інвесторів. Bridge від інсайдерів дозволяє не маркувати down фонду прямо зараз у звіті LP і тримати TVPI портфеля вищим ще один квартал. Це раціонально для GP, який готує наступний фандрейз власного фонду. Але це не завжди раціонально для стартапу, якому потрібен новий чек із зовнішнім валідатором, а не ще одна ін'єкція від тих самих людей, які й так сидять у капталі.

Третя сторона, позиція нового інвестора, який дивиться на угоду ззовні. Раунд, який складається виключно з existing investors без жодного нового чека, читається як сигнал ризику. Досвідчений aналітик фонду перше, що перевіряє в дата-румі: хто був лідером останнього раунду і чи є там хоч один новий логотип. Bridge на суто інсайдерських грошах без зовнішнього чека часто означає, що ринок вже спробував оцінити компанію і відмовився.

Це не питання правильної чи неправильної тактики в вакуумі. Це питання горизонту: bridge має сенс, коли шість місяців реально змінюють метрику, яка визначає ціну наступного раунду. Якщо метрика не зміниться, bridge просто відкладає той самий down-раунд ще на квартал і додає до нього шар боргу.

Хто з вас востаннє бачив bridge-раунд, який справді купив стартапу час до кращої ціни, а не просто відклав визнання гіршої?

#virgroup #інвестиції #стартапи #венчур #фандрайзинг #фаундер #інвестор #аналітика #ринок #startups #investing #VC #fundraising #privateequity

16,6% усього стартап-капіталу за другий квартал 2025 пройшло через bridge-раунди без нової оцінки. Роком раніше було 11,8%.

Дані Carta за перше півріччя 2026 показують іншу сторону тієї ж картини. Частка down-раундів впала до 11,4% від усіх нових раундів проти пікових 22% у 2023 році. Ринок формально заспокоївся. Але замість чесної переоцінки все частіше обирають конвертований нот без ціни, який просто відсуває питання на шість чи дванадцять місяців. Bridge не вирішує проблему валюації, він її відкладає з дисконтом і кепом на майбутній раунд.

Уявімо типову ситуацію на seed-стадії. У фаундера SaaS-продукту лишається сім місяців рантайму, traction росте повільніше за план, а поточні інвестори готові дати bridge на конвертованому ноті з дисконтом 20% і кепом на рівні минулої оцінки. Альтернатива: піти на ринок з чесним down-раундом і новою ціною, яка на 30-40% нижча за попередню.

Перша сторона дилеми, позиція фаундера. Down-раунд б'є по мотивації команди, бо опції у співробітників миттєво йдуть під воду і треба перевипускати грант з новим страйком. Bridge зберігає номінальну оцінку на паперi і не лякає команду цифрою в оффер-листі. Але кеп конвертованого ноту означає, що при наступному раунді дилюція фаундера може вийти більшою, ніж від одного чесного down-раунду зараз, особливо якщо traction за ці шість місяців не покращиться.

Друга сторона, позиція чинних інвесторів. Bridge від інсайдерів дозволяє не маркувати down фонду прямо зараз у звіті LP і тримати TVPI портфеля вищим ще один квартал. Це раціонально для GP, який готує наступний фандрейз власного фонду. Але це не завжди раціонально для стартапу, якому потрібен новий чек із зовнішнім валідатором, а не ще одна ін'єкція від тих самих людей, які й так сидять у капталі.

Третя сторона, позиція нового інвестора, який дивиться на угоду ззовні. Раунд, який складається виключно з existing investors без жодного нового чека, читається як сигнал ризику. Досвідчений aналітик фонду перше, що перевіряє в дата-румі: хто був лідером останнього раунду і чи є там хоч один новий логотип. Bridge на суто інсайдерських грошах без зовнішнього чека часто означає, що ринок вже спробував оцінити компанію і відмовився.

Це не питання правильної чи неправильної тактики в вакуумі. Це питання горизонту: bridge має сенс, коли шість місяців реально змінюють метрику, яка визначає ціну наступного раунду. Якщо метрика не зміниться, bridge просто відкладає той самий down-раунд ще на квартал і додає до нього шар боргу.

Хто з вас востаннє бачив bridge-раунд, який справді купив стартапу час до кращої ціни, а не просто відклав визнання гіршої?

#virgroup #інвестиції #стартапи #венчур #фандрайзинг #фаундер #інвестор #аналітика #ринок #startups #investing #VC #fundraising #privateequity

16,6% усього стартап-капіталу за другий квартал 2025 пройшло через bridge-раунди без нової оцінки. Роком раніше було 11,8%.

Дані Carta за перше півріччя 2026 показують іншу сторону тієї ж картини. Частка down-раундів впала до 11,4% від усіх нових раундів проти пікових 22% у 2023 році. Ринок формально заспокоївся. Але замість чесної переоцінки все частіше обирають конвертований нот без ціни, який просто відсуває питання на шість чи дванадцять місяців. Bridge не вирішує проблему валюації, він її відкладає з дисконтом і кепом на майбутній раунд.

Уявімо типову ситуацію на seed-стадії. У фаундера SaaS-продукту лишається сім місяців рантайму, traction росте повільніше за план, а поточні інвестори готові дати bridge на конвертованому ноті з дисконтом 20% і кепом на рівні минулої оцінки. Альтернатива: піти на ринок з чесним down-раундом і новою ціною, яка на 30-40% нижча за попередню.

Перша сторона дилеми, позиція фаундера. Down-раунд б'є по мотивації команди, бо опції у співробітників миттєво йдуть під воду і треба перевипускати грант з новим страйком. Bridge зберігає номінальну оцінку на паперi і не лякає команду цифрою в оффер-листі. Але кеп конвертованого ноту означає, що при наступному раунді дилюція фаундера може вийти більшою, ніж від одного чесного down-раунду зараз, особливо якщо traction за ці шість місяців не покращиться.

Друга сторона, позиція чинних інвесторів. Bridge від інсайдерів дозволяє не маркувати down фонду прямо зараз у звіті LP і тримати TVPI портфеля вищим ще один квартал. Це раціонально для GP, який готує наступний фандрейз власного фонду. Але це не завжди раціонально для стартапу, якому потрібен новий чек із зовнішнім валідатором, а не ще одна ін'єкція від тих самих людей, які й так сидять у капталі.

Третя сторона, позиція нового інвестора, який дивиться на угоду ззовні. Раунд, який складається виключно з existing investors без жодного нового чека, читається як сигнал ризику. Досвідчений aналітик фонду перше, що перевіряє в дата-румі: хто був лідером останнього раунду і чи є там хоч один новий логотип. Bridge на суто інсайдерських грошах без зовнішнього чека часто означає, що ринок вже спробував оцінити компанію і відмовився.

Це не питання правильної чи неправильної тактики в вакуумі. Це питання горизонту: bridge має сенс, коли шість місяців реально змінюють метрику, яка визначає ціну наступного раунду. Якщо метрика не зміниться, bridge просто відкладає той самий down-раунд ще на квартал і додає до нього шар боргу.

Хто з вас востаннє бачив bridge-раунд, який справді купив стартапу час до кращої ціни, а не просто відклав визнання гіршої?

#virgroup #інвестиції #стартапи #венчур #фандрайзинг #фаундер #інвестор #аналітика #ринок #startups #investing #VC #fundraising #privateequity

Медіанний seed-раунд у США втричі більший, ніж у 2018-му. Шанс дійти до Series A впав із 55% до 16%.

Медіанний seed для американського стартапу торік сягнув 3 мільйонів доларів. Верхній квартиль перевищив 5,6 мільйона, нижній тримається на мільйоні. П'ять років тому суми у 8-10 мільйонів належали виключно пізнішим стадіям, зараз їх видають на самому старті. Андрю Макглафлін, керуючий партнер фонду Uncork Capital, розповів Crunchbase: середній чек його фонду на seed виріс із 2,5 мільйона до 4,5 мільйона доларів усього за вісімнадцять місяців.

Причина проста: AI-бум переніс логіку пізніх раундів на найранішу стадію. У 2018 році поріг для переходу на Series A становив приблизно мільйон доларів річного повторюваного доходу. Зараз інвестори чекають два-три мільйони, а часом і чотири. Шлях від seed до Series A розтягнувся до понад двох років, хоча у пікові 2021-2022 роки він тимчасово скорочувався на пів року через дешевий капітал. Когорта стартапів 2020 року доходила до пізніших раундів у 55% і вище випадків. Когорта 2023-го впала до 24%. Когорта 2024-го тримається лише на 16%.

Фонди на кшталт Uncork Capital пояснюють це конкуренцією за угоди, а не щедрістю. Коли раунд у 8-10 мільйонів закривається за тиждень, менший чек просто не потрапляє в кімнату переговорів. Для стартапів поза AI-хвилею це створює парадокс: щоб виглядати серйозним конкурентом на ринку капіталу, доводиться підіймати суму, розраховану на швидший ріст, ніж дозволяє реальний продукт. Звідси і падіння graduation rate, коли гроші випереджають готовність команди їх відпрацювати.

Для фаундера великий seed-чек це не перемога, а більший борг очікувань перед Series A. Якщо раунд у 8-10 мільйонів став нормою, інвестор рахує на ARR у 2-3 мільйони до наступного чека, а не на загальне відчуття зростання. Плануй runway на 24-30 місяців замість звичних 18 і будуй метрики так, ніби доказів Series A від тебе чекають уже зараз. Для команд поза AI-сегментом інколи розумніше свідомо взяти менший чек: менша сума означає нижчу планку очікувань і довший запас часу на пошук продуктового ринку.

