#шииты — Public Fediverse posts

Про Иран и гражданскую войну в исламском мире.
Не предсказание, но анализ ситуации.

Самого аятоллу, министра обороны и главкомов армии и ксир ликвидировали первым же ударом. Разгромлены главные узлы ПВО, склады и базы армии и ксир. Уничтожены штабы и командные центры.
Что означает применение и спецоружия и разведданных.
Что тогда говорить о простых генералах, а тем более о младших офицерах? Смертников среди них не более 5%.
Именно понимание ситуации вынудит большинство офицеров покинуть позиции и скрыться. Часть из них примкнёт к народным восстаниям, чтобы добыть индульгенции. Часть побежит на север. Остальные покинут города в сторону провинции. Это расколет страну на восставшие города и религиозную провинцию, что создаст основу будущей гражданской войны в шиитском мире, да и в исламе в целом.

#Иран #Iran #БлижнийВосток #MiddleEast #шииты #Shia #исламскиймир #IslamicWorld #гражданскаявойна #CivilWar #КСИР #IRGC #геополитика #Geopolitics #военныйанализ #MilitaryAnalysis #режимаятолл #AyatollahRegime #революция #Revolution #безопасность #Security #региональнаяполитика #RegionalPolitics #кризис #Crisis #война #War

Такий сценарій виглядає логічним з точки зору військово-політичної динаміки, але він має кілька критичних умов.

По-перше, ліквідація верхівки влади — навіть якщо йдеться про аятоллу, керівництво армії та КСІР — сама по собі не гарантує миттєвого розпаду системи. Іранська держава десятиліттями будувала паралельні контури управління: регулярна армія, КСІР, спецслужби, релігійні структури та мережі губернаторів-клериків. Це створює запас стійкості. Однак одночасне знищення командних центрів і ППО дійсно означало б дуже глибоке проникнення розвідки і підготовку операції високого рівня.

По-друге, питання лояльності офіцерського корпусу. У системах типу іранської ідеологічна відданість концентрується у вузькому ядрі, тоді як значна частина офіцерів діє прагматично — орієнтуючись на виживання, кар’єру і баланс сил. У випадку різкого обвалу вертикалі управління можливі три типові реакції:

пасивна демобілізація (офіцери просто зникають із позицій);

перехід на сторону локальної влади або протестів;

формування регіональних сил самооборони під контролем місцевих еліт.

По-третє, географія Ірану. Країна має дуже різнорідну структуру регіонів: великі мегаполіси (Тегеран, Ісфахан, Шираз), периферійні етнічні райони (курдські, белуджські, азербайджанські території) та консервативні релігійні центри. Якщо центральна влада слабшає, міста і провінція починають рухатися різними політичними траєкторіями.

Тому більш імовірна не миттєва громадянська війна, а етап фрагментації влади:

1. параліч центрального командування;

2. локальні повстання в містах;

3. боротьба різних фракцій КСІР та духовенства;

4. поступове формування декількох центрів сили.

Якщо цей процес зайде далеко, конфлікт справді може вийти за межі Ірану і перетворитися на ширший шиїтський внутрішній конфлікт, оскільки іранська мережа союзників (Ірак, Ліван, Сирія, Ємен) тісно інтегрована в одну ідеологічну систему.

Коротко:
ліквідація керівництва — це не фінал режиму, а тригер довгого періоду хаотичної перебудови, який може завершитися або новим військово-релігійним режимом, або масштабною регіональною дестабілізацією.

Про Иран и гражданскую войну в исламском мире.
Не предсказание, но анализ ситуации.

Самого аятоллу, министра обороны и главкомов армии и ксир ликвидировали первым же ударом. Разгромлены главные узлы ПВО, склады и базы армии и ксир. Уничтожены штабы и командные центры.
Что означает применение и спецоружия и разведданных.
Что тогда говорить о простых генералах, а тем более о младших офицерах? Смертников среди них не более 5%.
Именно понимание ситуации вынудит большинство офицеров покинуть позиции и скрыться. Часть из них примкнёт к народным восстаниям, чтобы добыть индульгенции. Часть побежит на север. Остальные покинут города в сторону провинции. Это расколет страну на восставшие города и религиозную провинцию, что создаст основу будущей гражданской войны в шиитском мире, да и в исламе в целом.

