#ukrainianpoetry — Public Fediverse posts

#UkrainianPoetry
#VasylStus

One hundred years since the birth of Sich...

3/3

And with joyful thunder
lightning bolts fall from the sky
Taras' birds of prophecy-
words whisper over the Dnieper.

VI.1963

#UkrainianPoetry
#VasylStus

One hundred years since the birth of Sich...
2/3

You will not die anymore, you are two-stringed,
the land plundered by the ages,
and do not punish you with stranglers
Siberians and Solovky

You are still in pain
you're still torn to pieces
and already, cool and unruly,
you straightened up for freedom

you grew angry Now
you will not have peace from him,
let him grow and grow, until
the prison door will not fall

#UkrainianPoetry
#VasylStus

One hundred years since the birth of Sich...
1/3

One hundred years since Sich died.
Siberia. And Solovetsky cells.
And the stupid besieges the night
hell's edge and hell's cry.

A hundred years of tormented hopes,
and hopes, and faith, and blood
sons branded for love
a hundred hearts like a hundred torches.

But they grow from lychaks,
from a harem, from a dusty house
slaves grow to sons
of his mother Ukraine.

#UkrainianPoetry
#VasylStus
2/2
Ти ж, синку, спи і не питай про матір,
I більше не загадуй наперед,
бо не стоїть хвилина на хвилині,
хвилина на хвилині не стоїть.
Нехай тобі бодай у сновидінні
появиться очікувана мить.

#UkrainianPoetry
#VasylStus
1/2
Вечірній сон. I спогади. I дощ
колише світ розпуклого ясмину.
Бездомний вітер. Спи, маленький сину,
спи, сину мій маленький, коли хоч.
Немає мами нашої давно —
вертала, поспішала, забарилась.
Надворі дощ і ллє як із барила.
Заснеш — і чуєш: торготить вікно.
Здається, хтось підійде до дверей,
проситиме негоду переждати.

#ArtOfUkraine
#UkrainianPoetry
#VasylStus
2/2
— А пам'ятаєш? — Добре пам'ятаю.
— А не забув? Чи не забув? — О, ні.
— Здається, знову в молодість вертаю,
все наче увижається вві сні.
І першу зустріч? Першу і останню.
— А я лиш першу. Ніби й не було
минулих років нашому коханню,
не вір, що за водою все спливло.
— Не треба, люба. Знаю, що не треба.
Хай давні душі б'ються на ножах.
А єдиніться — предковічне небо
вам спільний шлях покаже по зірках.

#ArtOfUkraine
#UkrainianPoetry
#VasylStus
1/2
Весняний вечір. Молоді тумани.
Неон проспектів. Туга ліхтарів.
— Я так тебе любила, мій коханий.
— Пробач мене — я так тебе любив.
І срібляться озерами долини,
шовковий шепт пригашених калюж,
мені ти все життя, немов дружина,
мені ти все життя, неначе муж.