Для інвестора висновок інший: резервувати капітал під follow-on варто під нижчу конверсію seed у Series A, а не під старі 55%. Портфель, побудований на статистиці 2018 року, залишить переможців без другого чека саме тоді, коли він найпотрібніший. Практична дія: перерахувати reserve ratio фонду під когорту 2024 року, а не під історичне середнє за десять років.

Для аналітика ринку graduation rate когорти важливіший за середній розмір раунду: розмір чека росте всюди, а ось відсоток стартапів, що доживають до наступної стадії, падає нерівномірно по секторах. Вартий уваги індикатор: різниця в graduation rate між AI і не-AI когортами того самого року набагато точніше показує перегрів ринку, ніж загальна сума залученого капіталу.

Хто з вашого портфеля чи мережі вже перетнув позначку 18 місяців без Series A і чи є в нього ARR на рівні 2-3 мільйони, щоб про це говорити?

#virgroup #венчур #стартапи #інвестиції #фандрайзинг #фінтех #фаундер #інвестор #аналітика #startups #venture #VC #fundraising #seedfunding

Медіанний seed-раунд у США втричі більший, ніж у 2018-му. Шанс дійти до Series A впав із 55% до 16%.

Медіанний seed для американського стартапу торік сягнув 3 мільйонів доларів. Верхній квартиль перевищив 5,6 мільйона, нижній тримається на мільйоні. П'ять років тому суми у 8-10 мільйонів належали виключно пізнішим стадіям, зараз їх видають на самому старті. Андрю Макглафлін, керуючий партнер фонду Uncork Capital, розповів Crunchbase: середній чек його фонду на seed виріс із 2,5 мільйона до 4,5 мільйона доларів усього за вісімнадцять місяців.

Причина проста: AI-бум переніс логіку пізніх раундів на найранішу стадію. У 2018 році поріг для переходу на Series A становив приблизно мільйон доларів річного повторюваного доходу. Зараз інвестори чекають два-три мільйони, а часом і чотири. Шлях від seed до Series A розтягнувся до понад двох років, хоча у пікові 2021-2022 роки він тимчасово скорочувався на пів року через дешевий капітал. Когорта стартапів 2020 року доходила до пізніших раундів у 55% і вище випадків. Когорта 2023-го впала до 24%. Когорта 2024-го тримається лише на 16%.

Фонди на кшталт Uncork Capital пояснюють це конкуренцією за угоди, а не щедрістю. Коли раунд у 8-10 мільйонів закривається за тиждень, менший чек просто не потрапляє в кімнату переговорів. Для стартапів поза AI-хвилею це створює парадокс: щоб виглядати серйозним конкурентом на ринку капіталу, доводиться підіймати суму, розраховану на швидший ріст, ніж дозволяє реальний продукт. Звідси і падіння graduation rate, коли гроші випереджають готовність команди їх відпрацювати.

Для фаундера великий seed-чек це не перемога, а більший борг очікувань перед Series A. Якщо раунд у 8-10 мільйонів став нормою, інвестор рахує на ARR у 2-3 мільйони до наступного чека, а не на загальне відчуття зростання. Плануй runway на 24-30 місяців замість звичних 18 і будуй метрики так, ніби доказів Series A від тебе чекають уже зараз. Для команд поза AI-сегментом інколи розумніше свідомо взяти менший чек: менша сума означає нижчу планку очікувань і довший запас часу на пошук продуктового ринку.

Для інвестора висновок інший: резервувати капітал під follow-on варто під нижчу конверсію seed у Series A, а не під старі 55%. Портфель, побудований на статистиці 2018 року, залишить переможців без другого чека саме тоді, коли він найпотрібніший. Практична дія: перерахувати reserve ratio фонду під когорту 2024 року, а не під історичне середнє за десять років.

Для аналітика ринку graduation rate когорти важливіший за середній розмір раунду: розмір чека росте всюди, а ось відсоток стартапів, що доживають до наступної стадії, падає нерівномірно по секторах. Вартий уваги індикатор: різниця в graduation rate між AI і не-AI когортами того самого року набагато точніше показує перегрів ринку, ніж загальна сума залученого капіталу.

Хто з вашого портфеля чи мережі вже перетнув позначку 18 місяців без Series A і чи є в нього ARR на рівні 2-3 мільйони, щоб про це говорити?

#virgroup #венчур #стартапи #інвестиції #фандрайзинг #фінтех #фаундер #інвестор #аналітика #startups #venture #VC #fundraising #seedfunding

Медіанний seed-раунд у США втричі більший, ніж у 2018-му. Шанс дійти до Series A впав із 55% до 16%.

Медіанний seed для американського стартапу торік сягнув 3 мільйонів доларів. Верхній квартиль перевищив 5,6 мільйона, нижній тримається на мільйоні. П'ять років тому суми у 8-10 мільйонів належали виключно пізнішим стадіям, зараз їх видають на самому старті. Андрю Макглафлін, керуючий партнер фонду Uncork Capital, розповів Crunchbase: середній чек його фонду на seed виріс із 2,5 мільйона до 4,5 мільйона доларів усього за вісімнадцять місяців.

Причина проста: AI-бум переніс логіку пізніх раундів на найранішу стадію. У 2018 році поріг для переходу на Series A становив приблизно мільйон доларів річного повторюваного доходу. Зараз інвестори чекають два-три мільйони, а часом і чотири. Шлях від seed до Series A розтягнувся до понад двох років, хоча у пікові 2021-2022 роки він тимчасово скорочувався на пів року через дешевий капітал. Когорта стартапів 2020 року доходила до пізніших раундів у 55% і вище випадків. Когорта 2023-го впала до 24%. Когорта 2024-го тримається лише на 16%.

Фонди на кшталт Uncork Capital пояснюють це конкуренцією за угоди, а не щедрістю. Коли раунд у 8-10 мільйонів закривається за тиждень, менший чек просто не потрапляє в кімнату переговорів. Для стартапів поза AI-хвилею це створює парадокс: щоб виглядати серйозним конкурентом на ринку капіталу, доводиться підіймати суму, розраховану на швидший ріст, ніж дозволяє реальний продукт. Звідси і падіння graduation rate, коли гроші випереджають готовність команди їх відпрацювати.

Для фаундера великий seed-чек це не перемога, а більший борг очікувань перед Series A. Якщо раунд у 8-10 мільйонів став нормою, інвестор рахує на ARR у 2-3 мільйони до наступного чека, а не на загальне відчуття зростання. Плануй runway на 24-30 місяців замість звичних 18 і будуй метрики так, ніби доказів Series A від тебе чекають уже зараз. Для команд поза AI-сегментом інколи розумніше свідомо взяти менший чек: менша сума означає нижчу планку очікувань і довший запас часу на пошук продуктового ринку.

Для інвестора висновок інший: резервувати капітал під follow-on варто під нижчу конверсію seed у Series A, а не під старі 55%. Портфель, побудований на статистиці 2018 року, залишить переможців без другого чека саме тоді, коли він найпотрібніший. Практична дія: перерахувати reserve ratio фонду під когорту 2024 року, а не під історичне середнє за десять років.

Для аналітика ринку graduation rate когорти важливіший за середній розмір раунду: розмір чека росте всюди, а ось відсоток стартапів, що доживають до наступної стадії, падає нерівномірно по секторах. Вартий уваги індикатор: різниця в graduation rate між AI і не-AI когортами того самого року набагато точніше показує перегрів ринку, ніж загальна сума залученого капіталу.

Хто з вашого портфеля чи мережі вже перетнув позначку 18 місяців без Series A і чи є в нього ARR на рівні 2-3 мільйони, щоб про це говорити?

#virgroup #венчур #стартапи #інвестиції #фандрайзинг #фінтех #фаундер #інвестор #аналітика #startups #venture #VC #fundraising #seedfunding

Медіанний seed-раунд у США втричі більший, ніж у 2018-му. Шанс дійти до Series A впав із 55% до 16%.

Медіанний seed для американського стартапу торік сягнув 3 мільйонів доларів. Верхній квартиль перевищив 5,6 мільйона, нижній тримається на мільйоні. П'ять років тому суми у 8-10 мільйонів належали виключно пізнішим стадіям, зараз їх видають на самому старті. Андрю Макглафлін, керуючий партнер фонду Uncork Capital, розповів Crunchbase: середній чек його фонду на seed виріс із 2,5 мільйона до 4,5 мільйона доларів усього за вісімнадцять місяців.

Причина проста: AI-бум переніс логіку пізніх раундів на найранішу стадію. У 2018 році поріг для переходу на Series A становив приблизно мільйон доларів річного повторюваного доходу. Зараз інвестори чекають два-три мільйони, а часом і чотири. Шлях від seed до Series A розтягнувся до понад двох років, хоча у пікові 2021-2022 роки він тимчасово скорочувався на пів року через дешевий капітал. Когорта стартапів 2020 року доходила до пізніших раундів у 55% і вище випадків. Когорта 2023-го впала до 24%. Когорта 2024-го тримається лише на 16%.

Фонди на кшталт Uncork Capital пояснюють це конкуренцією за угоди, а не щедрістю. Коли раунд у 8-10 мільйонів закривається за тиждень, менший чек просто не потрапляє в кімнату переговорів. Для стартапів поза AI-хвилею це створює парадокс: щоб виглядати серйозним конкурентом на ринку капіталу, доводиться підіймати суму, розраховану на швидший ріст, ніж дозволяє реальний продукт. Звідси і падіння graduation rate, коли гроші випереджають готовність команди їх відпрацювати.