#Иран #Iran #БлижнийВосток #MiddleEast #шииты #Shia #исламскиймир #IslamicWorld #гражданскаявойна #CivilWar #КСИР #IRGC #геополитика #Geopolitics #военныйанализ #MilitaryAnalysis #режимаятолл #AyatollahRegime #революция #Revolution #безопасность #Security #региональнаяполитика #RegionalPolitics #кризис #Crisis #война #War

Такий сценарій виглядає логічним з точки зору військово-політичної динаміки, але він має кілька критичних умов.

По-перше, ліквідація верхівки влади — навіть якщо йдеться про аятоллу, керівництво армії та КСІР — сама по собі не гарантує миттєвого розпаду системи. Іранська держава десятиліттями будувала паралельні контури управління: регулярна армія, КСІР, спецслужби, релігійні структури та мережі губернаторів-клериків. Це створює запас стійкості. Однак одночасне знищення командних центрів і ППО дійсно означало б дуже глибоке проникнення розвідки і підготовку операції високого рівня.

По-друге, питання лояльності офіцерського корпусу. У системах типу іранської ідеологічна відданість концентрується у вузькому ядрі, тоді як значна частина офіцерів діє прагматично — орієнтуючись на виживання, кар’єру і баланс сил. У випадку різкого обвалу вертикалі управління можливі три типові реакції:

пасивна демобілізація (офіцери просто зникають із позицій);

перехід на сторону локальної влади або протестів;

формування регіональних сил самооборони під контролем місцевих еліт.

По-третє, географія Ірану. Країна має дуже різнорідну структуру регіонів: великі мегаполіси (Тегеран, Ісфахан, Шираз), периферійні етнічні райони (курдські, белуджські, азербайджанські території) та консервативні релігійні центри. Якщо центральна влада слабшає, міста і провінція починають рухатися різними політичними траєкторіями.

Тому більш імовірна не миттєва громадянська війна, а етап фрагментації влади:

1. параліч центрального командування;

2. локальні повстання в містах;

3. боротьба різних фракцій КСІР та духовенства;

4. поступове формування декількох центрів сили.

Якщо цей процес зайде далеко, конфлікт справді може вийти за межі Ірану і перетворитися на ширший шиїтський внутрішній конфлікт, оскільки іранська мережа союзників (Ірак, Ліван, Сирія, Ємен) тісно інтегрована в одну ідеологічну систему.

Коротко:
ліквідація керівництва — це не фінал режиму, а тригер довгого періоду хаотичної перебудови, який може завершитися або новим військово-релігійним режимом, або масштабною регіональною дестабілізацією.

Про Иран и гражданскую войну в исламском мире.
Не предсказание, но анализ ситуации.

Самого аятоллу, министра обороны и главкомов армии и ксир ликвидировали первым же ударом. Разгромлены главные узлы ПВО, склады и базы армии и ксир. Уничтожены штабы и командные центры.
Что означает применение и спецоружия и разведданных.
Что тогда говорить о простых генералах, а тем более о младших офицерах? Смертников среди них не более 5%.
Именно понимание ситуации вынудит большинство офицеров покинуть позиции и скрыться. Часть из них примкнёт к народным восстаниям, чтобы добыть индульгенции. Часть побежит на север. Остальные покинут города в сторону провинции. Это расколет страну на восставшие города и религиозную провинцию, что создаст основу будущей гражданской войны в шиитском мире, да и в исламе в целом.

#Иран #Iran #БлижнийВосток #MiddleEast #шииты #Shia #исламскиймир #IslamicWorld #гражданскаявойна #CivilWar #КСИР #IRGC #геополитика #Geopolitics #военныйанализ #MilitaryAnalysis #режимаятолл #AyatollahRegime #революция #Revolution #безопасность #Security #региональнаяполитика #RegionalPolitics #кризис #Crisis #война #War

Такий сценарій виглядає логічним з точки зору військово-політичної динаміки, але він має кілька критичних умов.

По-перше, ліквідація верхівки влади — навіть якщо йдеться про аятоллу, керівництво армії та КСІР — сама по собі не гарантує миттєвого розпаду системи. Іранська держава десятиліттями будувала паралельні контури управління: регулярна армія, КСІР, спецслужби, релігійні структури та мережі губернаторів-клериків. Це створює запас стійкості. Однак одночасне знищення командних центрів і ППО дійсно означало б дуже глибоке проникнення розвідки і підготовку операції високого рівня.