Для фаундера великий seed-чек це не перемога, а більший борг очікувань перед Series A. Якщо раунд у 8-10 мільйонів став нормою, інвестор рахує на ARR у 2-3 мільйони до наступного чека, а не на загальне відчуття зростання. Плануй runway на 24-30 місяців замість звичних 18 і будуй метрики так, ніби доказів Series A від тебе чекають уже зараз. Для команд поза AI-сегментом інколи розумніше свідомо взяти менший чек: менша сума означає нижчу планку очікувань і довший запас часу на пошук продуктового ринку.

Для інвестора висновок інший: резервувати капітал під follow-on варто під нижчу конверсію seed у Series A, а не під старі 55%. Портфель, побудований на статистиці 2018 року, залишить переможців без другого чека саме тоді, коли він найпотрібніший. Практична дія: перерахувати reserve ratio фонду під когорту 2024 року, а не під історичне середнє за десять років.

Для аналітика ринку graduation rate когорти важливіший за середній розмір раунду: розмір чека росте всюди, а ось відсоток стартапів, що доживають до наступної стадії, падає нерівномірно по секторах. Вартий уваги індикатор: різниця в graduation rate між AI і не-AI когортами того самого року набагато точніше показує перегрів ринку, ніж загальна сума залученого капіталу.

Хто з вашого портфеля чи мережі вже перетнув позначку 18 місяців без Series A і чи є в нього ARR на рівні 2-3 мільйони, щоб про це говорити?

#virgroup #венчур #стартапи #інвестиції #фандрайзинг #фінтех #фаундер #інвестор #аналітика #startups #venture #VC #fundraising #seedfunding

French VC firm AdBio expands into Canada with Montréal office

Québec fund Fonds de solidarité FTQ is backing AdBio’s 120-million-euro Fund III. 
Canada’s life sciences sector will…
#Canada #adbio #adbiopartners #alainhuriez #briefs #fondsdesolidaritéftq #healthtech #Montreal #quebec #vc
https://www.europesays.com/canada/229583/

🔥 VT 0 Oxnard Blvd **Car Fire** 6:20 PM #CHP #VenturaCounty #VC

🔥 VT 0 Oxnard Blvd **Car Fire** 6:20 PM #CHP #VenturaCounty #VC

🔥 VT 0 Oxnard Blvd **Car Fire** 6:20 PM #CHP #VenturaCounty #VC

🔥 VT 0 Oxnard Blvd **Car Fire** 6:20 PM #CHP #VenturaCounty #VC

Harvey підняла оцінку з 8 до 15,5 мільярда доларів за девʼять місяців.

Legal AI стартап Harvey закрив раунд на 550 мільйонів доларів, який співочолили Diffusion і Lightspeed Venture Partners. Оцінка після раунду: 15,5 мільярда доларів. У грудні 2025 вона коштувала 8 мільярдів, у березні 2026 вже 11 мільярдів. Загалом компанія залучила понад 1,55 мільярда доларів. Річна виручка зросла з приблизно 190 мільйонів наприкінці 2025 до понад 300 мільйонів зараз, а ARR-показник компанії перевищує 350 мільйонів.

Раніше подвоєння оцінки для SaaS-компанії займало 18-24 місяці і трималось на зростанні виручки у 2-3 рази за цей період. Harvey пройшла шлях з 8 до 15,5 мільярда за три квартали, тобто цикл переоцінки скоротився в чотири-п'ять разів. Це не одиничний випадок. За перше півріччя 2026 AI-стартапи забрали 65% усього обсягу венчурного капіталу в світі, і більше половини нових юнікорнів цього року побудовані саме на AI. Схожу компресію циклу видно і в іншому кутку ринку: британський neocloud Nscale перед виходом на американську біржу закрив конвертоване фінансування на 3,36 мільярда доларів, з яких мільярд дав Nvidia як існуючий інвестор. Тобто гроші для передIPO-раунду й наступний публічний вихід тепер розділяють тижні, а не квартали як раніше. Ринок навчився оцінювати не квартальну звітність, а траєкторію зростання виручки за тиждень-два.

Для фаундера це означає, що графік вестингу і рефреш-грантів для команди варто прив'язувати до темпу зростання ARR, а не до календарних дат раунду. Той, хто чекає стандартні 12 місяців до перегляду опцій, ризикує втратити ключових людей саме в момент різкого стрибка оцінки, коли конкуренти вже пропонують нові грант-пакети.

Для інвестора головний ризик тут не сама оцінка, а швидкість прийняття рішення про follow-on. Квартальний звіт від фаунда вже застарілий інструмент, коли компанія росте на десятки відсотків за місяць. Потрібен доступ до виручки в реальному часі, інакше рішення про повторний чек ухвалюється на даних, які втратили актуальність ще до підписання term sheet. Той самий аргумент працює і для тих, хто заходить у пізню стадію через SPV: перевіряй дату останнього ARR-звіту, а не дату останнього раунду, бо різниця між ними зараз і є основним ризиком переплатити.

Для аналітика ринку мультиплікатор Harvey зараз становить приблизно 44x до річної виручки, тоді як класичний B2B SaaS історично оцінювався в 10-15x. Такий розрив тримається лише поки net revenue retention залишається високим. Варто дивитись саме на цю метрику, а не на темп нових раундів, щоб зрозуміти, чи виправданий мультиплікатор, чи це просто інерція капіталу.

Хто з вас перевіряв net revenue retention компанії перед тим як погодитись на 40x виручки, і скільки готові платити такий мультиплікатор ще раз через півроку?

#virgroup #венчур #інвестиції #стартапи #фінтех #фандрайзинг #аналітика #ринок #startups #venture #VC #investing #SaaS #fundraising

Harvey підняла оцінку з 8 до 15,5 мільярда доларів за девʼять місяців.

Legal AI стартап Harvey закрив раунд на 550 мільйонів доларів, який співочолили Diffusion і Lightspeed Venture Partners. Оцінка після раунду: 15,5 мільярда доларів. У грудні 2025 вона коштувала 8 мільярдів, у березні 2026 вже 11 мільярдів. Загалом компанія залучила понад 1,55 мільярда доларів. Річна виручка зросла з приблизно 190 мільйонів наприкінці 2025 до понад 300 мільйонів зараз, а ARR-показник компанії перевищує 350 мільйонів.

Раніше подвоєння оцінки для SaaS-компанії займало 18-24 місяці і трималось на зростанні виручки у 2-3 рази за цей період. Harvey пройшла шлях з 8 до 15,5 мільярда за три квартали, тобто цикл переоцінки скоротився в чотири-п'ять разів. Це не одиничний випадок. За перше півріччя 2026 AI-стартапи забрали 65% усього обсягу венчурного капіталу в світі, і більше половини нових юнікорнів цього року побудовані саме на AI. Схожу компресію циклу видно і в іншому кутку ринку: британський neocloud Nscale перед виходом на американську біржу закрив конвертоване фінансування на 3,36 мільярда доларів, з яких мільярд дав Nvidia як існуючий інвестор. Тобто гроші для передIPO-раунду й наступний публічний вихід тепер розділяють тижні, а не квартали як раніше. Ринок навчився оцінювати не квартальну звітність, а траєкторію зростання виручки за тиждень-два.

Для фаундера це означає, що графік вестингу і рефреш-грантів для команди варто прив'язувати до темпу зростання ARR, а не до календарних дат раунду. Той, хто чекає стандартні 12 місяців до перегляду опцій, ризикує втратити ключових людей саме в момент різкого стрибка оцінки, коли конкуренти вже пропонують нові грант-пакети.

Для інвестора головний ризик тут не сама оцінка, а швидкість прийняття рішення про follow-on. Квартальний звіт від фаунда вже застарілий інструмент, коли компанія росте на десятки відсотків за місяць. Потрібен доступ до виручки в реальному часі, інакше рішення про повторний чек ухвалюється на даних, які втратили актуальність ще до підписання term sheet. Той самий аргумент працює і для тих, хто заходить у пізню стадію через SPV: перевіряй дату останнього ARR-звіту, а не дату останнього раунду, бо різниця між ними зараз і є основним ризиком переплатити.

Для аналітика ринку мультиплікатор Harvey зараз становить приблизно 44x до річної виручки, тоді як класичний B2B SaaS історично оцінювався в 10-15x. Такий розрив тримається лише поки net revenue retention залишається високим. Варто дивитись саме на цю метрику, а не на темп нових раундів, щоб зрозуміти, чи виправданий мультиплікатор, чи це просто інерція капіталу.

Хто з вас перевіряв net revenue retention компанії перед тим як погодитись на 40x виручки, і скільки готові платити такий мультиплікатор ще раз через півроку?

#virgroup #венчур #інвестиції #стартапи #фінтех #фандрайзинг #аналітика #ринок #startups #venture #VC #investing #SaaS #fundraising

Harvey підняла оцінку з 8 до 15,5 мільярда доларів за девʼять місяців.

Legal AI стартап Harvey закрив раунд на 550 мільйонів доларів, який співочолили Diffusion і Lightspeed Venture Partners. Оцінка після раунду: 15,5 мільярда доларів. У грудні 2025 вона коштувала 8 мільярдів, у березні 2026 вже 11 мільярдів. Загалом компанія залучила понад 1,55 мільярда доларів. Річна виручка зросла з приблизно 190 мільйонів наприкінці 2025 до понад 300 мільйонів зараз, а ARR-показник компанії перевищує 350 мільйонів.

Раніше подвоєння оцінки для SaaS-компанії займало 18-24 місяці і трималось на зростанні виручки у 2-3 рази за цей період. Harvey пройшла шлях з 8 до 15,5 мільярда за три квартали, тобто цикл переоцінки скоротився в чотири-п'ять разів. Це не одиничний випадок. За перше півріччя 2026 AI-стартапи забрали 65% усього обсягу венчурного капіталу в світі, і більше половини нових юнікорнів цього року побудовані саме на AI. Схожу компресію циклу видно і в іншому кутку ринку: британський neocloud Nscale перед виходом на американську біржу закрив конвертоване фінансування на 3,36 мільярда доларів, з яких мільярд дав Nvidia як існуючий інвестор. Тобто гроші для передIPO-раунду й наступний публічний вихід тепер розділяють тижні, а не квартали як раніше. Ринок навчився оцінювати не квартальну звітність, а траєкторію зростання виручки за тиждень-два.

Для фаундера це означає, що графік вестингу і рефреш-грантів для команди варто прив'язувати до темпу зростання ARR, а не до календарних дат раунду. Той, хто чекає стандартні 12 місяців до перегляду опцій, ризикує втратити ключових людей саме в момент різкого стрибка оцінки, коли конкуренти вже пропонують нові грант-пакети.

Для інвестора головний ризик тут не сама оцінка, а швидкість прийняття рішення про follow-on. Квартальний звіт від фаунда вже застарілий інструмент, коли компанія росте на десятки відсотків за місяць. Потрібен доступ до виручки в реальному часі, інакше рішення про повторний чек ухвалюється на даних, які втратили актуальність ще до підписання term sheet. Той самий аргумент працює і для тих, хто заходить у пізню стадію через SPV: перевіряй дату останнього ARR-звіту, а не дату останнього раунду, бо різниця між ними зараз і є основним ризиком переплатити.

Для аналітика ринку мультиплікатор Harvey зараз становить приблизно 44x до річної виручки, тоді як класичний B2B SaaS історично оцінювався в 10-15x. Такий розрив тримається лише поки net revenue retention залишається високим. Варто дивитись саме на цю метрику, а не на темп нових раундів, щоб зрозуміти, чи виправданий мультиплікатор, чи це просто інерція капіталу.

Хто з вас перевіряв net revenue retention компанії перед тим як погодитись на 40x виручки, і скільки готові платити такий мультиплікатор ще раз через півроку?

#virgroup #венчур #інвестиції #стартапи #фінтех #фандрайзинг #аналітика #ринок #startups #venture #VC #investing #SaaS #fundraising

Harvey підняла оцінку з 8 до 15,5 мільярда доларів за девʼять місяців.

Legal AI стартап Harvey закрив раунд на 550 мільйонів доларів, який співочолили Diffusion і Lightspeed Venture Partners. Оцінка після раунду: 15,5 мільярда доларів. У грудні 2025 вона коштувала 8 мільярдів, у березні 2026 вже 11 мільярдів. Загалом компанія залучила понад 1,55 мільярда доларів. Річна виручка зросла з приблизно 190 мільйонів наприкінці 2025 до понад 300 мільйонів зараз, а ARR-показник компанії перевищує 350 мільйонів.

Раніше подвоєння оцінки для SaaS-компанії займало 18-24 місяці і трималось на зростанні виручки у 2-3 рази за цей період. Harvey пройшла шлях з 8 до 15,5 мільярда за три квартали, тобто цикл переоцінки скоротився в чотири-п'ять разів. Це не одиничний випадок. За перше півріччя 2026 AI-стартапи забрали 65% усього обсягу венчурного капіталу в світі, і більше половини нових юнікорнів цього року побудовані саме на AI. Схожу компресію циклу видно і в іншому кутку ринку: британський neocloud Nscale перед виходом на американську біржу закрив конвертоване фінансування на 3,36 мільярда доларів, з яких мільярд дав Nvidia як існуючий інвестор. Тобто гроші для передIPO-раунду й наступний публічний вихід тепер розділяють тижні, а не квартали як раніше. Ринок навчився оцінювати не квартальну звітність, а траєкторію зростання виручки за тиждень-два.

Для фаундера це означає, що графік вестингу і рефреш-грантів для команди варто прив'язувати до темпу зростання ARR, а не до календарних дат раунду. Той, хто чекає стандартні 12 місяців до перегляду опцій, ризикує втратити ключових людей саме в момент різкого стрибка оцінки, коли конкуренти вже пропонують нові грант-пакети.

Для інвестора головний ризик тут не сама оцінка, а швидкість прийняття рішення про follow-on. Квартальний звіт від фаунда вже застарілий інструмент, коли компанія росте на десятки відсотків за місяць. Потрібен доступ до виручки в реальному часі, інакше рішення про повторний чек ухвалюється на даних, які втратили актуальність ще до підписання term sheet. Той самий аргумент працює і для тих, хто заходить у пізню стадію через SPV: перевіряй дату останнього ARR-звіту, а не дату останнього раунду, бо різниця між ними зараз і є основним ризиком переплатити.

Для аналітика ринку мультиплікатор Harvey зараз становить приблизно 44x до річної виручки, тоді як класичний B2B SaaS історично оцінювався в 10-15x. Такий розрив тримається лише поки net revenue retention залишається високим. Варто дивитись саме на цю метрику, а не на темп нових раундів, щоб зрозуміти, чи виправданий мультиплікатор, чи це просто інерція капіталу.

Хто з вас перевіряв net revenue retention компанії перед тим як погодитись на 40x виручки, і скільки готові платити такий мультиплікатор ще раз через півроку?

#virgroup #венчур #інвестиції #стартапи #фінтех #фандрайзинг #аналітика #ринок #startups #venture #VC #investing #SaaS #fundraising

https://www.europesays.com/hu/261028/ Az európai startupok is profitáltak az MI-hájpból #EU #Európa #Europe #gohub #Hungarian #KockázatiTőke #KPMG #kutatás #Magyar #startup #VC

Base Power за три роки пройшла шлях від нуля до 13 мільярдів доларів оцінки.

У серпні 2026 стартап Base Power з Остіна закрив Series D на 1 мільярд доларів при оцінці 13 мільярдів доларів. Раунд очолили Ribbit, Addition, Valor Equity Partners і Strategic Investment Group від JPMorganChase, до них доєднались Altimeter, D1 Capital Partners, Sands Capital, Coatue та Energy Impact Partners. Компанію заснували у 2023 році, а в жовтні 2025 на Series C вона коштувала 4 мільярди доларів. Тобто за десять місяців оцінка зросла більш ніж утричі. Загальний обсяг залучених інвестицій перевищив 2,5 мільярда доларів. Разом із раундом компанія запустила Base Core, домашню батарею на 39,2 кВт·год у базовій конфігурації і до 78,4 кВт·год у розширеній. Це більш ніж удвічі перевищує ємність Tesla Powerwall 3 на 13,5 кВт·год.

Ринок домашніх батарей довго рухався за логікою продажу заліза. Installer приходить, ставить обладнання, бере одноразовий платіж у 8 чи 10 тисяч доларів, і на цьому стосунки з клієнтом закінчуються. Виробник заробив один раз і більше не бачить цього клієнта, поки батарея не зламається за десять років. Base Power зробила інакше. У Хʼюстоні встановлення коштує 695 доларів, потім клієнт платить 19 доларів на місяць за саму батарею і 13,1 цента за кіловат-годину електроенергії. По суті це не продаж заліза, а підписка на потужність. Компанія залишається власником активу, підключає тисячі домашніх батарей у віртуальну електростанцію і заробляє на використанні мережі роками, а не один раз під час встановлення. Це та ж логіка, за якою колись Rolls-Royce перейшов від продажу авіадвигунів до моделі оплати за льотну годину, тільки застосована до енергетики приватного будинку.

Для фаундера в hardware цей кейс показує наскільки модель монетизації важливіша за характеристики продукту. Ємність батареї Base Core вражає, але без зміни моделі оплати компанія залишалась би ще одним нішевим виробником заліза серед десятків конкурентів. Перехід від разового чеку до підписки перетворив продукт на інфраструктуру, а виручку зробив передбачуваною й повторюваною. Саме передбачуваність грошового потоку, а не ємність акумулятора, дозволила залучити мільярд доларів у Series D під мультиплікатор, який виробник обладнання ніколи б не отримав. Для інвестора урок інший. Оцінюючи hardware-стартап варто дивитись не на специфікації продукту, а на те хто після продажу утримує право власності на актив і хто саме отримує грошовий потік роками вперед: одноразовий дистриб'ютор заліза чи оператор інфраструктури з довгостроковим контрактом на клієнта.

Практична дія для фаундера, який зараз будує hardware-продукт: порахуй чи можеш ти перетворити частину виручки з одноразового продажу в місячну підписку на сервіс або споживання, навіть якщо на старті це сповільнить рух готівки. Практична дія для інвестора: перевіряй у моделі юніт-економіки не тільки CAC і маржу на одиниці, а й хто саме власник активу через три роки після продажу.

Скільки з ваших портфельних hardware-компаній досі продають залізо одноразовим чеком замість того щоб побудувати навколо нього регулярний грошовий потік?

#virgroup #інвестиції #стартапи #венчур #підприємництво #фаундер #інвестор #startups #venture #VC #cleantech #energystorage #BasePower

Вторинний ринок венчурного капіталу цього року переріс сам себе.

Обсяг угод на вторинному ринку венчура сягнув приблизно 152 мільярдів доларів за рік, за оцінками Jefferies і Evercore. Аналітики William Blair і Preqin у своїх звітах за 2026 рік прогнозують до 250 мільярдів у поточному циклі і до 400 мільярдів до 2030 року. Частка угод, які ініціює сам фонд, а не окремий інвестор, що виходить достроково, зросла до 52% від усього обсягу. У 2020 році цей показник був 30%.