По-друге, питання лояльності офіцерського корпусу. У системах типу іранської ідеологічна відданість концентрується у вузькому ядрі, тоді як значна частина офіцерів діє прагматично — орієнтуючись на виживання, кар’єру і баланс сил. У випадку різкого обвалу вертикалі управління можливі три типові реакції:

пасивна демобілізація (офіцери просто зникають із позицій);

перехід на сторону локальної влади або протестів;

формування регіональних сил самооборони під контролем місцевих еліт.

По-третє, географія Ірану. Країна має дуже різнорідну структуру регіонів: великі мегаполіси (Тегеран, Ісфахан, Шираз), периферійні етнічні райони (курдські, белуджські, азербайджанські території) та консервативні релігійні центри. Якщо центральна влада слабшає, міста і провінція починають рухатися різними політичними траєкторіями.

Тому більш імовірна не миттєва громадянська війна, а етап фрагментації влади:

1. параліч центрального командування;

2. локальні повстання в містах;

3. боротьба різних фракцій КСІР та духовенства;

4. поступове формування декількох центрів сили.

Якщо цей процес зайде далеко, конфлікт справді може вийти за межі Ірану і перетворитися на ширший шиїтський внутрішній конфлікт, оскільки іранська мережа союзників (Ірак, Ліван, Сирія, Ємен) тісно інтегрована в одну ідеологічну систему.

Коротко:
ліквідація керівництва — це не фінал режиму, а тригер довгого періоду хаотичної перебудови, який може завершитися або новим військово-релігійним режимом, або масштабною регіональною дестабілізацією.

Про Иран и гражданскую войну в исламском мире.
Не предсказание, но анализ ситуации.

Самого аятоллу, министра обороны и главкомов армии и ксир ликвидировали первым же ударом. Разгромлены главные узлы ПВО, склады и базы армии и ксир. Уничтожены штабы и командные центры.
Что означает применение и спецоружия и разведданных.
Что тогда говорить о простых генералах, а тем более о младших офицерах? Смертников среди них не более 5%.
Именно понимание ситуации вынудит большинство офицеров покинуть позиции и скрыться. Часть из них примкнёт к народным восстаниям, чтобы добыть индульгенции. Часть побежит на север. Остальные покинут города в сторону провинции. Это расколет страну на восставшие города и религиозную провинцию, что создаст основу будущей гражданской войны в шиитском мире, да и в исламе в целом.

#Иран #Iran #БлижнийВосток #MiddleEast #шииты #Shia #исламскиймир #IslamicWorld #гражданскаявойна #CivilWar #КСИР #IRGC #геополитика #Geopolitics #военныйанализ #MilitaryAnalysis #режимаятолл #AyatollahRegime #революция #Revolution #безопасность #Security #региональнаяполитика #RegionalPolitics #кризис #Crisis #война #War

Такий сценарій виглядає логічним з точки зору військово-політичної динаміки, але він має кілька критичних умов.

По-перше, ліквідація верхівки влади — навіть якщо йдеться про аятоллу, керівництво армії та КСІР — сама по собі не гарантує миттєвого розпаду системи. Іранська держава десятиліттями будувала паралельні контури управління: регулярна армія, КСІР, спецслужби, релігійні структури та мережі губернаторів-клериків. Це створює запас стійкості. Однак одночасне знищення командних центрів і ППО дійсно означало б дуже глибоке проникнення розвідки і підготовку операції високого рівня.

По-друге, питання лояльності офіцерського корпусу. У системах типу іранської ідеологічна відданість концентрується у вузькому ядрі, тоді як значна частина офіцерів діє прагматично — орієнтуючись на виживання, кар’єру і баланс сил. У випадку різкого обвалу вертикалі управління можливі три типові реакції:

пасивна демобілізація (офіцери просто зникають із позицій);

перехід на сторону локальної влади або протестів;

формування регіональних сил самооборони під контролем місцевих еліт.

По-третє, географія Ірану. Країна має дуже різнорідну структуру регіонів: великі мегаполіси (Тегеран, Ісфахан, Шираз), периферійні етнічні райони (курдські, белуджські, азербайджанські території) та консервативні релігійні центри. Якщо центральна влада слабшає, міста і провінція починають рухатися різними політичними траєкторіями.