П'ять років тому продаж частки у фонді до завершення його життєвого циклу вважався сигналом проблем. Зараз це стандартна операційна дія керуючого фонду. Кількість continuation funds у Північній Америці зросла з семи у 2018 році до 68 у 2025, і разом вони зібрали 46,3 мільярда доларів. У Європі та ж траєкторія: з п'яти фондів до сорока за той самий період, 26,6 мільярда доларів капіталу. Причина проста: IPO-вікно закрите для більшості компаній довше, ніж LP готові чекати виходу з інвестиції. Ціна за частку в таких угодах тримається біля 78 центів на долар номіналу, тобто дисконт є, але не катастрофічний.

Окремий сюжет цього літа: попит на частки Anthropic на вторинному ринку став таким високим, що компанія у травні офіційно попередила інвесторів проти кількох платформ, які пропонували доступ до її акцій без дозволу. Це показує зворотний бік буму: коли актив популярний, а прямого входу нема, з'являються посередники сумнівної легітимності.

Для фаундера це означає одне: рання команда і співробітники з опціонами більше не прив'язані до дати IPO, щоб отримати ліквідність. Частину пакета можна продати на вторинному ринку ще до екзиту компанії, і все більше стартапів це офіційно дозволяють, а не замовчують. Для інвестора в ранній стадії висновок інший: вихід із венчурної позиції через continuation fund чи GP-led угоду це вже не ознака слабкого фонду, а інструмент управління портфелем. Перевіряти варто не сам факт вторинної угоди, а хто саме купує частку і за яким дисконтом. Для аналітика ринку головний сигнал не в обсязі 152 мільярдів, а в тому, що частка GP-led угод обігнала класичні LP-продажі. Це означає, що ліквідність у венчурі зараз створюють самі керуючі фондами, а не зовнішній ринок покупців.

Ризикові активи в портфелі, включно з венчуром і криптою, завжди мали слабке місце: вихід з позиції складно спрогнозувати наперед. Вторинний ринок цю проблему не вирішує повністю, але робить її менш гострою. Питання, яке варто собі поставити: якщо у вашому портфелі є частка в фонді чи синдикаті, чи знаєте ви, за яким сценарієм і за яким дисконтом ви зможете вийти з неї раніше строку, а не лише в день, коли фонд сам вирішить закритися.

#венчур #інвестиції #стартапи #фаундер #інвестор #аналітика #ринок #фінанси #venture #VC #startups #investing #fintech #virgroup

Вторинний ринок венчурного капіталу цього року переріс сам себе.

Обсяг угод на вторинному ринку венчура сягнув приблизно 152 мільярдів доларів за рік, за оцінками Jefferies і Evercore. Аналітики William Blair і Preqin у своїх звітах за 2026 рік прогнозують до 250 мільярдів у поточному циклі і до 400 мільярдів до 2030 року. Частка угод, які ініціює сам фонд, а не окремий інвестор, що виходить достроково, зросла до 52% від усього обсягу. У 2020 році цей показник був 30%.

П'ять років тому продаж частки у фонді до завершення його життєвого циклу вважався сигналом проблем. Зараз це стандартна операційна дія керуючого фонду. Кількість continuation funds у Північній Америці зросла з семи у 2018 році до 68 у 2025, і разом вони зібрали 46,3 мільярда доларів. У Європі та ж траєкторія: з п'яти фондів до сорока за той самий період, 26,6 мільярда доларів капіталу. Причина проста: IPO-вікно закрите для більшості компаній довше, ніж LP готові чекати виходу з інвестиції. Ціна за частку в таких угодах тримається біля 78 центів на долар номіналу, тобто дисконт є, але не катастрофічний.

Окремий сюжет цього літа: попит на частки Anthropic на вторинному ринку став таким високим, що компанія у травні офіційно попередила інвесторів проти кількох платформ, які пропонували доступ до її акцій без дозволу. Це показує зворотний бік буму: коли актив популярний, а прямого входу нема, з'являються посередники сумнівної легітимності.

Для фаундера це означає одне: рання команда і співробітники з опціонами більше не прив'язані до дати IPO, щоб отримати ліквідність. Частину пакета можна продати на вторинному ринку ще до екзиту компанії, і все більше стартапів це офіційно дозволяють, а не замовчують. Для інвестора в ранній стадії висновок інший: вихід із венчурної позиції через continuation fund чи GP-led угоду це вже не ознака слабкого фонду, а інструмент управління портфелем. Перевіряти варто не сам факт вторинної угоди, а хто саме купує частку і за яким дисконтом. Для аналітика ринку головний сигнал не в обсязі 152 мільярдів, а в тому, що частка GP-led угод обігнала класичні LP-продажі. Це означає, що ліквідність у венчурі зараз створюють самі керуючі фондами, а не зовнішній ринок покупців.

Ризикові активи в портфелі, включно з венчуром і криптою, завжди мали слабке місце: вихід з позиції складно спрогнозувати наперед. Вторинний ринок цю проблему не вирішує повністю, але робить її менш гострою. Питання, яке варто собі поставити: якщо у вашому портфелі є частка в фонді чи синдикаті, чи знаєте ви, за яким сценарієм і за яким дисконтом ви зможете вийти з неї раніше строку, а не лише в день, коли фонд сам вирішить закритися.

#венчур #інвестиції #стартапи #фаундер #інвестор #аналітика #ринок #фінанси #venture #VC #startups #investing #fintech #virgroup

Вторинний ринок венчурного капіталу цього року переріс сам себе.

Обсяг угод на вторинному ринку венчура сягнув приблизно 152 мільярдів доларів за рік, за оцінками Jefferies і Evercore. Аналітики William Blair і Preqin у своїх звітах за 2026 рік прогнозують до 250 мільярдів у поточному циклі і до 400 мільярдів до 2030 року. Частка угод, які ініціює сам фонд, а не окремий інвестор, що виходить достроково, зросла до 52% від усього обсягу. У 2020 році цей показник був 30%.

П'ять років тому продаж частки у фонді до завершення його життєвого циклу вважався сигналом проблем. Зараз це стандартна операційна дія керуючого фонду. Кількість continuation funds у Північній Америці зросла з семи у 2018 році до 68 у 2025, і разом вони зібрали 46,3 мільярда доларів. У Європі та ж траєкторія: з п'яти фондів до сорока за той самий період, 26,6 мільярда доларів капіталу. Причина проста: IPO-вікно закрите для більшості компаній довше, ніж LP готові чекати виходу з інвестиції. Ціна за частку в таких угодах тримається біля 78 центів на долар номіналу, тобто дисконт є, але не катастрофічний.

Окремий сюжет цього літа: попит на частки Anthropic на вторинному ринку став таким високим, що компанія у травні офіційно попередила інвесторів проти кількох платформ, які пропонували доступ до її акцій без дозволу. Це показує зворотний бік буму: коли актив популярний, а прямого входу нема, з'являються посередники сумнівної легітимності.

Для фаундера це означає одне: рання команда і співробітники з опціонами більше не прив'язані до дати IPO, щоб отримати ліквідність. Частину пакета можна продати на вторинному ринку ще до екзиту компанії, і все більше стартапів це офіційно дозволяють, а не замовчують. Для інвестора в ранній стадії висновок інший: вихід із венчурної позиції через continuation fund чи GP-led угоду це вже не ознака слабкого фонду, а інструмент управління портфелем. Перевіряти варто не сам факт вторинної угоди, а хто саме купує частку і за яким дисконтом. Для аналітика ринку головний сигнал не в обсязі 152 мільярдів, а в тому, що частка GP-led угод обігнала класичні LP-продажі. Це означає, що ліквідність у венчурі зараз створюють самі керуючі фондами, а не зовнішній ринок покупців.

Ризикові активи в портфелі, включно з венчуром і криптою, завжди мали слабке місце: вихід з позиції складно спрогнозувати наперед. Вторинний ринок цю проблему не вирішує повністю, але робить її менш гострою. Питання, яке варто собі поставити: якщо у вашому портфелі є частка в фонді чи синдикаті, чи знаєте ви, за яким сценарієм і за яким дисконтом ви зможете вийти з неї раніше строку, а не лише в день, коли фонд сам вирішить закритися.

#венчур #інвестиції #стартапи #фаундер #інвестор #аналітика #ринок #фінанси #venture #VC #startups #investing #fintech #virgroup

Вторинний ринок венчурного капіталу цього року переріс сам себе.

Обсяг угод на вторинному ринку венчура сягнув приблизно 152 мільярдів доларів за рік, за оцінками Jefferies і Evercore. Аналітики William Blair і Preqin у своїх звітах за 2026 рік прогнозують до 250 мільярдів у поточному циклі і до 400 мільярдів до 2030 року. Частка угод, які ініціює сам фонд, а не окремий інвестор, що виходить достроково, зросла до 52% від усього обсягу. У 2020 році цей показник був 30%.

П'ять років тому продаж частки у фонді до завершення його життєвого циклу вважався сигналом проблем. Зараз це стандартна операційна дія керуючого фонду. Кількість continuation funds у Північній Америці зросла з семи у 2018 році до 68 у 2025, і разом вони зібрали 46,3 мільярда доларів. У Європі та ж траєкторія: з п'яти фондів до сорока за той самий період, 26,6 мільярда доларів капіталу. Причина проста: IPO-вікно закрите для більшості компаній довше, ніж LP готові чекати виходу з інвестиції. Ціна за частку в таких угодах тримається біля 78 центів на долар номіналу, тобто дисконт є, але не катастрофічний.

Окремий сюжет цього літа: попит на частки Anthropic на вторинному ринку став таким високим, що компанія у травні офіційно попередила інвесторів проти кількох платформ, які пропонували доступ до її акцій без дозволу. Це показує зворотний бік буму: коли актив популярний, а прямого входу нема, з'являються посередники сумнівної легітимності.

Для фаундера це означає одне: рання команда і співробітники з опціонами більше не прив'язані до дати IPO, щоб отримати ліквідність. Частину пакета можна продати на вторинному ринку ще до екзиту компанії, і все більше стартапів це офіційно дозволяють, а не замовчують. Для інвестора в ранній стадії висновок інший: вихід із венчурної позиції через continuation fund чи GP-led угоду це вже не ознака слабкого фонду, а інструмент управління портфелем. Перевіряти варто не сам факт вторинної угоди, а хто саме купує частку і за яким дисконтом. Для аналітика ринку головний сигнал не в обсязі 152 мільярдів, а в тому, що частка GP-led угод обігнала класичні LP-продажі. Це означає, що ліквідність у венчурі зараз створюють самі керуючі фондами, а не зовнішній ринок покупців.

Ризикові активи в портфелі, включно з венчуром і криптою, завжди мали слабке місце: вихід з позиції складно спрогнозувати наперед. Вторинний ринок цю проблему не вирішує повністю, але робить її менш гострою. Питання, яке варто собі поставити: якщо у вашому портфелі є частка в фонді чи синдикаті, чи знаєте ви, за яким сценарієм і за яким дисконтом ви зможете вийти з неї раніше строку, а не лише в день, коли фонд сам вирішить закритися.

#венчур #інвестиції #стартапи #фаундер #інвестор #аналітика #ринок #фінанси #venture #VC #startups #investing #fintech #virgroup

Ціна землі під дата-центри в США зросла майже вдесятеро за два роки.

У першому півріччі 2026 компанії витратили приблизно 6 мільярдів доларів на землю під майбутні дата-центри. Це на 79 відсотків більше, ніж рік тому. Частка витрат на землю у загальному бюджеті девелопменту дата-центрів зросла з 19 відсотків у 2025 році до 30 відсотків зараз. AWS, Microsoft, Google та Oracle разом займають понад 60 відсотків усіх світових придбань землі під дата-центри. Вони купують ділянки на роки наперед, ще до того як там з'явиться хоч один сервер, хоч один клієнт, хоч один контракт на потужність.

Земля сама по собі не дефіцитна. В США її вистачає на всіх. Дефіцитна конкретна комбінація: ділянка з підведеною потужністю, дозволами і транспортною доступністю. Саме за цю комбінацію зараз платять преміум у десять разів більший за звичайну промислову землю поруч. Non powered ділянка і powered ділянка за два кілометри одна від одної можуть відрізнятися ціною в рази, хоча ґрунт і клімат однакові.

Та сама логіка дефіциту працює зовсім на іншому ринку. Частки в OpenAI, Anthropic і SpaceX на вторинному ринку регулярно продаються з премією 20 до 40 відсотків до останнього раунду оцінки, хоча компанія за цей час не випустила жодного нового продукту і не показала нових метрик. Покупець платить не за зростання бізнесу, а за обмежену кількість алокацій, які взагалі можна купити. Третій приклад тієї самої механіки: розподіл найновіших чипів Nvidia між хмарними провайдерами. Черга на поставки B200 і наступного покоління розписана на квартали вперед, і компанії, які отримали виділену квоту раніше за конкурентів, конвертують цю чергу у перевагу для власних клієнтів задовго до того, як хтось із них порахував реальний ROI на чіп.

Три різні ринки, один патерн. Дефіцит переміщується не туди де мало грошей, а туди де мало фізично або юридично незамінних одиниць: потужність, алокація, квота. Софт, контент, більшість SaaS-фіч копіюються конкурентом за один два квартали, і тому їхня цінність розмивається швидше, ніж зростає попит. Актив, який не можна відтворити швидко, поводиться інакше: попит росте, а пропозиція не встигає, і різниця йде у ціну.

Для фаундера інфраструктурного або deep tech проєкту це сигнал шукати перевагу не в інтерфейсі чи фічі, яку скопіюють за квартал, а в активі, який фізично або юридично важко відтворити: контракт на потужність, ліцензія на дані, ексклюзивний доступ до каналу постачання. Для інвестора висновок інший і жорсткіший: премія за дефіцит виправдана тільки якщо актив справді унікальний, а не просто модний цього кварталу. Перш ніж платити 30 відсотків зверху за алокацію в гарячому раунді, порівняй її з трьома останніми угодами в тому самому секторі за останні шість місяців, а не з хайпом навколо бренду засновника. Практична дія на цей тиждень: якщо у портфелі є претендент на secondary покупку, попроси в продавця історію двох попередніх угод з тим самим інструментом і порівняй динаміку премії, а не абсолютну цифру.

Хто з вас цього року платив премію на secondary market за долю в компанії дорожче за останній прайсинг раунду, і чи виправдала себе ця премія за підсумками наступного раунду.

#virgroup #інвестиції #венчур #ринок #аналітика #фінанси #startups #investing #venture #VC #privateequity #datacenters

Ціна землі під дата-центри в США зросла майже вдесятеро за два роки.

У першому півріччі 2026 компанії витратили приблизно 6 мільярдів доларів на землю під майбутні дата-центри. Це на 79 відсотків більше, ніж рік тому. Частка витрат на землю у загальному бюджеті девелопменту дата-центрів зросла з 19 відсотків у 2025 році до 30 відсотків зараз. AWS, Microsoft, Google та Oracle разом займають понад 60 відсотків усіх світових придбань землі під дата-центри. Вони купують ділянки на роки наперед, ще до того як там з'явиться хоч один сервер, хоч один клієнт, хоч один контракт на потужність.

Земля сама по собі не дефіцитна. В США її вистачає на всіх. Дефіцитна конкретна комбінація: ділянка з підведеною потужністю, дозволами і транспортною доступністю. Саме за цю комбінацію зараз платять преміум у десять разів більший за звичайну промислову землю поруч. Non powered ділянка і powered ділянка за два кілометри одна від одної можуть відрізнятися ціною в рази, хоча ґрунт і клімат однакові.

Та сама логіка дефіциту працює зовсім на іншому ринку. Частки в OpenAI, Anthropic і SpaceX на вторинному ринку регулярно продаються з премією 20 до 40 відсотків до останнього раунду оцінки, хоча компанія за цей час не випустила жодного нового продукту і не показала нових метрик. Покупець платить не за зростання бізнесу, а за обмежену кількість алокацій, які взагалі можна купити. Третій приклад тієї самої механіки: розподіл найновіших чипів Nvidia між хмарними провайдерами. Черга на поставки B200 і наступного покоління розписана на квартали вперед, і компанії, які отримали виділену квоту раніше за конкурентів, конвертують цю чергу у перевагу для власних клієнтів задовго до того, як хтось із них порахував реальний ROI на чіп.

Три різні ринки, один патерн. Дефіцит переміщується не туди де мало грошей, а туди де мало фізично або юридично незамінних одиниць: потужність, алокація, квота. Софт, контент, більшість SaaS-фіч копіюються конкурентом за один два квартали, і тому їхня цінність розмивається швидше, ніж зростає попит. Актив, який не можна відтворити швидко, поводиться інакше: попит росте, а пропозиція не встигає, і різниця йде у ціну.

Для фаундера інфраструктурного або deep tech проєкту це сигнал шукати перевагу не в інтерфейсі чи фічі, яку скопіюють за квартал, а в активі, який фізично або юридично важко відтворити: контракт на потужність, ліцензія на дані, ексклюзивний доступ до каналу постачання. Для інвестора висновок інший і жорсткіший: премія за дефіцит виправдана тільки якщо актив справді унікальний, а не просто модний цього кварталу. Перш ніж платити 30 відсотків зверху за алокацію в гарячому раунді, порівняй її з трьома останніми угодами в тому самому секторі за останні шість місяців, а не з хайпом навколо бренду засновника. Практична дія на цей тиждень: якщо у портфелі є претендент на secondary покупку, попроси в продавця історію двох попередніх угод з тим самим інструментом і порівняй динаміку премії, а не абсолютну цифру.

Хто з вас цього року платив премію на secondary market за долю в компанії дорожче за останній прайсинг раунду, і чи виправдала себе ця премія за підсумками наступного раунду.

#virgroup #інвестиції #венчур #ринок #аналітика #фінанси #startups #investing #venture #VC #privateequity #datacenters

Ціна землі під дата-центри в США зросла майже вдесятеро за два роки.

У першому півріччі 2026 компанії витратили приблизно 6 мільярдів доларів на землю під майбутні дата-центри. Це на 79 відсотків більше, ніж рік тому. Частка витрат на землю у загальному бюджеті девелопменту дата-центрів зросла з 19 відсотків у 2025 році до 30 відсотків зараз. AWS, Microsoft, Google та Oracle разом займають понад 60 відсотків усіх світових придбань землі під дата-центри. Вони купують ділянки на роки наперед, ще до того як там з'явиться хоч один сервер, хоч один клієнт, хоч один контракт на потужність.

Земля сама по собі не дефіцитна. В США її вистачає на всіх. Дефіцитна конкретна комбінація: ділянка з підведеною потужністю, дозволами і транспортною доступністю. Саме за цю комбінацію зараз платять преміум у десять разів більший за звичайну промислову землю поруч. Non powered ділянка і powered ділянка за два кілометри одна від одної можуть відрізнятися ціною в рази, хоча ґрунт і клімат однакові.