Тому більш імовірна не миттєва громадянська війна, а етап фрагментації влади:

1. параліч центрального командування;

2. локальні повстання в містах;

3. боротьба різних фракцій КСІР та духовенства;

4. поступове формування декількох центрів сили.

Якщо цей процес зайде далеко, конфлікт справді може вийти за межі Ірану і перетворитися на ширший шиїтський внутрішній конфлікт, оскільки іранська мережа союзників (Ірак, Ліван, Сирія, Ємен) тісно інтегрована в одну ідеологічну систему.

Коротко:
ліквідація керівництва — це не фінал режиму, а тригер довгого періоду хаотичної перебудови, який може завершитися або новим військово-релігійним режимом, або масштабною регіональною дестабілізацією.

Про Иран и гражданскую войну в исламском мире.
Не предсказание, но анализ ситуации.

Самого аятоллу, министра обороны и главкомов армии и ксир ликвидировали первым же ударом. Разгромлены главные узлы ПВО, склады и базы армии и ксир. Уничтожены штабы и командные центры.
Что означает применение и спецоружия и разведданных.
Что тогда говорить о простых генералах, а тем более о младших офицерах? Смертников среди них не более 5%.
Именно понимание ситуации вынудит большинство офицеров покинуть позиции и скрыться. Часть из них примкнёт к народным восстаниям, чтобы добыть индульгенции. Часть побежит на север. Остальные покинут города в сторону провинции. Это расколет страну на восставшие города и религиозную провинцию, что создаст основу будущей гражданской войны в шиитском мире, да и в исламе в целом.

#Иран #Iran #БлижнийВосток #MiddleEast #шииты #Shia #исламскиймир #IslamicWorld #гражданскаявойна #CivilWar #КСИР #IRGC #геополитика #Geopolitics #военныйанализ #MilitaryAnalysis #режимаятолл #AyatollahRegime #революция #Revolution #безопасность #Security #региональнаяполитика #RegionalPolitics #кризис #Crisis #война #War

Такий сценарій виглядає логічним з точки зору військово-політичної динаміки, але він має кілька критичних умов.

По-перше, ліквідація верхівки влади — навіть якщо йдеться про аятоллу, керівництво армії та КСІР — сама по собі не гарантує миттєвого розпаду системи. Іранська держава десятиліттями будувала паралельні контури управління: регулярна армія, КСІР, спецслужби, релігійні структури та мережі губернаторів-клериків. Це створює запас стійкості. Однак одночасне знищення командних центрів і ППО дійсно означало б дуже глибоке проникнення розвідки і підготовку операції високого рівня.

По-друге, питання лояльності офіцерського корпусу. У системах типу іранської ідеологічна відданість концентрується у вузькому ядрі, тоді як значна частина офіцерів діє прагматично — орієнтуючись на виживання, кар’єру і баланс сил. У випадку різкого обвалу вертикалі управління можливі три типові реакції:

пасивна демобілізація (офіцери просто зникають із позицій);

перехід на сторону локальної влади або протестів;

формування регіональних сил самооборони під контролем місцевих еліт.

По-третє, географія Ірану. Країна має дуже різнорідну структуру регіонів: великі мегаполіси (Тегеран, Ісфахан, Шираз), периферійні етнічні райони (курдські, белуджські, азербайджанські території) та консервативні релігійні центри. Якщо центральна влада слабшає, міста і провінція починають рухатися різними політичними траєкторіями.

Тому більш імовірна не миттєва громадянська війна, а етап фрагментації влади:

1. параліч центрального командування;

2. локальні повстання в містах;

3. боротьба різних фракцій КСІР та духовенства;

4. поступове формування декількох центрів сили.

Якщо цей процес зайде далеко, конфлікт справді може вийти за межі Ірану і перетворитися на ширший шиїтський внутрішній конфлікт, оскільки іранська мережа союзників (Ірак, Ліван, Сирія, Ємен) тісно інтегрована в одну ідеологічну систему.

Коротко:
ліквідація керівництва — це не фінал режиму, а тригер довгого періоду хаотичної перебудови, який може завершитися або новим військово-релігійним режимом, або масштабною регіональною дестабілізацією.