Та сама логіка дефіциту працює зовсім на іншому ринку. Частки в OpenAI, Anthropic і SpaceX на вторинному ринку регулярно продаються з премією 20 до 40 відсотків до останнього раунду оцінки, хоча компанія за цей час не випустила жодного нового продукту і не показала нових метрик. Покупець платить не за зростання бізнесу, а за обмежену кількість алокацій, які взагалі можна купити. Третій приклад тієї самої механіки: розподіл найновіших чипів Nvidia між хмарними провайдерами. Черга на поставки B200 і наступного покоління розписана на квартали вперед, і компанії, які отримали виділену квоту раніше за конкурентів, конвертують цю чергу у перевагу для власних клієнтів задовго до того, як хтось із них порахував реальний ROI на чіп.

Три різні ринки, один патерн. Дефіцит переміщується не туди де мало грошей, а туди де мало фізично або юридично незамінних одиниць: потужність, алокація, квота. Софт, контент, більшість SaaS-фіч копіюються конкурентом за один два квартали, і тому їхня цінність розмивається швидше, ніж зростає попит. Актив, який не можна відтворити швидко, поводиться інакше: попит росте, а пропозиція не встигає, і різниця йде у ціну.

Для фаундера інфраструктурного або deep tech проєкту це сигнал шукати перевагу не в інтерфейсі чи фічі, яку скопіюють за квартал, а в активі, який фізично або юридично важко відтворити: контракт на потужність, ліцензія на дані, ексклюзивний доступ до каналу постачання. Для інвестора висновок інший і жорсткіший: премія за дефіцит виправдана тільки якщо актив справді унікальний, а не просто модний цього кварталу. Перш ніж платити 30 відсотків зверху за алокацію в гарячому раунді, порівняй її з трьома останніми угодами в тому самому секторі за останні шість місяців, а не з хайпом навколо бренду засновника. Практична дія на цей тиждень: якщо у портфелі є претендент на secondary покупку, попроси в продавця історію двох попередніх угод з тим самим інструментом і порівняй динаміку премії, а не абсолютну цифру.

Хто з вас цього року платив премію на secondary market за долю в компанії дорожче за останній прайсинг раунду, і чи виправдала себе ця премія за підсумками наступного раунду.

#virgroup #інвестиції #венчур #ринок #аналітика #фінанси #startups #investing #venture #VC #privateequity #datacenters

Ціна землі під дата-центри в США зросла майже вдесятеро за два роки.

У першому півріччі 2026 компанії витратили приблизно 6 мільярдів доларів на землю під майбутні дата-центри. Це на 79 відсотків більше, ніж рік тому. Частка витрат на землю у загальному бюджеті девелопменту дата-центрів зросла з 19 відсотків у 2025 році до 30 відсотків зараз. AWS, Microsoft, Google та Oracle разом займають понад 60 відсотків усіх світових придбань землі під дата-центри. Вони купують ділянки на роки наперед, ще до того як там з'явиться хоч один сервер, хоч один клієнт, хоч один контракт на потужність.

Земля сама по собі не дефіцитна. В США її вистачає на всіх. Дефіцитна конкретна комбінація: ділянка з підведеною потужністю, дозволами і транспортною доступністю. Саме за цю комбінацію зараз платять преміум у десять разів більший за звичайну промислову землю поруч. Non powered ділянка і powered ділянка за два кілометри одна від одної можуть відрізнятися ціною в рази, хоча ґрунт і клімат однакові.

Та сама логіка дефіциту працює зовсім на іншому ринку. Частки в OpenAI, Anthropic і SpaceX на вторинному ринку регулярно продаються з премією 20 до 40 відсотків до останнього раунду оцінки, хоча компанія за цей час не випустила жодного нового продукту і не показала нових метрик. Покупець платить не за зростання бізнесу, а за обмежену кількість алокацій, які взагалі можна купити. Третій приклад тієї самої механіки: розподіл найновіших чипів Nvidia між хмарними провайдерами. Черга на поставки B200 і наступного покоління розписана на квартали вперед, і компанії, які отримали виділену квоту раніше за конкурентів, конвертують цю чергу у перевагу для власних клієнтів задовго до того, як хтось із них порахував реальний ROI на чіп.

Три різні ринки, один патерн. Дефіцит переміщується не туди де мало грошей, а туди де мало фізично або юридично незамінних одиниць: потужність, алокація, квота. Софт, контент, більшість SaaS-фіч копіюються конкурентом за один два квартали, і тому їхня цінність розмивається швидше, ніж зростає попит. Актив, який не можна відтворити швидко, поводиться інакше: попит росте, а пропозиція не встигає, і різниця йде у ціну.

Для фаундера інфраструктурного або deep tech проєкту це сигнал шукати перевагу не в інтерфейсі чи фічі, яку скопіюють за квартал, а в активі, який фізично або юридично важко відтворити: контракт на потужність, ліцензія на дані, ексклюзивний доступ до каналу постачання. Для інвестора висновок інший і жорсткіший: премія за дефіцит виправдана тільки якщо актив справді унікальний, а не просто модний цього кварталу. Перш ніж платити 30 відсотків зверху за алокацію в гарячому раунді, порівняй її з трьома останніми угодами в тому самому секторі за останні шість місяців, а не з хайпом навколо бренду засновника. Практична дія на цей тиждень: якщо у портфелі є претендент на secondary покупку, попроси в продавця історію двох попередніх угод з тим самим інструментом і порівняй динаміку премії, а не абсолютну цифру.

Хто з вас цього року платив премію на secondary market за долю в компанії дорожче за останній прайсинг раунду, і чи виправдала себе ця премія за підсумками наступного раунду.

#virgroup #інвестиції #венчур #ринок #аналітика #фінанси #startups #investing #venture #VC #privateequity #datacenters

Term sheet з дедлайном 48 годин лежить на столі фаундера, а адвокат ще не встиг його прочитати.

Це називається exploding term sheet. Інвестор ставить жорсткий дедлайн на підпис, і фаундер має вирішити майже наосліп. Mountside Ventures першою в Європі проаналізувала 203 term sheets від фондів, CVC, family office та ангельських груп. Результат: 35% інвесторів вимагають чотиритижневого ексклюзиву на переговори з іншими фондами, і водночас 26% взагалі не ставлять такої вимоги. Розкид величезний, і саме в ньому ховається тиск.

Дилема виглядає просто, поки в неї не влізеш. З боку фаундера: 48 годин на аналіз опціонного пулу, ексклюзивності, преференцій ліквідації. Забагато для одного вечора. Дослідження Mountside показує, що 57% фондів просять опціонний пул 5-10% від капіталу, але частина вимагає 10-15%, а різниця в п'ять відсоткових пунктів на ранній стадії це різниця в мільйони доларів для фаундера на екзиті.

З боку інвестора логіка інша. Дедлайн це не примха, а спосіб зупинити фаундера, який ходить по ринку з одним і тим самим деком і збирає паралельні пропозиції, щоб потім зіштовхнути фонди лобами. Для інвестора, який вже виділив партнерський час на due diligence, відкритий шопінг term sheet виглядає як зрив угоди, яку він вважав закритою усно.

Третя сторона цієї історії, юрист чи фандрейзинг-адвайзер, бачить ризики, які не видно ні фаундеру, ні інвестору в моменті тиску. Дослідження зафіксувало, що 31% інвесторів хоча б раз використовували персональні гарантії засновника як умову угоди. Це пункт, який за 48 годин легко пропустити, а розгрібати його доведеться роками, якщо раунд піде не так. Ще 67 із 203 інвесторів включають ESG-застереження, і воно теж потребує читання, а не побіжного погляду.

Різниця між тими 35% і 26% не випадкова. Фонди, що ставлять жорсткий ексклюзив, зазвичай лідирують раунд і беруть на себе основний чек, тому хочуть захистити свій час і капітал від конкурентів. Фонди без такої вимоги частіше йдуть як со-інвестори чи ангельські синдикати і розуміють, що фаундер все одно паралельно закриває інших учасників раунду. Для аналітика це сигнал: тип вимог у term sheet видає роль інвестора в раунді ще до того, як фаундер про це запитає прямо.

Практичний висновок з цього не в тому, щоб відмовлятися від дедлайнів взагалі. Досвідчені фаундери домовляються на паузу в 72 години замість 48 і одразу передають term sheet юристу паралельно з переговорами, а не після підпису. Це знімає частину тиску, не руйнуючи довіру інвестора.

Але ідеального рецепта немає, і кожен обирає свій ризик.

Що б ви обрали на місці фаундера з таким дедлайном: підписати швидко і зберегти теплого інвестора, чи взяти паузу і ризикнути, що він піде до когось іншого? Розкажіть, чи стикались ви з такою ситуацією особисто.

#virgroup #інвестиції #стартапи #венчур #фандрайзинг #інвестор #фаундер #startups #investing #founders #venture #VC #TermSheet #MountsideVentures

Term sheet з дедлайном 48 годин лежить на столі фаундера, а адвокат ще не встиг його прочитати.

Це називається exploding term sheet. Інвестор ставить жорсткий дедлайн на підпис, і фаундер має вирішити майже наосліп. Mountside Ventures першою в Європі проаналізувала 203 term sheets від фондів, CVC, family office та ангельських груп. Результат: 35% інвесторів вимагають чотиритижневого ексклюзиву на переговори з іншими фондами, і водночас 26% взагалі не ставлять такої вимоги. Розкид величезний, і саме в ньому ховається тиск.

Дилема виглядає просто, поки в неї не влізеш. З боку фаундера: 48 годин на аналіз опціонного пулу, ексклюзивності, преференцій ліквідації. Забагато для одного вечора. Дослідження Mountside показує, що 57% фондів просять опціонний пул 5-10% від капіталу, але частина вимагає 10-15%, а різниця в п'ять відсоткових пунктів на ранній стадії це різниця в мільйони доларів для фаундера на екзиті.

З боку інвестора логіка інша. Дедлайн це не примха, а спосіб зупинити фаундера, який ходить по ринку з одним і тим самим деком і збирає паралельні пропозиції, щоб потім зіштовхнути фонди лобами. Для інвестора, який вже виділив партнерський час на due diligence, відкритий шопінг term sheet виглядає як зрив угоди, яку він вважав закритою усно.

Третя сторона цієї історії, юрист чи фандрейзинг-адвайзер, бачить ризики, які не видно ні фаундеру, ні інвестору в моменті тиску. Дослідження зафіксувало, що 31% інвесторів хоча б раз використовували персональні гарантії засновника як умову угоди. Це пункт, який за 48 годин легко пропустити, а розгрібати його доведеться роками, якщо раунд піде не так. Ще 67 із 203 інвесторів включають ESG-застереження, і воно теж потребує читання, а не побіжного погляду.

Різниця між тими 35% і 26% не випадкова. Фонди, що ставлять жорсткий ексклюзив, зазвичай лідирують раунд і беруть на себе основний чек, тому хочуть захистити свій час і капітал від конкурентів. Фонди без такої вимоги частіше йдуть як со-інвестори чи ангельські синдикати і розуміють, що фаундер все одно паралельно закриває інших учасників раунду. Для аналітика це сигнал: тип вимог у term sheet видає роль інвестора в раунді ще до того, як фаундер про це запитає прямо.

Практичний висновок з цього не в тому, щоб відмовлятися від дедлайнів взагалі. Досвідчені фаундери домовляються на паузу в 72 години замість 48 і одразу передають term sheet юристу паралельно з переговорами, а не після підпису. Це знімає частину тиску, не руйнуючи довіру інвестора.

Але ідеального рецепта немає, і кожен обирає свій ризик.

Що б ви обрали на місці фаундера з таким дедлайном: підписати швидко і зберегти теплого інвестора, чи взяти паузу і ризикнути, що він піде до когось іншого? Розкажіть, чи стикались ви з такою ситуацією особисто.

#virgroup #інвестиції #стартапи #венчур #фандрайзинг #інвестор #фаундер #startups #investing #founders #venture #VC #TermSheet #MountsideVentures

Term sheet з дедлайном 48 годин лежить на столі фаундера, а адвокат ще не встиг його прочитати.

Це називається exploding term sheet. Інвестор ставить жорсткий дедлайн на підпис, і фаундер має вирішити майже наосліп. Mountside Ventures першою в Європі проаналізувала 203 term sheets від фондів, CVC, family office та ангельських груп. Результат: 35% інвесторів вимагають чотиритижневого ексклюзиву на переговори з іншими фондами, і водночас 26% взагалі не ставлять такої вимоги. Розкид величезний, і саме в ньому ховається тиск.

Дилема виглядає просто, поки в неї не влізеш. З боку фаундера: 48 годин на аналіз опціонного пулу, ексклюзивності, преференцій ліквідації. Забагато для одного вечора. Дослідження Mountside показує, що 57% фондів просять опціонний пул 5-10% від капіталу, але частина вимагає 10-15%, а різниця в п'ять відсоткових пунктів на ранній стадії це різниця в мільйони доларів для фаундера на екзиті.

З боку інвестора логіка інша. Дедлайн це не примха, а спосіб зупинити фаундера, який ходить по ринку з одним і тим самим деком і збирає паралельні пропозиції, щоб потім зіштовхнути фонди лобами. Для інвестора, який вже виділив партнерський час на due diligence, відкритий шопінг term sheet виглядає як зрив угоди, яку він вважав закритою усно.

Третя сторона цієї історії, юрист чи фандрейзинг-адвайзер, бачить ризики, які не видно ні фаундеру, ні інвестору в моменті тиску. Дослідження зафіксувало, що 31% інвесторів хоча б раз використовували персональні гарантії засновника як умову угоди. Це пункт, який за 48 годин легко пропустити, а розгрібати його доведеться роками, якщо раунд піде не так. Ще 67 із 203 інвесторів включають ESG-застереження, і воно теж потребує читання, а не побіжного погляду.

Різниця між тими 35% і 26% не випадкова. Фонди, що ставлять жорсткий ексклюзив, зазвичай лідирують раунд і беруть на себе основний чек, тому хочуть захистити свій час і капітал від конкурентів. Фонди без такої вимоги частіше йдуть як со-інвестори чи ангельські синдикати і розуміють, що фаундер все одно паралельно закриває інших учасників раунду. Для аналітика це сигнал: тип вимог у term sheet видає роль інвестора в раунді ще до того, як фаундер про це запитає прямо.

Практичний висновок з цього не в тому, щоб відмовлятися від дедлайнів взагалі. Досвідчені фаундери домовляються на паузу в 72 години замість 48 і одразу передають term sheet юристу паралельно з переговорами, а не після підпису. Це знімає частину тиску, не руйнуючи довіру інвестора.

Але ідеального рецепта немає, і кожен обирає свій ризик.

Що б ви обрали на місці фаундера з таким дедлайном: підписати швидко і зберегти теплого інвестора, чи взяти паузу і ризикнути, що він піде до когось іншого? Розкажіть, чи стикались ви з такою ситуацією особисто.

#virgroup #інвестиції #стартапи #венчур #фандрайзинг #інвестор #фаундер #startups #investing #founders #venture #VC #TermSheet #MountsideVentures

Term sheet з дедлайном 48 годин лежить на столі фаундера, а адвокат ще не встиг його прочитати.

Це називається exploding term sheet. Інвестор ставить жорсткий дедлайн на підпис, і фаундер має вирішити майже наосліп. Mountside Ventures першою в Європі проаналізувала 203 term sheets від фондів, CVC, family office та ангельських груп. Результат: 35% інвесторів вимагають чотиритижневого ексклюзиву на переговори з іншими фондами, і водночас 26% взагалі не ставлять такої вимоги. Розкид величезний, і саме в ньому ховається тиск.

Дилема виглядає просто, поки в неї не влізеш. З боку фаундера: 48 годин на аналіз опціонного пулу, ексклюзивності, преференцій ліквідації. Забагато для одного вечора. Дослідження Mountside показує, що 57% фондів просять опціонний пул 5-10% від капіталу, але частина вимагає 10-15%, а різниця в п'ять відсоткових пунктів на ранній стадії це різниця в мільйони доларів для фаундера на екзиті.

З боку інвестора логіка інша. Дедлайн це не примха, а спосіб зупинити фаундера, який ходить по ринку з одним і тим самим деком і збирає паралельні пропозиції, щоб потім зіштовхнути фонди лобами. Для інвестора, який вже виділив партнерський час на due diligence, відкритий шопінг term sheet виглядає як зрив угоди, яку він вважав закритою усно.

Третя сторона цієї історії, юрист чи фандрейзинг-адвайзер, бачить ризики, які не видно ні фаундеру, ні інвестору в моменті тиску. Дослідження зафіксувало, що 31% інвесторів хоча б раз використовували персональні гарантії засновника як умову угоди. Це пункт, який за 48 годин легко пропустити, а розгрібати його доведеться роками, якщо раунд піде не так. Ще 67 із 203 інвесторів включають ESG-застереження, і воно теж потребує читання, а не побіжного погляду.

Різниця між тими 35% і 26% не випадкова. Фонди, що ставлять жорсткий ексклюзив, зазвичай лідирують раунд і беруть на себе основний чек, тому хочуть захистити свій час і капітал від конкурентів. Фонди без такої вимоги частіше йдуть як со-інвестори чи ангельські синдикати і розуміють, що фаундер все одно паралельно закриває інших учасників раунду. Для аналітика це сигнал: тип вимог у term sheet видає роль інвестора в раунді ще до того, як фаундер про це запитає прямо.

Практичний висновок з цього не в тому, щоб відмовлятися від дедлайнів взагалі. Досвідчені фаундери домовляються на паузу в 72 години замість 48 і одразу передають term sheet юристу паралельно з переговорами, а не після підпису. Це знімає частину тиску, не руйнуючи довіру інвестора.

Але ідеального рецепта немає, і кожен обирає свій ризик.

Що б ви обрали на місці фаундера з таким дедлайном: підписати швидко і зберегти теплого інвестора, чи взяти паузу і ризикнути, що він піде до когось іншого? Розкажіть, чи стикались ви з такою ситуацією особисто.

#virgroup #інвестиції #стартапи #венчур #фандрайзинг #інвестор #фаундер #startups #investing #founders #venture #VC #TermSheet #MountsideVentures

🔥 Ventura W Villanova Rd / Loma Dr **Car Fire** 7:24 PM #CHP #VenturaCounty #VC

🔥 Ventura W Villanova Rd / Loma Dr **Car Fire** 7:24 PM #CHP #VenturaCounty #VC

🔥 Ventura W Villanova Rd / Loma Dr **Car Fire** 7:24 PM #CHP #VenturaCounty #VC

🔥 Ventura W Villanova Rd / Loma Dr **Car Fire** 7:24 PM #CHP #VenturaCounty #VC